1. Вплив псв на формування укр. Націонал руху в Галичині й Наддніпрянській Укр. Укр січові стрільці.

19 липня 1914р спалахнула псв, в якій взяли участь 33 країни. Українці були змушені приймати участь у цій віні з обох сторін, і не маючи своєї держави, захищати чужі інтереси. У стратегічних планах воюючих сторін укр. землі займали істотне місце. Росія готувалася загарбати Галичину, Буковину і Закарпаття. Австро-Угорщина прагнула приєднати Волинь і Поділля. Німеччина мала на меті взяти під свій протекторат всю укр.. Ці держави маскували сої плани під вигляд національно-оборонної війни. Це фактично розкололо укр. національно-визвольний рух, розпалило ненависть «брата до брата». У 1912 р. австрійський уряд для популяризації воєнщини звернув увагу на відродження антиросійського польського мілітаризму і дав дозвіл на створення легальних військових польських товариств. З цієї нагоди скористались українці і вже навесні 1913 р. заклався у Львові Український січовий союз, а згодом, було затверджено Статут Українських січових стрільців на чолі з В.Старосольським та Д.Катамаєм. Організація поділялась на два напрямки: УСС-І – студенти і УСС-ІІ – робітнича та селянська молодь. Всього існувало 96 організацій. З самого початку в товаристві не було ідейної одностайності, а проявилися дві течії щодо шляху розвитку стрільців: самостійницько-державницька та австрійсько-лоялістична. Але в кінцевому підсумку перемогла австрофільська ідея: українські національні інтереси мали йти у фарватері австрійських. Діяльність УСС розгорнулась на теренах Галичини і Буковини та проявилась у військово – організаційній і технічній підготовці їх членів. З 1913 р. “Cічові Стрільці I” почали видавати перший український військовий, ідеологічний журнал “Відгуки”, що популяризував гасло збройної боротьби за українську державність. Отже, 1913 р на основі молодіжних військових організацій «Січові стрільці», «Січові стрільці 2», « Стрілецький курінь» було сформовано 2,5 тисячне військо січових стрільців. У Галичині Головна укр. рада(ГУР) на чолі з К.Левицьким закликала населення сприяти айстро-угорським військам. Політичних діячів Союзу визволення Укр (СВУ) в еміграції (В.Дорошенко, Д.Донцов…) а-у уряд використовував як шпигунів в Росії. З іншого боку на підтримку Росії виступило товариство поступовців на чолі з М.Грушевським, та партія С.Петлюри. Не дивлячись на те, що М.Грушевський негативно поставився до дій СВУ і ГУР, російський уряд відправив у заслання.

2. Проголошення незалежності Укр. Результати та історичне значення Всеукр референдуму 1 грудня 1991р.

Причини. Дедалі більше наростав конфлікт між владою і суспільством. Влада не бажала проводити кардинальних змін в усіх галузях життя. Почалися страйки. Виникла Всеукр організація солідарності трудящих (ВОСТ). 19-20 серпня 1991р в Росії партійне керівництво спробувало силоміць повернути країну до старих порядків, але заколот провалився. Тоді державні органі Рос Федерації спробували присвоїти собі активи Держбанку, золотий та алмазний фонд, значна частина яких належала Укр.. Все це змусило Укр подумати про захист своїх інтересів. 24 серпня 1991р Верховна Рада УРСР прийняла «Акт про державну незалежність Укр». Було проголошено створення самостійної Укр держави під назвою Україна. З цього моменту на території Укр стали чинними тільки її закони. На референдумі 1 грудня 1991р понад 90% громадян висловились за те, щоб Укр була незалежною. (Нагадаю, що це була третя спроба домогтися незалежності Укр. Перша відбулася 1648-1654рр Б.Хмельницьким. Друга – у 1917-1919рр М.Грушевським та В.Винниченком). Того ж дня було обрано першого президента Укр – Леоніда Кравчука. За нього проголосувало 61% виборців.

Білет №4

1. Воєнні дії на території Укр у 1915-1917рр. Життя на фронті і у тилу.

