9. Протестантизм.

Поява протестантизму, третього напряму у християнстві, пов’язана з таким релігійним і соціально-політичним рухом XVI–XVII ст. у Західній Європі, як Реформація (лат. reformatio – перетворення, виправлення).

Більшість церков і сект у протестантизмі поділяє спільні для всіх християн фундаментальні віросповідні принципи. Водночас щодо низки проблем вони мають свою думку. Зокрема, протестантизм оголосив особисту віру єдиним шляхом спасіння. Біблію – єдиним джерелом одкровення, спростувавши священні перекази.

Віруючий у протестантизмі – це людина, яка усвідомлює гріховність своєї природи і через молитву прохає Бога про порятунок. А щоб він прийшов (порятунок – це дар божественної благодаті), молитва мусить бути підсилена сумлінним виконанням мирських справ. За мірою такої сумлінності Бог судить про міць віри і бажання порятунку. Тобто всі сфери життєдіяльності людини розглядаються як різноманітні форми служіння Богові.

Лютеранство. Поширене в ФРН, Швеції, Данії, Норвегії, Фінляндії, США, Латвії та Естонії. Засновником вважається німецький священик Мартін Лютер (1483–1546 рр.) 31 жовтня 1517 р. він виголосив у Віттенберзькій церкві 95 тез, спрямованих проти всевладдя Римського Папи та торгівлі індуль­генціями. Провідна ідея його тез полягала в тому, що для спасіння необхідне внутрішнє покаяння грішника, що не можна замінити жодними зовнішніми обрядами та грошовим відкупом.

Основні принципи віровчення викладені в Ауґсбурзькому сповіданні, «Книзі згоди», Великому та Малому катехизисах М. Лютера. Ці книги базуються на Біблії.

До основних принципів лютеранства належать:

1) Виправдання лише вірою. Між людиною та Богом не повинно бути жодних посередників. Долю віруючого визначає не церква, а Божа милість.

2) Визнання християнського Символу віри.

3) Спрощення пишного католицького богослужіння, ліквідації чернецтва, істотного скорочення кількості релігійних свят і таїнств.

4) Відкидання Священного Переказу джерела віровчення. Основою віровчення є лише Біблія, зокрема, Євангеліє.

5) Заперечення верховенства влади Папи Римського, культу святих, Богоматері та вшанування ікон. Провідну роль у лютеранському культі відіграють організовані під керівництвом пастора колективні молитви та псалмоспіви. Лютеранські священики звуться пасторами. Основою лютеранської церкви є релігійна громада, або конгрега­ція.

6) Лютеранські храми відрізняються суворістю архітектурної форми, простотою та скромністю внутрішнього оформлення.

7) Зберігається єпископат, особливе посвячення в духовний сан (ординація), літургія, два таїнства – хрещення (немовлят) і причастя.

8) Збереглися певні залишки католицизму: вівтарі, розп'яття, єпископат. Богослужіння супро­воджується органною музикою.

Кальвінізм. Пов'язаний з ім'ям Жана Кальвіна – французького богослова, активного діяча Реформації в Швейцарії. Він висунув і розвинув вчення про «абсолютне приречення», згідно з яким Бог ще до створення світу визначив долю людей, тобто визначив тих, хто одержить спасіння, і тих, хто потрапить до пекла. Проте це не повинно штовхати вірую­чого на пасивний шлях життя. Людині не відомо, чи буде вона врятована, чи ні. Вона своїм життям і діяльністю повинна за­служити милість Божу та довести, що вона є Божим обранцем.

Основною ланкою кальвіністської церкви є релігійна громада, котру очолюють пастори та пресвітери. Пресвітери і пастори утворюють консисторію, що керує релігійними справами. Догматичні питання вирішуються на зборах провідних богословів, пасторів і пресвітерів. Ці збори дістали назву конгрегацій.

Культ радикально спрощений. В храмах немає вівтарів, ікон і хрестів, органної музики, відсутні літургія й облачення пасторів. Богослужіння провадиться у формі спільних молитов, читання Біблії та співу псалмів. Із семи таїнств визнають лише хрещення та причастя.

Особливістю кальвінізму є нетерпимість до інших релігій і наукових знань, зокрема, до тих наукових відкриттів, які су­перечать Біблії.

Кальвіністів також характеризує прагнення ввести обмеження в особисте життя віруючих. Релігійні громади вдаються по дріб'язкового нагляду за громадським і особистим життям віруючих, забороняють розваги, яскравий одяг, танці, вимагають регулярного відвідування церковних служб.

Кальвіністські церкви об'єднані у Всесвітній пресвітеріанський союз. Послідовників кальвінізму тепер налічується близько 50 млн. чоловік. В Україні кальвіністські громади зареєстровані, переважно, в західних областях.

