- 14 -

Походження грошей

1. Походження грошей. Економічна суть і функції грошей.

2. Форми та види грошей.

3. Грошовий оборот. Суть та функції, складові грошового обороту

Економічна суть грошей

Гроші – це особливий товар, суспільна користь якого полягає у здатності бути загальним еквівалентом і формою вартості товарів, виражати затрати суспільно необхідної праці, що втілена у товарі, опосередкувати рух і обмін товарів, об’єдну-вати приватну працю товаровиробників у систему суспільної праці, забезпечувати еквівалентність обміну між товаровиробниками.

Гроші слугують не тільки засобом взаємодії товаровиробників, а й визначають ефективність функціонування господарського механізму суспільства. Слугуючи засобом обміну і нагромадження, вони забезпечують перенесення вартості у часі і просторі. Поряд з іншими споживними якостями гроші є загальною споживною вартістю і загальним засобом обміну. Тому категорія “гроші” – це супертовар, що має загальноекономічне навантаження.

Нині грошима називають усе, що є носієм купівельної спроможності і прийма-ється як плата за товари і послуги. Ось чому до грошей відносять банкноти, монети, банківські активи, боргові зобов’язання, а також товарні гроші, тобто споживчі това-ри, що можуть використовуватися як засіб обміну.

Для цього вони повинні мати наступні властивості:

1. стабільність, тобто якомога триваліше зберігати однакову купівельну силу. Де відсутня стабільність, там гроші витрачаються, щоб не знецінитись, або ж відкладаються у надії, що зростуть у своїй вартості;

2. портативність – здатність легко переміщуватись, бути невеликими, щоб люди могли їх носити і використовувати в потрібних розрахунках;

3. зносостійкість – виготовлятися з міцного матеріалу. Приміром, купюри гривні витримують понад 400 згинань і надійно гарантують тривалість перебування у каналах обігу;

4. однорідність – гроші одного й того ж номіналу незалежно від форми повинні мати однакову вартість;

5. подільність – здатність ділитися на частини і мати кратні номінали;

6. пізнаваність – гроші мають бути легко пізнавальними за характерними ознаками і важкими для фальшування. Для виготовлення купюр гривні вже застосовують понад 30 елементів захисту.

Ліквідація системи золотого стандарту і заміна його паперовими знаками вартості у наслідку привела до того, що вартість сучасних форм грошей вже ні пря-мо, ні посередньо не прив’язана до вартості золота або якогось іншого металу. Процес обмеженого використання золота в каналах грошового обігу розпочавшись з ліквідації золотого стандарту у внутрішньому грошовому обороті, тепер охопив і сферу міжнародного грошового обігу. Головні причини поширення паперової фор-ми грошей, що не розмінюються на золото, пов’язані з утвердженням великомасш-табного серійного виробництва, в якому збільшення виробленої товарної маси значно випереджає темпи приросту видобування золота. До того ж випереджаючими темпами зростають обсяги використання вже добутого золота у технічних і інших цілях. Невідповідність між кількістю золота і товарною масою в обігу посилюються появою різного роду механізмів, що обмежують ринкову конкуренцію, посилюють економічну роль держави, розширюють вивіз капіталів та стимулюють інтернаціона-лізацію господарського життя.

До цих процесів додалося роздвоєння мінової вартості золота як товару і золо-та як грошей. Якщо на вартість золота в якості звичайного товару безпосередньо впливають рівень продуктивності суспільної праці у золото видобувній промисло-вості та зміни суспільних потреб у даному товарі, то на вартість золота як грошей впливають ще й зміни суспільних потреб у грошах, динаміка золотих запасів, що нагромаджена у попередні віки, та інші чинники. На цій підставі вартість золота у меншій мірі залежить від змін у видобуванні, ніж вартість золота як товару. Золото (як гроші) виконує суто суспільну роль, тому у якості грошей крім золота можуть використовуватися знаки вартості, які виконують функції грошей лише настільки, наскільки вони представляють відсутнє в обігу золото.

Суспільне призначення грошей – бути засобом обігу і носієм капіталу. Гроші як засіб обігу переважно використовуються для реалізації наявної споживної варто-сті, в тому числі в процесі їх витрачання на купівлю товарів і послуг для особистого споживання. Як посередник гроші прискорюють рух товарів до споживачів на екві-валентній основі.

Гроші як носії капіталу перетворюються у засіб нагромадження вартості та її продуктивного використання у виробництві з метою самозростання у формі позич-кового капіталу. Рух грошей для забеспечення зростання вартості реалізується у формулі: Г – Т – Г

Самозростання в процесі замкненого руху стає можливим, якщо гроші вико-ристовуються як промисловий чи торговий чек, капітал, кругооборот зростання яких спирається на формулу:

з.в.

Г–Т ... В ... Т’ – Г’ ,

р.с.

де різниця ( Т’ – Г) становить величину інтенсивності приросту. Використання грошей як капіталу суттєво збільшує роль грошей в економічному житті суспіль-ства. Водночас воно не обмежує їх використання як грошей у функціях міри варто-сті і засобу обігу.

Отже, відмінності між грошима як, власне, гроші і грошима як капітал досить умовні. Вони стосуються переважно призначення грошей в процесі використання економічними суб’єктами.

К.Маркс у праці “Капітал” гроші тлумачив як особливий товар, загальний вартісний еквівалент та уречевлені виробничі відносини. Він вважав, що в процесі розвитку суспільного поділу праці виникла потреба у регулярному обміні резуль-татами праці. Товари обмінюються, бо на їх виробництво затрачено відповідну кількість суспільно-необхідної праці, що становить їх вартість. Гроші є товаром-еквівалентом для виразу вартості. Вони виникли еволюційним шляхом, є виразом золота, яке зберегло свою товарну природу.

Після демонетизації золота проблема визначення природи і суті сучасних грошей переважно обмежується виконуваними ними функціями

У визначеннях сучасних грошей наголос робиться на суто прикладних аспек-тах ролі грошей і відкидається їх товарна природа. Розуміння суті грошей тут зводиться лише до поняття ліквідності та декретних грошей. Використання сучасних грошей як загальновизначеного засобу обміну пояснюється неокласичною школою традиційними звичаями людей мати в якості грошей паперові купюри. Їх вартість для людей визначається цінністю. На їх думку, люди цінують гроші, тому виготовляють їх з паперу. Якщо люди домовляються вважати щось грошима, то воно і буде грошима.

В даний час гроші “декретуються” урядом, тому їх цінність значною мірою визначається довірою до уряду, який тримає під своїм контролем обсяги грошової маси в обігу держави. На цій підставі сучасну кредитно-паперову грошову систему називають фідуціальною (від лат. fiducia – угода), яка ґрунтується на довірі.

Сталість сучасних грошей спирається не на золотий запас, а визначається їхньою обмеженою кількістю в обігу. Якщо паперові гроші не володітимуть власти-вістю рідкості, то їх цінність зменшиться.

Отже, сучасна економічна теорія сутність грошей визначає їх функціями, а вартість тим, як добре гроші виконують свої функції та наскільки обмежена їх кількість в обігу.