У лютому-березні 1915р. російські війська вели важкі бої в Карпатах. 9 березня капітулював австро-угорський гарнізон Перемишля. Російські війська захопили 120 тис. полонених, серед здобутих трофеїв виявилися 900 гармат. Тим часом німецьке командування зосереджувалося на Східному фронті за рахунок перекидання частин із Зах. великі військові сили, готуючись розгромити російські війська і ,отже, вивести Росію з війни. Головний удар передбачалося завдати в Галичині. Для цього було створено нову, 11-ту німецьку армію під командуванням генерала Макензена. Увечері 18 квітня 1915р. німецька артилерія почала масований обстріл позицій російських військ, який тривав майже добу. Після цього 11-та німецька армія перейшла в наступ. 3-тя російська армія змушена була відступити за р.Сян, почали відступ й інші армії Південно-Західного фронту : 8-ма 21 травня залишила Перемишль, 11-та і 9-та перейшли за Дністер. 9 червня російські війська залишили Львів, а на кінець червня - переважну частину Галичини. Російське командування, щоб уникнути оточення і розгрому своїх військ у «польському мішку» - між Віслою і Бугом, почало їх відводити. До осені 1915р. російські війська залишили Польщу, Литву, частину Латвії і Білорусії. Під німецько-австрійську окупацію потрапили й українські землі - Сх. Галичина, Пн. Буковина і п’ять повітів Волині. У 1916р. найбільш активні і широкі воєнні дії мали місце на Південно-Західному фронті, де розгорнувся успішний контрнаступ. Під керівництвом командуючого фронтом генерала О.Брусилова було проведено ретельну й добре замасковану підготовку прориву по всьому фронту (назва брусиловського). На середину серпня російські війська підійшли до карпатських перевалів, визволили від австро-угорських військ усю Буковину й південну Галичину. Але через нестачу боєприпасів, не маючи підтримки ін. фронтів і союзників, війська Південно-Західного фронту просунутися далі не змогли. Унаслідок Брусиловського прориву німецьке командування вимушене було припинити наступ у Франції і перекинути із заходу на російський фронт 11 дивізій. Цим була врятована від розгрому Італія. У серпні 1916р. у війну проти Німеччини вступила Румунія. Наприкінці 1916р. на фронтах, у тому числі на Південно-Західному, знову велася позиційна війна. Багатим на військово-політичні події виявився 1917р. У Росії перемогла Лютнева буржуазно-демократична революція, внаслідок якої було повалено самодержавство і до влади прийшов Тимчасовий уряд (ТУ). З’явилась перспектива покінчити з війною. Але ТУ стояв на позиціях продовження війни до «переможного кінця». Організований наступ ТУ призвів до розгрому російських військ у Галичині і на Буковині. Вже котре західноукраїнських землі стали ареною кривавих битв. Після бурхливих подій у Росії, які згодом докладно розглядатимуться, 25 жовтня(7 листопада за новим стилем) 1917р. до влади у Петрограді внаслідок перевороту приходять більшовики. ТУ було повалено, у грудні уряд В.Леніна починає мирні переговори. І світова війна, однак, завершилась тільки в листопаді 1918р.

2. Спроби реформування економіки у др..пол. 60-х рр. та її наслідки для Укр.

Пошуки шляхів піднесення економіки не припинялися. Пленум ЦК КПРС (вересень 1965 р.) схвалив реформу, яка увійшла в історію під назвою «косигінської» - за прізвищем голови Ради міністрів Олексія Косигіна, відповідального за втілення її у життя. Насамперед, було розширено права підприємств. На заводах і фабриках утворили фонди матеріального заохочення робітників. Для одержання грошової винагороди підприємству вже недостатньо було випустити заплановану продукцію - її треба було ще й реалізувати. Тим самим стимулювалося підвищення якості товарів. Випуск продукції, передбаченої планами «за валом», тобто на заплановану суму, підштовхував адміністрацію випускати продукцію дорожчу - витрачати на неї якомога більше матеріалів, енергії, людської праці. За реформою «валові показники» відходили на другий план. Тепер заохочувалося розширення асортименту товарів, їх конкурентоспроможність. Хоча реформа і не була комплексною, вона все ж принесла певні результати. За роки восьмої п’ятирічки (1966-1970) до ладу стали близько двох тисяч нових підприємств. Серед них - Красноярська ГЕС, Західносибірський та Карагандинський металургійні комбінати, Волзький автомобільний завод та інші гіганти індустрії. З випуском у 1970 р. автомобілів «Жигулі» розпочалась справжня автомобілізація країни. Держава розпоряджалася «матеріальними фондами» - сировиною, машинами, верстатами та ін., які розподіляла через міністерства та відомства. Це обмежувало діяльність підприємств через надмірну централізацію економіки. Реформу на місцях здійснювали партійні органи, які намагалися урочисто відрапортувати про удавані успіхи, а по суті спускали її на гальмах. Консервативні кола не могли змиритися з тим, щоб творчість «знизу», самостійність підприємств поставили під загрозу існування всієї бюрократичної системи. Партноменклатура взагалі боялася всіляких реформ, а недовіра Брежнєва до перетворень зробила експеримент приреченим на невдачу. Спроби реформувати економіку припинилися. Будь-які намагання впровадити методи матеріального стимулювання засуджувалися, в той же час методи примусу вже не діяли.

