2. 4. Нова Зеландія
Нова Зеландія складається із двох островів – Північного і Південного, розділених протокою Кука, і ряду дрібних. Разом вони утворюють самостійну океанічну фізико-географічну країну. Розміщуючись між 340 і 470 пд. ш., Нова Зеландія займає найбільш південне положення в Океанії. Загальна площа островів – 268,7 тис. км2, тобто трохи менше площі Британських островів 325 тис. км2).
Північний острів гористий, в рельєфі переважають середньовисокі вулканічні плато, по краях широко розвинуті низовини. Найвища точка – діючий вулкан Руапеху (2797 м). На плато багато озер, часто термальних, займаючих кратери згаслих вулканів або улоговини, що загачені лавовими потоками (найбільшим з них є озеро Таупо), гейзерів і гарячих термальних джерел. Аналоги подібного ландшафту є лише в Ісландії, в Йеллоустонському національному парку США і на півострові Камчатка. Клімат Північного острова субтропічний, помірно теплий, з дуже вологою зимою. Влітку опадів випадає менше (дме південно-східний пасат). Середня температура січня (влітку) +190С, липня (взимку) +120С. Сильної жари не буває, проте коли дме пасат, можливе підвищення температури до +300С. Рослинний покрив на лавових плато представлений заростями вічнозелених чагарників. Поза лавовими плато поширені мішані субтропічні ліси з пальмами та іншими теплолюбними вічнозеленими рослинами.
Південний острів також має гірський рельєф. Вздовж західної половини острова простягаються гори Новозеландські Альпи, що сягають висоти 3764 м (г. Кука) і мають до 50 льодовиків. Давне і сучасне зледеніння надає рельєфу Новозеландських Альп характерні риси альпійського високогір’я: гострі вершини, цирки, коритоподібні долини. Інша частина острова є гранітним пенепленізованим плато.
Майже весь Південний острів, за виключенням крайньої півночі, лежить в поясі помірно теплого, дуже вологого клімату. Весь рік острів зустрічає західні вітри “ревучих сорокових”. Вони приносять велику кількість вологи, особливо на західне узбережжя, де випадає до 5000 мм опадів. Східні схили, особливо Кентерберійська рівнина, отримають лише 500-700 мм опадів на рік. На більший частині острова опади випадають весь рік у вигляді дощу, але на крайньому півдні взимку трапляються часті снігопади. Річки короткі, але повноводні, і мають снігове, льодовикове і дощове живлення.
Рослинність західних схилів Новозеландських Альп представлена густими мішаними лісами, у яких далеко на південь проникають вічнозелені дерева, особливо лаврові і хвойні: подокарпуси, араукарії, лібоцедруси, червона, біла і жовта сосни.
Східні схили вкриті заростями вічнозелених чагарників із “червоного чайного дерева” і буковими лісами. На Кентерберійській рівнині поширені своєрідні дерновинно-злакові степи із тонконога, вівсяниці, пирію.
Флора Нової Зеландії на 74 % складається із ендемічних рослин і порівняно бідна видами (1843). Чисто новозеландськими є особливі деревоподібні папороті (циатея, диксонія), хвойні, в тому числі сосна каурі з потужним стовбуром діаметром до 3 м і тотара, дерев’янисті подушкоподібні рослини, волокнистий новозеландський льон (на піщаних грунтах вздовж берегу).
Фауна Нової Зеландії також характеризується високим ендемізмом. Ссавці представлені двома видами летучих мишей і одним видом щурів. Багато птахів, що не літають, з яких звертають на себе увагу ківі і совині папуги з м’якими крилами. На островах зберігся єдиний представник давніх плазунів (першоящурів) – гатерія. У новій Зеландії немає змій, черепах і крокодилів. Цікаво, що у недалекому минулому у Новій Зеландії водилися гігантські безкрилі птахи моа, яйця яких важили 7 кг. А зріст її сягав 4 м!
19 лютого 2005 р. Лекція з навчального курсу “Фізична географія материків і океанів” доцента Міхелі С.В.