
- •7. Виробничий процес і виробничий цикл.
- •8. Потокові та не потокові форми організації виробництва.
- •10. Методи оцінки і обліку основних засобів.
- •12. Показники і напрямки підвищення ефективності використання основних засобів.
- •13. Виробнича потужність підприємства.
- •14. Капітальне будівництво, як процес відтворення основних засобів.
- •15. Капітальні вкладення (інвестиції), їх склад, структура і економічна ефективність.
- •16. Оборотні фонди, оборотні засоби, їх склад і структура.
- •17. Розрахунок потреби виробничого підприємства в оборотних засобах.
- •18. Розрахунок потреби торгового підприємства в оборотних засобах.
- •19. Джерела і показники використання оборотних засобів.
- •20. Персонал підприємства, його склад і структура.
- •21. Бюджет річного фонду часу роботи робітника.
- •22. Розрахунок чисельності персоналу.
- •23. Продуктивність праці та її показники. Фактори і резерви зростання продуктивності праці.
- •24. Мотивація і оплата праці персоналу підприємства.
- •25. Фонд оплати праці персоналу підприємства.
- •26. Видатки і собівартість продукції, сутність і класифікація.
- •27. Калькулювання собівартості продукції, послуг.
- •28. Загальновиробничі витрати.
- •29. Адміністративні витрати та витрати на збут.
- •30. Кошторис витрат на виробництво. Резерви і фактори зниження собівартості продукції, послуг.
- •31. Беззбитковість виробництва.
- •32. Ціни на продукцію та методи їх розрахунку.
- •33. Прибуток підприємства.
- •34. Оподаткування підприємства.
- •35. Інноваційна діяльність підприємства.
- •36. Ремонтне господарство підприємства.
- •37. Інструментальне господарство підприємства.
- •38. Складське та енергетичне господарство підприємства.
- •39. Звітні фінансові документи господарчої діяльності підприємства.
- •40. Економічна оцінка результатів діяльності фірми за показниками рентабельності.
- •41. Економічна оцінка результатів діяльності фірми за показниками ліквідності.
- •42. Економічна оцінка результатів діяльності фірми за показниками платоспроможності.
- •43. Перспективне та поточне планування діяльності підприємства.
- •44. Бізнес-план підприємства.
- •45. Плановий баланс фірми.
- •46. Фінансовий план підприємства і контроль за його виконанням.
- •47. Оперативне планування.
- •48. Сітьові методи планування і управління.
- •49. Розрахунок параметрів сітьових графіків.
- •50. Економічна ефективність нової техніки.
- •51. Оптимізація прибутку за методом співставлення валових показників. 52. Оптимізація прибутку за методом співставлення додаткових показників.
- •53. Мінімально допустима ціна продажу товару.
- •54. Функціонально-вартісний аналіз.
- •55. Методи визначення фінансових потреб фірми.
38. Складське та енергетичне господарство підприємства.
Складське господарство є оперативним підрозділом комерційної служби промислового підприємства, яка покликана забезпечувати безперебійну роботу виробничих цехів. Основні складські операції виконуються в системі складування (рис. 22).
Ф
ункції
складського господарства: приймання
матеріальних цінностей; попередня
підготовка матеріалів до виробничого
споживання (розпакування, сортування
і т. п.); забезпечення збереження
матеріальних цінностей; подкомплектовка
матеріалів для подальшої комплектного
їх постачання в робочі зони; організація
видачі і доставки вантажів споживачам;
постачання виробництва всіма необхідними
матеріалами; відвантаження готової
продукції. Класифікація та оснащення
матеріальних складів Матеріальні склади
за основним призначенням поділяються
на постачальницькі, виробничі і збутові.
Постачальницькі склади перебувають у
віданні відділу матеріально-технічного
постачання. У них зберігаються сировина
та матеріали, призначені для забезпечення
безперервного і безперебійного
виробничого процесу. До виробничих
відносяться склади напівфабрикатів і
проміжні міжцехових (лиття, поковок і
т. п.). Ці склади підпорядковані керівництву
цехів.
Збутові склади перебувають у віданні відділу збуту підприємства. У них зберігається готова продукція, що підлягає відвантаження споживачам. Час зберігання продукції на складі регламентується накопиченням відвантажувальних норм і комплектується відповідно до планів поставки продукції споживачам. За переробляються, склади поділяються на спеціалізовані та універсальні.
Склади спеціалізовані призначені для зберігання певних видів матеріалів (металів, палива, будівельних, пально-мастильних матеріалів і т. д.), універсальні - для зберігання різних видів матеріалів. Склади класифікуються і за іншими ознаками. У широкому діапазоні варіюються розміри складів: від невеликих приміщень площею в кілька квадратних метрів (цехові склади для ремонтних матеріалів) до складів-гігантів, що займають відкриті, спеціально обладнані майданчики в десятки і навіть сотні тисяч квадратних метрів (склади-накопичувачі готової продукції). Складські приміщення можуть мати різні конструкції: розміщуватися в окремих приміщеннях (закриті); мати лише дах або дах і одну, дві або три стіни (напівзакриті).