Білет№5

1. Початок укр. революції. Утворення Центральної Ради. М.Грушевський.

Лютнева революція 1917р почалася в Петрограді 23 лютого. Вже 27 лютого було утворено Петроградську Раду робітничих і селян. 2 березня цар Микола 2 зрікся престолу. В Укр 4 березня 1917 року було утворено представницький орган укр. демократії – Центральну Раду (ЦР). Організаторами виступили Винниченко, Петлюра, Дорошенко. Головою ЦР було обрано М.Грушевського. Протягом наступних місяців до ЦР приєднувались представники різних партій та обєднань. Час показав, що ЦР не змогла забезпечити правопорядок, розв’язати земельне питання, утворити адміністративний апарат – виникли ідейні конфлікти. 10 червня 1917р. на 2-му Всеукр військовому зїзді ЦР оголосила 1-й Універсал, який декларував автономію Укр що до Росії. Тимчасовий уряд Рос негативно ставився до ЦР, але змушений був шукати компромісів. 11-13 липня ТУ підписав угоду з Генеральним секретаріатом ЦР, згідно якого Генерал секретаріат визнавався як місцева влада ТУ. Коли в Петрограді стався більшовицький переворот (Жовтнева революція), уряд ЦР зайняв позицію нейтралітету – це була помилка, якою скористались більшовики. * Грушевський Михайло Сергійович (1866–1934) – історик, літературознавець, публіцист, громадський, політичний і державний діяч, акад. ВУАН (з 1923) і АН СРСР (з 1929). Народився в м. Холмі (тепер Республіка Польща). Закінчив Київський університет (1890), професор Львівського університету (1894–1914). Очолював Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові, яке набуло значення національної академії наук. Разом з тим, докладав зусиль для розвитку наукового і громадсько-політичного життя в Наддніпрянській Україні, насамперед у Києві, де заснував і був головою Українського наукового товариства, редагував його видання, переніс сюди друкування “Літературно-наукового вістника” тощо. 1914 р. був заарештований у Києві, перебував на засланні в Росії. З початком Української революції у березні 1917 р. вчений був обраний головою Української Центральної Ради і переїхав до Києва. За гетьмана П. Скоропадського перебував на нелегальному становищі. З 1919 р. – на еміграції. У 1924 р. повернувся в Україну, очолив Історичну секцію і кафедру історії України ВУАН, де створив історичну школу. 1931 р. заарештований за безпідставним звинуваченням у керівництві “Українським національним центром”, депортований до Москви, де провів останні роки життя. Помер у Кисловодську, похований на Байковому цвинтарі у Києві. Загальне число опублікованих праць М. Грушевського наближається до 2 тис, серед них такі ґрунтовні, як “Історія України-Руси” у 10 т. 13 кн. та “Історія української літератури” у 5 т. Мешкав у Києві на вул. Паньківській, 9.

2. Освіта. Стан науки: здобутки та проблеми. Розвиток літ-ри у 70-80-х рр..ХХст.

Розвиток культурно-наукового життя в згадані роки носив суперечливий характер. Освіта: Щорічно відкривалися нові школи, але % укр. шкіл згасав. Офіційна влада стимулювала процес русифікації. Всупереч офіційній бюрократії, вчителі-новатори, Сухомлинський, Щетинін, Шаталов, удосконалювали навчальну методику. Наука: розвиток кібернетики, математичної фізики. Але розробки науковців не доходили до виробника. Гальмувався розвиток історичної науки, соціології, психології . Літ-ра: червоною ниткою проходила тема Жовтневої революції, В.Леніна, але з’явились інші твори: «Собор» і «Циклон» І Гончара, «Дума про тебе» Стельмаха, проза Олійника, Павличка, Костенко. Мистецтво: з укр театру витісняється укр. мова, популярні були класичні твори, суворо заборонені п’єси, які викривали недоліки влади.; зникав інтерес до укр. музики, проте традиції зберігав хор ім..Верьовки,капела «Думка»; в ОМ провідною темою залишалась тема Леніна, твори художників-новаторів знищувались; кінематограф: високого визнання заслужили стрічки укр. режисерів Л.Бикова «В бій їдуть тільки старики», І.Миколайчука «Вавілон-ХХ» та ін.. В той же час зазнали гонінь Параджанов, Миколайчук, Іллєнко (за стрічку «Білий птах з чорною відмітиною»). Звичайно, що ідеологічний тиск на митців приводив до появи слабких фільмів.

