14. Класифікація дисперсних систем

Дисперсною називають систему, в якій одна або декілька речовин подрібнені і розподілені в іншій речовині

Дисперсна фаза - речовина, що утворює дискретну частину дисперсної системи

Дисперсійне середовище - речовина, що утворює суцільну частину дисперсної системи

Класифікація дисперсних систем за розміром частинок дисперсної фази

r > 100 нм - грубодисперсні системи (механічні суміші);

1 < r < 100 нм - тонкодисперсні системи (колоїди);

r < 1 нм - істині розчини.

Концентрація розчинів

Масова частка (w)

w = m2/ m, де m2 - маса розчиненої речовини, m - маса розчину

Молярність (CM)

CM = n2/V, де n2 - кількість розчиненої речовини, V - об'єм розчину, одиниця виміру моль/л (М).

16) Міцелярна будова колоїдних розчинів.

Міцели – скупчення правильно розміщених молекул, асоціація в агрегати молекул, які втримуються переважно дисперсійними силами. Кожна міцела є асоційованою частинкою дисперсної фази золю, яка включає також подвійний електричний шар і сольватні оболонки; існує в рівновазі з молекулами та йонами, які її утворюють (напр., поверхнево-активні речовини в розчинах).

В важається, що колоїдний розчин складається з міцел, які утворюються зарядженими колоїдними частинками. Заряд виникає внаслідок вибіркової адсорбції іонів на поверхні частинок, або за рахунок іонізації поверхневих функціональних груп твердої фази. В міцелі розрізняють три складових частини: ядро, адсорбційний шар іонів і дифузійний шар іонів. Ядро складає основну масу міцели і є сукупністю нейтральних атомів або молекул, загальною кількістю сотні та мільйони одиниць. На ядрі адсорбуються іони (вибіркова адсорбція) які надають йому певного заряду, тому їх називають потенціало-утворюючими. Потенціал, що виникає на ядрі, отримав ще назву електротермодинамічного і він обумовлює подальше приєднання до отенціал-утворюючих іонів деякої кількості інших іонів з протилежним знаком заряду. Такий подвійний електричний шар, потенціало-утворюючих іонів, разом з протиіонами (іонами з протилежним знаком) складає адсорбційний шар іонів. Частина протиіонів є слабко зв`язаними з потенціало-утворюючими іонами й вільно переміщується в розчиннику, формуючи дифузійний шар. Ядро разом з адсорбційним і дифузійним

шарами іонів і складає міцелу, яка в цілому є електронейтральною (тоді як сама колоїдна частинка несе певний заряд).

17. Золі, драглі, тиксотропія.

Золі– дисперсні системи, найдрібніші частинки будь-якої речовини в рідкому (гідрозолі), твердому чи газоподібному (аерозолі) середовищі. Золі ще називають “колоїдними розчинами”. З. з водним середовищем називають гідрозолями, з органічним середовищем - органозолями. Частинки дисперсної фази З. (міцели) беруть участь у броунівському русі. При коагуляції ліофобні З., для яких характерна слабка взаємодія частинок з середовищем, перетворюються в гелі. Твердими З. називають дисперсні системи з розподіленими у твердій фазі тонкими частинками іншої твердої фази.

Золі поділяються на:

• Тверді золі - дорогоцінні камені

• Аерозолі

• Ліозолі

Ліозолі поділяються на:

• Гідрозолі- середовище вода

• Алкозолі- середовище спирт

• Органозолі- середовище органічні рідини

Тиксотро́пія (від грец. τύχης — дотик і грец. τροπή — поворот, зміна) — здатність деяких структурованих дисперсних систем мимоволі відновлювати зруйновану механічною дією початкову структуру. Тиксотропія виявляється в розрідженні при достатньо інтенсивному струшуванні або перемішуванні гелів, паст, суспензій та ін. систем з коагуляційною дисперсною структурою та їх загущенні (твердінні) після припинення механічної дії.

Тиксотропне відновлення структури — механічно оборотний ізотермічний процес, який може бути відтворений багато разів. У ширшому сенсі тиксотропія — тимчасове пониження ефективної в'язкості в'язко-текучої або пластичної системи в результаті її деформації незалежно від фізичної природи змін, що відбуваються в ній.

Значення і застосування

Тиксотропія має важливе практичне значення. Тиксотропні матеріали використовують в технології силікатів, пластичних мас, харчових продуктів. Тиксотропні властивості мають деякі водоносні ґрунти (пливуни), біологічні структури, різні технічні матеріали (промивальні глинисті розчини, вживані при бурінні нафтових свердловин, фарби, мастила і ін.).

Драглі

Ліоге́ль (драглі) (рос. лиогель (студень); англ. lyogel; нім. Lyogel n) — структуровані системи полімер-розчинник, що утворюються при сильному набряканні зшитого полімеру; відтак, це багатий на рідину гель, якому притаманні великі оборотні деформації завдяки скріплювальним структуру лабільним зв'язкам між частинками.