18. Непрямі податки

Податок – це узаконена форма відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету (державного і місцевих, в розмірах і в терміни згідно закону) на принципах обов’язковості, безповоротності, індивідуальної безоплатності.Непрямі податки – включаються в ціну товарів, тарифів, послуг. Виплачує їх підприємство – податок на додану вартість, акцизи, мито.У відпускну ціну продукції підприємств виробничої сфери можуть бути включені два непрямі податки: акцизний збір і податок на додану вартість.Акцизний збір, що включається в ціну, розраховується у твердих сумах з одиниці реалізованого товару, або виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника продукції.Податок на додану вартість, що включається в ціну, розраховується виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника і суми акцизного збору, включеного в ціну. Акцизний збір і ПДВ включають у відпускну ціну виробника продукції. Отже, підприємства торгівлі купують товари за ціною, що включає ці непрямі податки. Акцизний збір - це непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається в їхню ціну. Платниками акцизного збору в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності (їхні філії, відділення, підрозділи. Податок на додану вартість (ПДВ) -це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію. Як уже зазначалось вище, особливість ПДВ полягає в тім, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан. Слід звернути увагу, що варіант обчислення ПДВ, який застосовується в Україні, допускає оподаткування перенесеної вартості, а також подвійне оподаткування. Платниками податку в бюджет є суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. об'єктом оподаткування є операції, зв'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом. Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет або сума податкового кредиту, що відшкодовується з бюджету, визначається на підставі податкової декларації за звітний період.

19.Нормування в виробничих запасах

Нормування оборотних коштів – це економічно обґрунтований розрахунок мінімальної потреби у фінансових ресурсах, необхідних підприємству для створення мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей, які забезпечують його нормальну роботу. Норма оборотних активів – це відносна величина, що відповідає мінімальному, економічно обґрунтованому обсягу запасів товарно-матеріальних цінностей. Як правило, встановлюється в днях. Враховуються умови постачання і збуту, віддаленість постачальників і споживачів, транспортні умови, час для підготовки матеріалів, товарів, тривалість виробничого циклу.

Норматив оборотних активів – це мінімально необхідна сума коштів для забезпечення виробничо-комерційної діяльності підприємства. Встановлюються на конкретний період: рік, квартал, а розрахунки ведуться на основі кошторису витрат.

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й покупні напівфабрикати. Норматив оборотних коштів щодо цих запасів визначається з формули: H = ON, де Н - норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів (тис. грн.); О - одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (тис. грн.); N - норма оборотних коштів (днів). Одноденне витрачання сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів визначається за кошторисом витрат на виробництво IV кварталу планового року без відрахування поворотних відходів. Розмір одноденних витрат за номенклатурою сировини, що споживається, матеріалів і покупних напівфабрикатів розраховується діленням суми їх витрат у IV кварталі планового року на 90. Норма оборотних коштів стосовно сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів включає такі елементи: транспортний запас; час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів; технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний (страховий) запас.Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника До споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки банками за місцем знаходження постачальника і споживача. Таким чином, нормування оборотних активів здійснюється у наступному порядку: визначаються норми запасу в днях, потім розраховується одноденне витрачання товарно-матеріальних цінностей в грошовому виразі, шляхом множення одноденних витрат на норму запасу в днях встановлюють норматив оборотних засобів відповідного елементу оборотного капіталу. Нормативи окремих елементів додаються і визначається сукупний норматив власного оборотного капіталу підприємства, як мінімальна потреба для авансування у виробничі запаси товарно-матеріальних цінностей, незавершене виробництво і запаси готової продукції.