Білет№6

1. 1 та 2 Універсали Центральної Ради. Їх історичне значення.

І Універсал оголошено на другому Всеукраїнському Військовому З'їзді 10 червня (23 - за новим стилем) 1917 — проголосив автономію України «однині самі будемо творити наше життя». Це була відповідь УЦР Тимчасовому урядові на його негативне ставлення до автономної України. Згідно з І Універсалом, «не одділяючись від всієї Росії... народ український має сам порядкувати своїм життям», а закони повинні бути ухвалені Всенародними Українськими Зборами. Автором І Універсалу був В. Винниченко. Після проголошення автономії 28 червня 1917 створено Генеральний Секретаріат. Умови:Проголошення автономії Укр в складі Росії; Джерелом влади в Укр є український народ; Управління Укр має здійснювати всенародні українські збори (сейми або парламент);Укр збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території Укр; Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, які проживають на території Укр, разом з українцями будуть будувати автономний устрій.* На те, що автономістські погляди мали перевагу над самостійницькими поглядами вплинуло багато чинників: по-перше, серед українських мас ідея самостійності ще не була такою популярною і доказом цього є відхилення першим українським військовим з’їздом проекту резолюції М. Міхновського, у якому мова йшла про українську державну самостійність, по-друге, невигідно було так раптово відділитися від Росії, ще В. Винниченко писав «Для чого? Де ми знайдемо більше того, що тепер ми матимемо в Росії?» і по-третє, в України був більший шанс вибороти в Росії автономію, ніж самостійність. Та і самостійність українцям була невигідною, адже тоді держава залишилася б самотньою в подіях Псв, не було б організованої державної стуктури, армії, належного фінансування та матеріального забезпечення. Укр, що завжди була ласим щматочком для іноземних держав, була б буквально розірвана на шматки.

II Універсал проголошено на сесії Української ЦР 3 липня (16 - за новим стилем) 1917 — зафіксував наслідки домовленостей між УЦР і Тимчасовим урядом: останній визнавав УЦР і Генеральний Секретаріат як крайовий орган України і водночас Генеральний Секретаріат ставав органом центрального уряду. Зі свого боку, УЦР визнавала Всеросійські установчі збори, а до їх скликання зобов'язувалася не робити самовільних кроків до здійснення автономії України. Умови:ЦР має поповнитися представниками від інших народів, які живуть в Україні; Поповнена ЦР утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд; ЦР починає розробку закону про автономічний устрій Укр, який має бути затверджений установчим збором. До затвердження цього закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономії України; Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового Уряду. * Не можна сказати, що українці радісно відреагували на Другий Універсал. Чимало людей розцінили цей документ як зраду і назвали його «Другим Переясловом». Дуже гострій, але від того не менш справедливій критиці, поддав його М. Міхновський. У виграші від цього договору залишалася російська сторона. Договір між Тимчасовим урядом та Центральною Радою не надавав Україні жодних перспектив розвитку. Більш того, українська влада відмовилася від певної свободи дій. Наприклад, Центральна Рада запевнила Тимчасовий уряд у тому, що вона «проти замірів самовільного здійснення автономії України» до скликання Установчих зборів. До того ж право затвердження Генерального Секретаріату та формування українського війська повністю належало російській владі, а це такі функції, які насамперед має виконувати правляча верхівка країни. Нехай прийняття Центральною Радою Другого Універсалу і було компромісом з Тимчасовим урядом, проте цей документ став великим кроком назад у плані українського державотворення та національної політики.

2. Прихід до влади М.Горбачова. Розгортання нац.-демократ руху в Укр.

