2. 2. Мікронезія
Мікронезія (з грец. – “Дрібноостров’є”) включає архіпелаги Волкано (північніше Маріанських островів), Маріанські, Каролінські, Маршалові, Гілберта, Тувалу і острів Науру. Всі ці острови невеликі: найбільший з них острів Гуам (Маріанські острови) має площу 583 км2. Західні архіпелаги Мікронезії входять до складу перехідних областей і є вершинами вулканів, що підіймаються з підводного хребта. Тут відбуваються часті і сильні землетруси та виверження вулканів. Острови мають гористий рельєф висотою від 400 до 1000 м, облямовані кораловими рифами. Острови східної Мікронезії є кораловими і рідко піднімаються над водою вище 1,5-2,5 м, хоча і увінчують вершини підводних вулканічних споруд.
Острови Мікронезії лежать в широтах від субтропічних до екваторіальних, але під впливом теплої течії Куро-Сиво клімат північних островів такий же жаркий і вологий, як і південних. Найбільша кількість опадів (від 1500 до 2000 мм) випадає на східних схилах гористих островів, навітряних по відношенню до північно-східних пасатів.
Рослинний покрив навітряних і підвітряних схилів вулканічних островів Західної Мікронезії відрізняється. Навітряні схили вкривають вологі тропічні вічнозелені ліси із арекових пальм, панданусів, хлібного дерева, “залізного” дерева. Проте ці ліси сильно скоротились за площею і видовим складом внаслідок вирубки цінних порід. Підвітряні схили вулканічних островів займають злакові савани, по всій відомості вторинні. На коралових островах Східної Мікронезії панує кокосова пальма, а внутрішні лагуни атолів облямовують мангрові ліси.
2. 3. Полінезія
Полінезія (з грец. – “Багатоостров’є”) поєднує острови, що лежать східніше 180-го меридіану між 300 пн. ш. і 300 пд. ш.: вулканічні Гавайські, Самоа і Тонга (західний ряд) з діючими вулканами, коралові Лайн (Споради), Фенікс, Токелау, Тонга (східний ряд), Кермадек, Кука, Тубуаї, Общества з вулканічним островом Таїті, Туамоту, Маркізькі і, нарешті, усамітнений острів Пасхи. Майже всі типи ландшафтів Полінезії представлені на найбільшому архіпелазі – Гавайських островах, що витягнулись на 2500 км. Найбільший з 24 островів – острів Гавайї – утворюють п’ять вулканів, що злилися. Два з них продовжують діяти, інші вулкани – згаслі, в тому числі найвища вершина в Полінезії – Мауна-Кеа (4210 м).
Більша частина островів розтягнута в поясі тропічного клімату і знаходиться під безперервним впливом північно-східних пасатів. Рясні орографічні дощі зволожують навітряні схили гористих островів (до 4000 мм на рік). Інші райони сухі (не більше 700 мм на рік) і жарки. Тому вологі тропічні ліси розвинуті лише на північних і північно-східних схилах, а на південних і південно-західних схилах переважають савани і навіть арідні чагарники.
На островах дуже багато представлена орнітофауна. Багато лісових видів птахів мають яскраве пір’я. Серед них виділяються ендемічна родина гавайських квіткарок і ендемічний рід медососів.
Центральна і Південна Полінезія відрізняються рясністю опадів, які приносить південно-східний пасат. На навітряних схилах гір випадає до 5000 мм опадів на рік, на підвітряних – до 1500 мм на рік.
Рослинність коралових островів, позбавлених поверхневих вод, порівняно бідна, основна рослина – кокосова пальма.