Такі склади відрізняються і висотою укладання вантажів: в одних вантаж зберігається на висоті людського зросту, в інших необхідні спеціальні пристрої, здатні підняти і точно скласти вантаж в комірку на висоті 24 м і більше. Технологічне обладнання складів підприємств варіюється теж в досить широкому діапазоні: від повної відсутності будь-якого обладнання (ваги, візки) до складів, обладнаних електронної ваговимірювальної технікою, кранами-штабелерами, міжстелажних підйомниками, керованими з пульта вручну або за допомогою запрограмованих команд. Енергетичне господарство підприємства постачає його виробничі і господарсько-побутові служби всіма видами енергії (електроенергія, теплова енергія палива, пари, гарячої води) і енергоносіями (пара, стиснене повітря, гаряча вода). Найбільш досконалою й економічною системою енергопостачання є централізована, коли підприємство одержує енергоносії з боку. Ефективність такої системи забезпечується надійністю і безперебійних джерел живлення, а також зниженням витрат виробництва і капітальних витрат, пов'язаних з отриманням необхідних підприємству видів енергії. Склад і структура енергетичного господарства залежать від обсягів основного виробництва, його енергоємності, географічного розміщення підприємства та ін.. До його складу входять:
теплосилові господарство (котельні, бойлерні);
водопостачання і каналізація (насосні станції);
газове господарство (газогенераторні, компресорні, кисневі й ацетиленові станції; промислова вентиляція; холодильні установки, кондиціонери);
електросилової господарство (заводська ТЕЦ; знижують і підвищують трансформаторні підстанції і розподільні пункти; акумуляторні станції);
слабкострумові господарство (АТС, комутаторні установки; радіотрансляційна мережа з відповідною апаратурою; установки промислового телебачення; зарядні станції);
паро-, водо-, воздухопроводние і газові мережі; електричні й слабкострумові мережі і лінії, що доводять усі види енергії до місця їх споживання;
цехові і загальнозаводські споживачі енергії;
ділянка контрольно-вимірювальних приладів і автоматики;
електроремонтних цех і ділянки в основних цехах;
складське господарство (комори в цехах, сховище для топкового мазуту з мазутоперекачівающімі установками, естакада для твердого палива).
Планування,
організацію і керування енергогосподарство
на великих підприємствах здійснює
служба головного
енергетика. Схема управління енергетичним
господарством представлена на рис. 18.
До складу відділу головного енергетика
звичайно входять групи енерговикористання
(експлуатація), енергообладнання,
електрична і теплова лабораторії.
Лабораторії розробляють заходи щодо
поліпшення режимів роботи устаткування,
зниження витрати палива і енергії і
контролюють їх виконання.
У енергоцехах
створюються бригади змінного (чергового)
персоналу, який здійснює експлуатацію
устаткування і комунікацій, і
ремонтно-монтажні бригади.
О
сновні
задачі енергетичного господарства
визначаються специфічністю енергопостачання,
безперебійність процесу, обмеженими
можливостями збереження енергії,
одночасністю її виробництва і споживання
і зводяться до наступного:
одержання
з боку основних видів енергії
загальнопромислового призначення
(електроенергія, пара тощо);
організація
виробництва власними силами тих видів
енергоресурсів, передача яких на великі
відстані
н
ераціональна
або недостатня для задоволення потреб
підприємства (стиснене повітря та
ін);
перетворення енергії та підготовка
її до використання (зміна напруги, тиску,
насиченості);
своєчасний і правильний
розподіл енергії між підрозділами і
подача її до робочих місць;
організація
споживання, раціонального використання,
а також економії енергії та
палива;
спостереження за суворим
виконанням правил експлуатації
енергетичного обладнання;
організація
та проведення планово-попереджувальних
ремонтних робіт;
забезпечення
надійного зв'язку між підрозділами;
організація
зберігання палива та енергії.
Нормативи
енерговикористання
Нормативи
енерговикористання базуються на
встановленні і впровадженні питомих
норм витрати енергії і палива.
Норми
витрати енергії на технологічні потреби
складаються у виді норм витрати на
одиницю продукції або на одиницю часу
роботи устаткування (на 1 т виплавки
сталі, на 1 кВт ■ ч виробленої електроенергії,
на 1 виріб, на 1 ч роботи устаткування і
т. п.) .
Норми витрат палива для
опалювальних цілей складаються у вигляді
витрати в кілограмах на нагрівання 100
м 2 площі на 1 ° С і т. п.
Норми
енергоспоживання бувають диференційовані
й укрупнені (середні). Перші встановлюються
по окремих найменуваннях, типорозміру
продукції, друге - на вид продукції,
виробництво 1 т хлібобулочних виробів,
на 1000 грн продукції.