11березня 1985 р позачерговий пленум ЦК КПРС обрав Михайла Гобачова Генеральним секретарем – це був день початку перебудови. Молодий , талановитий, енергійни Горбачов поставив за мету знищення тоталітарного режиму в країні. Але задумані ним реформи були нечіткі, вони починались під гаслами «гласність, прискорення, перебудова». Під цим малось на увазі 1. Визнати кризу і не приховувати недоліки від народу, 2 підвищити темпи економ і соціал розвитку,3 реформувати суспільство вцілому. Та за 6 років перебудова не дала позитивних результатів: скорочувалось сільське і промислове виробництво, стрімко падав життєвий рівень, виникають т.зв. «неформальні» групи та обєднання. Біль вдалою була зовнішня політика Горбачова. Так у 1987р з США був підписаний Договір про ліквідацію ракет, у 1988р виведені радян війська з Афганістану. * Перебудовні процеси викликали до життя численні громадські організації та обєднання. У вересні 1989р утворено Народний Рух України (НРУ) за перебудову на чолі з поєтом І.Драчем. Почала діяти екологічна організація «Зелений світ», товариство «Меморіал» відкрило тайни сталінських репресій в Укр, симпозіум «Голодомор» у вересні 1990р відкрило ще одну страшну сторінку історії Укр. З 1990р виникають нові політичні сили: Укр республіканська партія (Лукяненко), соціал-демократична партія (Мороз), демократична партія та ін…. Але виснажене матеріальними труднощами населення відвернулося від носіїв політичних сил.

Білет№7

1. Проголошення Укр Народної Республіки. 3 Універсал ЦР.

У жовтні 1917 р. в Україні розгорнулася боротьба між трьома політичними силами — прибічниками Тимчасового уряду, опорною точкою яких був штаб Київського військового округу (КВО), більшовиками, яких підтримали ради робітничих і селянських депутатів, та національними силами, що гуртувалися навколо Центральної Ради. Спочатку Центральна Рада займала нейтральну позицію, але коли ситуація стала кризовою, радівці, намагаючись відстояти національні інтереси, почали активно впливати на розвиток подій. Вони уклали компромісну угоду з більшовиками і примусили штаб Київського військового округу та комісара Тимчасового уряду в Києві 31 жовтня погодитися на умови миру, запропоновані Центральною Радою (припинення збройного опору, безперешкодне виведення з міста викликаних штабом КВО військ, розформування офіцерських загонів тощо). Протягом короткого часу Рада дедалі більше ставала господарем становища. У цей критичний період Центральна Рада мала достатньо сил, впливу та авторитету, щоб узяти під свій контроль більшу частину України. Продовжуючи власну державотворчу лінію, 7 листопада 1917 року вона ухвалила III Універсал, у якому проголошувалося утворення Української Народної Республіки (УНР) у межах дев´яти українських губерній.* Цей документ накреслював широку програму дій: скасування поміщицького землеволодіння; запровадження 8-годинного робочого дня; встановлення державного контролю над виробництвом; надання національним меншинам «національно-персональної автономії»; забезпечення українському народові демократичних прав і свобод; скасування смертної кари, амністію політв´язням; скликання 9 січня 1918 року Українських Установчих зборів.* На жаль, універсал мав суттєву суперечність — широко окресливши Україну як незалежну державу, він все ж залишив федеративний зв´язок із Росією, що як держава вже не існувала. У цей час на перебіг подій в Україні дедалі більше впливали нові, переважно зовнішньополітичні чинники: зміцнення більшовицької влади в Росії, її бажання втримати під своїм контролем українські землі; фактичний розвал та деморалізація російської армії, її перетворення на носія насильства, анархії та безладу у краї; ускладнення становища на фронтах Першої світової війни, посилення впливу німецького фактора на українські землі.

2. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.

