Визначте особливості перехідного стану сучасного українського суспільства.
Перехідний стан сучасного українського суспільства та зміна світоглядно-мотиваційних засад людської свідомості вимагає всебічного розвитку духовно-соціальної сутності людини, створення необхідних умов для того, щоб вона у своєму житті реалізувала головне своє покликання - самопізнання. Така установка свідомості спрямовує людину на пізнання духовної спадщини людства - Біблії. Цей шлях поєднує загальнолюдське та індивідуальне, об'єктивне та суб'єктивне.
Збереження культурної спадщини, культурних традицій і досвіду минулих поколінь - єдино реальний шлях відродження нації, знаходження нею справжніх орієнтирів розвитку, його повернення у природне русло
Людство на початку ХХІ століття стикається з важливими глобальними проблемами, що загрожують деградацією та дегуманізацією культурі - це проблема руйнації духовного середовища. Актуальною для сьогодення є проблема звернення до духовності української культури, де можна віднайти духовні засади для подальшого розвитку суспільства у сучасну перехідну епоху.
Проведіть соціологічний аналіз соціально-економічних та політичних реформ в Україні.
Проаналізуйте соціальну структуру суспільства, його основні види і елементи.
Соціальна структура суспільства — це сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою соціальних груп, спільностей та інститутів, пов'язаних між собою відносно сталими відносинами.
Отже, соціальна структура суспільства являє собою будову цієї соціальної системи, визначає характер взаємозв'язків і взаємовідносин між її складовими частинами.
основними видами підструктурами (елементами) суспільства є:
• соціально-етнічна структура;
• соціально-демографічна структура;
• соціально-професійна структура;
• соціально-класова структура;
• соціально-територіальна структура.
Охарактеризуйте соціальну стратифікацію як центральне поняття при аналізі соціального.
Соціальна стратифікація — диференціація суспільства на соціальні класи та верстви населення. Стратифікація — це розташування індивідів і груп зверху вниз горизонтальними шарами (стратами) за ознакою нерівності в доходах, рівня освіти, обсягу влади, професійному престижі.
Соціальна страта — ранговий шар в рамках ієрархічної системи соціальної стратифікації, соціальних статусних позицій і ролей.
Для різних суспільств характерні особливі форми і підстави соціальної нерівності і способи соціального ранжирування, різні типи стратифікаційних систем. Так, існують принципові відмінності між кастовою і становою "закритими" системами соціальної стратифікації і сучасним класовим "відкритим" суспільством; між соціальними характеристиками, які визначають нерівність в цих стратифікаційних системах, способами, якими ця нерівність затверджується і підтримується.
Соціальна стратифікація по-різному розуміється в різних теоретичних системах. Існують три класичні напрями стратифікаційних теорій — марксизм, функціоналізм і веберіанство.
Відносно витоків і перспектив розвитку соціальної стратифікації в соціології існують різні точки зору. Функціоналісти (Т. Парсонс, К. Девіс, У. Мур та інші) вважають стратифікацію необхідною, неминучою, бо вона пов'язана з різноманітністю потреб, функцій і соціальних ролей. Винагорода справедлива, оскільки здійснюється відповідно до ролей, наприклад, юристів, водіїв транспорту, вчителів тощо.
Представники конфліктного підходу (К. Маркс, М. Вебер та інші) вважають, що соціальна стратифікація є справедливою навіть унаслідок боротьби груп. Вона не ускладнює нормальне функціонування суспільства, бо визначається тими, хто при владі. Карл Маркс пов'язував соціальну нерівність з різним положенням груп людей в системі матеріального виробництва, із ставленням до власності. М. Вебер виділяв три компоненти соціальної нерівності: майнова, статусна, владна нерівності. Кожний з цих компонентів може забезпечити сходження (або навпаки) по соціальних сходах.
Пітірим Сорокін, розвиваючи ідею багато вимірності стратифікації, виділив три основні її форми і, відповідно, критерії: економічні, політичні і професійні. В 1970—1980-і роки на основі синтезу функціонального і конфліктного підходів американські вчені Герхард і Ленські розробили еволюційний підхід до аналізу соціальної стратифікації. Вони доводять, що стратифікація існувала не завжди і не завжди була корисною. Частково базуючись на конфлікті, вона виникає унаслідок розподілу додаткового продукту. Залежно від конкретно-історичних умов і ситуації, вона може бути справедливою і несправедливою, сприяти розвитку або затрудняти його.