Англіканство. Його виникнення зумовлене особ­ливостями формування буржуазного суспільства у феодальній Англії. Реформація в Англії розпоча­лася з ініціативи правлячої верхівки. У 1534 р. англійський парламент прийняв «Акт про верховенство», яким було встанов­лено підпорядкування церкви державній владі. Короля Генріха VIII було оголошено главою церкви, зв'язки з Римом були повністю розірвані.

Основу віровчення становить Біблія, котру було перекладено англійською мовою, і доповнення до неї, викладені в «Книзі спільних молитов» (1549), та Символ віри, що містить 39 статей. Концепція спа­сіння поєднує лютеранський принцип спасіння через особисту віру та католицьке вчення про рятівну силу церкви. Зберігають­ся такі католицькі догмати, як віра в Святу трійцю, спокутуван­ня гріхів, боговтілення, друге пришестя, воскресіння, пишне богослужіння. Заперечують верховенство Папи Римського, целібат, поклоніння іконам і мощам тощо.

До догматів англіканської церкви належать: визнання короля главою церкви без права здійснення релігійних культів, збереження церковної ієрархії та єпископату, визнання за духо­венством права дарувати віруючим святу благодать.

Англіканські церкви існують у Великій Британії, Канаді, США, Новій Зеландії, Австралії, Індії та Пакистані. Вони утворюють Англіканську спілку церков. Прихильників англіканської церкви у світі сьогодні налічується близько 70 млн. чоловік. В Україні наприкінці 2004 р. було зареєстровано дві англіканські релігійні громади.

Церква євангельських християн-баптистів (ЄХБ). У нашій країні найчисленніша та найбільш поширена серед протестантських церков. Організувалася в 1944 р. внаслідок об'єднання баптистів з близькими до них євангелістами та частиною громад п'ятидесятників. Було утворено Всесоюзну раду євангельських християн-баптистів як вищий орган церкви.

Баптизм виник в XVII ст. у Голландії, потім поширився в Америці та Європі. На теренах України вперше з'явився в сучасній Херсон­ській області в 60-х рр. XIX ст. завдяки німецьким колоністам. Євангелізм поширювався в Галичині одночасно з баптизмом реемігрантами з Канади та США в 20-х рр. XX ст. В 1920 р. баптисти та євангелісти зблизились, а в 1944 р. – об'єдналися.

Основою віровчення є Біблія. Особлива увага приділяється євангеліям. Визнають християнський Символ віри, догмат про Святу трійцю. Оскільки Ісус Христос «є живе втілення Божої Трійці», то свої молитви віруючі звертають саме до нього. За віровченням ЄХБ, Ісус Христос своєю смертю врятував людей від первородного гріха та вказав шлях до спасіння. Проте під час страшного суду буде врятований лише той, хто повірив його спокутну жертву та покається в гріхах.

Основна увага приділяється пропаганді таких моральних прин­ципів, як милосердя, співчуття, покірність, працелюбність, по­вага та любов до людини тощо.

Культ ЄХБ вирізняється простотою. Богослужіння проводять у формі молитов, проповідей і співів псалмів у молитовних будинках. Відкидають поклоніння іконам, розп'яттям, скульптурам, мощам, заперечують культ святих, Богородиці, чернецтво, більшість християнських свят і обрядів та роль церкви як посередника в спасінні віруючих. Із семи християнських таїнств визнають лише чотири: хрещення, причастя (хлібопереломлення), шлюб і рукопокладення.

Особливого значення надають обрядові водного хрещення, що символізує вступ до релігійної громади та при­йняття віри. Хрестять тільки дорослих і лише тих, хто пройшов спеціальну підготовку під керівництвом наставника й усвідомив догмати ЄХБ. Обряд хлібопереломлення виконують під час молитов­них зборів у першу неділю кожного місяця. Існує обряд посвяти в сан, який називають рукопокладенням пресвітерів.

Серед християнських свят відзначають лише ті, що тісно пов'язані з іменем Ісуса Христа: Різдво, Великдень, Трійцю тощо. Мають і власні свята – День єдності та Свято жнив.

Персоніфіковане членство зобов'язує всіх віруючих регулярно сплачувати внески на користь громади. Від кожного члена вимагають виявляти якнайвищу активність у релігійному житті та пропаганді релігійної віри.

В Україні зареєстровано понад 2 тис. громад ЄХБ. Вищим органом ЄХБ є Спілка євангельських християн-баптистів України з центром у Києві.

П'ятидесятництво. Назва пов'язана з біблійною оповіддю про те, що саме в день П'ятидесятниці на апостолів зійшов Дух Святий і вони, набувши дару говорити іншими мовами, пішли до різних країн проповідувати християнство. Виник цей напрямок в кін. XIX – на поч. XX ст. у США і дістав назву «п'ятидесятницький дух».