В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року в ході проведення на 4-му реакторі ЧАЕС експериментів, пов’язаних з режимами роботи турбогенератора, виникла великомасштабна з глобальними наслідками аварія. О 1 год 23 хв 40 сек 26 квітня перший, а слідом за ним другий вибух зруйнували реактор, в якому знаходилось 200 т урану. Ланцюгова реакція ділення, яка виникла відразу ж після вибуху, зупинилась. Почався процес плавлення тепловиділяючих збірок і всіх елементів активної зони. Утворився багатокомпозиційний розплав металу, що ділився. Розвитку обстановки у ще більш загрозливому напрямку сприяло те, що на тих ділянках зруйнованого реактору, котрі були доступні для попадання зовнішнього повітря з киснем і мали температуру 1200-1500оС, загорівся графіт. Таким чином, створилась вкрай загрозлива ситуація, коли горіння графіту і виникнення під реактором потужної теплової колони утворили небачений в історії людства штучний радіаційний вулкан фантастичної сили. За перші десять діб після фатальних чорнобильських вибухів із руїн 4-го ядерного реактора було викинуто радіації в декілька мільйонів разів більше, ніж під час найбільшої в історії атомної енергії аварії на американській АЕС «Трімай-Айленд» у 1979 р. Потужні вітряні потоки, що утворилися саме в цей час у чорнобильському районі, підхопили радіаційний циклон і він смертельним вихром пронісся над Україною, Білорусією, Литвою, Латвією, Польщею, Швецією, Норвегією, потім він погнав ядерні хмари в Німеччину, Нідерланди та Бельгію. Зловісні вибухи на 4-му реакторі посіяли атомну бурю і розкидали радіацію по різних напрямках і концентраціях. Радіонукліди проникали в землю, воду, рослини, вражали людей, все живе. На забрудненій радіонуклідами площі України спочатку було виділено три зони: - зона відчуження охоплювала ЧАЕС, м. Прип’ять, 15 населених пунктів, раніше там проживало 62 852 людей; - зона відселення 23 населених пункти, де проживало 33 562 людини; - зона жорстокого контролю 86 населених пунктів де проживало 46 200 людей. Хвороби.

Білет№8

1. 4 Універсал. Проголошення незалежності УНР.

Після жовтневої революції в Петрограді, на території України більшовики встановили радянську владу в деяких прифронтових містах, почалася громадянська війна між прихильниками радянської влади і прихильниками Тимчасового уряду. Спочатку Центральна Рада займала нейтральну позицію, але незабаром приступила до активних дій і змогла встановити свою владу на більшій частині України. Продовжуючи свою державотворчу лінію, Українська Центральна Рада (УЦР) 7 (20) листопада 1917 затвердила III Універсал, в якому проголосила Українську Народну Республіку (УНР) у складі федерації вільних народів, формально не пориваючи федеративних зв'язків з Росією і не претендувала на абсолютний суверенітет, так як передбачалося, що жовтневі події в Петрограді - це змова, яка незабаром буде ліквідована. На території України залишалися в силі всі закони, постанови і розпорядження Тимчасового Уряду, якщо вони не були скасовані Центральною Радою або Генеральним секретаріатом. Залишалися всі колективні урядові установи і всі чиновники, призначені Тимчасовим Урядом до майбутніх змін в законодавстві Української Народної Республіки. * 9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 — проголосив УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Він замінив постійну армію міліцією, доручив провести вибори народних рад — волосних, повітових і місцевих, установив монополію торгівлі, контроль над банками, підтвердив закон про передачу землі селянам без викупу, прийнявши за основу скасування власності і соціалізацію землі. Доручив Раді Народних Міністрів продовжувати розпочаті переговори з Центральними державами і довести до підписання миру; закликав усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками. Умови:УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу;З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді;Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР;Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни;УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні;УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною;УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян;Держава має встановити контроль над торгівлею та банками.

2. Укр на завершальному етапі ВВв.

1944р був початком третього завершального періоду ВВв, який тривав до травня 1945р. Це рік остаточного визволення укр. земель від ворога. У лютому 1944р війська 1-го і 2-го Укр фронтів розгромив 10 фашистських дивізій в районі Корсуня-Шевченківського. У липні визволили Львів, ще раніше Луцьк, Рівне, Миколаїв, Севастополь, Одесу. Надзвичайно кровопролитним виявилось визволення Правобережної Укр. 14 жовтня 1943р звільнили лівий берег Запоріжжя, і тільки в лютому 1944 року звільнили правий берег міста. З січня 1943р пор жовтень 1944р кожної доби Радянська армія втрачали 70 тис осіб. Майже 4000 учасників боїв отримали звання Героїв Рад Союза, з них 668 українці. 14 жовтня 1944р Укр повністю буде очищеною від окупантів, а в кінці жовтня війська 4-го Укр фронту звільнили Закарпаття.

