6. Сутність дивідендної політики та основні фактори, що її визначають. Типи дивідендної політики підприємства

Дивідендна політика — це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення.

До основних з таких факторів належать:

1. Стадія життєвого циклу підприємства (для нещодавно створених підприємств доцільним є максимальне реінвестування прибутку).

2. Наявність у підприємства прибуткових інвестиційних проектів.

3. Альтернативні джерела капіталу. Цей чинник пов'язаний З доступністю і вартістю залучення коштів із

зовнішніх джерел, які можна використати для покриття потреби в капіталі, що залежить від:􀂃 кредитоспроможності підприємства та наявності в нього кредитного забезпечення;􀂃 вартості залучення позичкового капіталу;􀂃 інвестиційної привабливості та можливостей залучення додаткового акціонерного чи пайового капіталу(шанси розміщення нової емісії); 4. Обмеження. Законодавством, статутом чи угодами підприємства можуть бути встановлені певні обмеження на виплату дивідендів.

5. Преференції найважливіших груп власників: більшість з них орієнтовані на споживання (дивіденди) чи

заощадження (тезаврація та збільшення вартості підприємства).

6. Податкові наслідки застосування того чи іншого типу дивідендної політики: для власників та для

самого підприємства.

7. Рівень процентних ставок на ринку капіталів, а також ставки дивідендів у конкурентів та в інших

підприємств, які належать до тієї самої чи суміжних галузей виробництва.

Розрізняють три типи дивідендної політики:

консервативна – згідно з якою приоритетною метою розподілу прибутку є виробничий розвиток,  а не поточне споживання у формі дивідендних виплат. Зростає вартість чистих активів підприємства, а відповідно й ринкова вартість;   поміркована (компромісна) – згідно з якою в процесі розподілу прибутку поточні інтереси акціонерів щодо дивідендних виплат стабільно збалансовані з потребами формування власних фінансових ресурсів для забезпечення розвитку підприємства;   агресивна – яка передбачає постійне зростання дивідендних виплат незалежно від результатів фінансової діяльності. Забезпечує високу ринкову вартість акцій то формує позитивний імідж підприємства серед потенційних інвесторів, проте може призвести до фінансових ускладнень, оскільки можливості самофінансування підприємства за рахунок прибутку стають обмеженими.

6. Поняття реорганізації суб’єктів господарювання: причини, цілі, форми проведення

Реорганізація представляє собою повну або часткову заміну власників корпоративних прав підприємства, зміну організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідацію окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступником.

Основними причинами здійснення реорганізації діючого підприємства є:

суттєве розширення діяльності підприємства та його розмірів;

згортання діяльності підприємства;

необхідність проведення фінансової санації;

необхідність зміни повноти відповідальності власників за зобов’язаннями підприємства;

диверсифікація напрямків діяльності;

податкові мотиви;

необхідність збільшення власного капіталу (покриття потреби в капіталі та підвищення рівня кредитоспроможності підприємства).

Форма майбутньої реорганізації підприємства визначається насамперед причинами та мотивами, що спонукають власників та керівництво підприємства до реорганізації. Розрізняють наступні напрямки реорганізації:

укрупнення діючого підприємства. Може відбуватись шляхом злиття, приєднання, поглинання.

подрібнення діючого підприємства. Відбувається шляхом поділу підприємства або виділення окремого підрозділу.

перетворення підприємства. У цьому разі зміни розмірів підприємства не передбачаються.

Розрізняють такі види укрупнення (злиття, приєднання, поглинання): горизонтальне, вертикальне та діагональне.

Горизонтальне укрупнення представляє собою об’єднання двох або більше підприємств, які виробляють однаковий тип продукції або надають однакові послуги, виконують однакові роботи.Вертикальне укрупнення являє собою об’єднання одного підприємства з його постачальником сировини або споживачем продукції.Діагональне укрупнення представляє собою об’єднання підприємств різних галузей та видів діяльності. Воно здійснюється з метою диверсифікації діяльності.