Основою віровчення є Біблія, особливо «Дії святих апостолів» і «Перше послання апостола Павла до коринтян», де розповідається про діяння Святого Духа. П'ятидесятники вірять у догмати про гріхо­падіння Адама та Єви, кінець світу й у спокутну жертву Ісуса Христа. Із Трійці виділяють, насамперед, Святого Духа. Основним догматом є вчення про сходження Святого Духа на кожного віруючого, внаслідок чого він отримує духовні дари. Дух Святий вселяється у віруючого тоді, коли той гідний Господньої благо­даті.

Вважають обов'яз­ковим хрещення Святим Духом, яке повинен пройти кожен віруючий. Таїнство відбувається на колек­тивних моліннях після попереднього багатоденного посту. Його ефект досягається сильним емоційним збудженням під час колективних молитов і голосних звертань до Бога, що доводять віруючих до психічних потрясінь, галюцинацій і безладного бур­мотіння.

Особливого значення надають догматові про Святі Дари. Виділяють дев'ять дарів: дар слова мудрості, дар слова знання, дар віри, дар зцілення, дар чудотворення, дар пророкування, дар розпізнавання духів, дар глосолалії, дар тлумачення інших мов.

У віровченні багато уваги приділяється вченню про друге пришестя Ісуса Христа та встановлення ним тисячо­літнього царства Божого, що пов'язується зі страшним судом.

Культ не визнає поклоніння іконам і святим мощам. П'яти­десятники не носять натільних хрестиків, не хрестяться, не ви­знають багатьох християнських свят і обрядів. Серед свят вони святкують ті, що пов'язані з життям і діяльністю Ісуса Христа. Особливо урочисто відзначається День П'ятидесятниці (Трійця).

Богослужіння проводиться у формі пропо­відей, проведення колективних молитов і співання псалмів. Релігійними громадами керують пресвітери, благовісники та єпископи.

В Україні існує близько 1 тис. п'ятидесятницьких громад. Вони об'єднані в Союз християн віри євангельської України.

Адвентизм (лат. adventus – пришестя) сформувався в США в 30-х рр. XIX ст. на основі баптизму. В 1833 р. баптист В. Міллер видав книжку «Докази святого письма про друге при­шестя Христа», в якій твердив, що ця подія відбудеться в березні 1843 р. Це пророкування не здійснилося. Після цього точні дати адвентуса (пришестя) Ісуса Христа не вказувалися, проте ідея продовжувала жити, і навколо неї сформувався адвентистський рух. У 1863 р. утворилася самостійна Адвентистська церква. В Україну адвентизм завезли американські проповідники наприкінці XIX ст.

Основою віровчення є Біблія, зокрема, книги про­рока Даниїла й «Одкровення Св. Іоанна Богослова», твори В. Міллера та О. Уайт. Вважають себе «Божим народом», який має величезне значення в спасінні людства.

Згідно з віровченням, пришестя Ісуса Христа повинне ознаменуватися тим, що воскреснуть померлі праведники та разом з живими адвентистами вознесуться на небо, де царству­ватимуть на чолі з Ісусом Христом 1000 років. Упродовж цього часу відбуватиметься суд над грішниками. Після того, як долю грішників буде вирішено, Ісус Христос разом з адвентистськими праведниками зійдуть на землю, Бог воскресить грішників для страшного суду та знищить їх спаленням. Згорить і грішна земля, замість неї з'явиться оновлена земля, де адвентисти будуть вічно раювати. Адвентисти заперечують християн­ське вчення про потойбічний світ і безсмертя душі. Душа вмирає разом з тілом, у могилі вона чекає страшного суду.

Відкидають церковні таїнства й обряди, по­клоніння іконам, розп'яттю, мощам і святим, заперечують майже всі християнські свята. Обряд хлібопереломлення проводять чотири рази на рік – першої суботи кожного кварталу. Перед цим здійснюють омивання ніг на згадку про Таємну вечерю. У дні свят віруючим забороняється працювати, пропонується молитися й обов'язково відвідувати молитовні збори. Кожний член релігійної громади має сплачувати членські внески – десяту частину свого прибутку.

Очолюють громади проповідники та пресвітери, а також виконавча рада, що обирається на зборах релігійної громади. Адвентисти велику увагу приділяють хворим, людям похилого віку та дітям-сиротам.

Характерне вчення про санітарну реформу, що втілює турботу про духовне і фізичне здоров'я людини. Вона вимагає дотримання вегетаріанського харчування, забороняє споживати свинину, тваринні жири, молочні продукти, каву, какао, вживати алко­гольні напої, наркотики, користуватися медикаментами тощо.

Адвентизм не є однорідною релігійною течією, склада­ється з багатьох напрямків: адвентисти сьомого дня (святку­ють суботу), адвентисти першого дня (святкують неділю), адвентисти тисячоліття, адвентисти євангельські, адвентисти-реформісти, адвентисти майбутнього століття та ін.

В Україні найвищим органом адвентистського руху є Україн­ська уніонна конференція, що об'єднує понад 1 тис. громад.

28