З перших же днів війни розгорнулась боротьба з окупантами в тилу ворога, яку вели партизанські загони. Всього на окупованій території діяло близько 2-х тисяч загонів, понад 45 партизанських організацій – це ціла армія патріотів, яка зробили великий внесок у перемогу. Складовою частиною партизанського руху укр. стали дії Укр Повстанської Армії (УПА, бандерівці). Слід сказати, що з початком війни Організація українських націоналістів (ОУН розкололась на дві частини ОУН бандерівська і ОУН мельниківська) виступила проти Москви у союзі з німцями, адже перші наміри гітлерівського режиму частково співпадали з намірами ОУН: повалення СРСР і створення національних державних структур під контролем Німеччини. Покладаючи надії на німецький уряд лідери ОУН 30 червня 1941р проголосили створення незалежної Укр держави. ОУНівці мріли про подальшу незалежність, але в міру швидкого просування наміри гітлерівців мінялись. ОУНівці зрозуміли, що фашисти іх використовують у власних цілях для проведення каральних операцій проти поляків і євреїв. Таким чино армія УПА вела боротьбу «на два фронти» - проти Радянської Армії і проти фашистського режиму. Сьогодні існують полярні думки стосовно ролі УПА в ВВв. Екс-президент Ющенко своїм наказом зарахував їх до Героїв ВВв, проти цього виступило багато людей. Але я вважаю, що партизанські загони ОУН відстоювали незалежність Укр так як вони вважили за потрібним на той момент. Вони помилялись, але ніколи не зраджували своїй меті – зробити Укр незалежною.

Білет№9

1. Гетьманський переворот. П.Скоропадський. Внутрішня та зовнішня політика Укр.

1918р. На землях укр. йшла Псв та громадянська війна. В лютому німецькі війська перейшли в наступ – радянські війська залишили Київ. У супроводі німецьких військ у Київ повернувся уряд ЦР. Це викликало у населення вороже ставлення до ЦР. Війська 1-го Українського козачого корпусу та Вільного Козацтва також не підтримали ЦР. За найкращу форму влади вони обрали гетьманат. В результаті 29 квітня 1918р. на хліборобському конгресі гетьманом нового державного утворення _ Гетьманат «Українська держава» – був обраний генерал П.Скоропадський. ЦР була розпущена. Гетьманат базувався на поєднанні монархічних, республіканських і диктаторських засад. В зовнішній політиці нова влада спрямувала зусилля на міжнародному визнанні Укр. Встановлено дипломат відносини з 12 країнами, підписано мирний договір з Рос. У внутрішній політиці нова влада скасувала попередні рішення ЦР про націоналізацію великих маєтків; введено окрему категорію громадян – козаків, які фактично були заможними селянами. Основним уряд Скоропадського вважав земельне питання. За земельною реформою держава мала викупити у поміщиків великі земельні маєтки і розподілити між селянами. Але все це залишилось нездійсненим. Фактично влада була в руках німців. Вони підтримувала фабрикантів та поміщиків. Селяни ж не хотіли повертати конфісковані у поміщиків землі. Почалися підпали маєтків, вбивства поміщиків – селянська війна переросла в громадянську. Всесвітньовідомий Нестор Махно (Батько Махно), наш земляк, розгорнув цілий повстанський рух опору німцям, білогвардійцям і радянській владі. Виступи селян були придушені німцями. При всьому негаразді, за місяць перебування уряду Скоропадського при владі відбулись докорінн позитивні зміни: засновано 150 укр гімназій, два універи, нацархів, бібліотеку, створено Укр Академію наук, відкрилась Національна галерея мистецтв, істор музей, Укр нац. Театр, «Молодий театр» Леся Курбаса; створено національну армію, розпочато відновлення козацтва та будівництво Чорноморського флоту. Вважаю що це вагома сторінка в Укр історії. Через політичні розбіжності розколовся кабінет міністрів Гетьмана. Намагаючись розрядити атмосферу, Павло Скоропадський 14 листопада 1918 року підписав Грамоту-маніфест до українського народу, який фактично зліквідовував ідею побудови незалежної України напротивагу розбудові Всеросійської федерації, складовою частиною якої повинна була стати Україна. Цим Гетьман відвернув від себе українців і не зміг привернути російські кола. Курс на повалення влади Скоропадського взяли представники КП(б) України та представники соціалістичних партій укр. (Директорія). За кілька тижнів боїв війська Директорії, 14 грудня 1918 року, оволоділи столицею Української Держави. Обставини, що унеможливлювали подальше перебування Скоропадського у ролі гетьмана змусили його зректися того ж дня гетьманства та втекти з Києва. Директорія оголосила про відновлення Української Народної Республіки. Більшість керівництва Директорії стояла фактично на соціалістичній платформі. Декрети гетьманського уряду було анульовано.