16. Проектна культура педагога

Освіта як соціальний інститут одним з перших знайомить підростаюче покоління з новими реаліями життя. Для вітчизняної освіти в наші дні серйозне звучання придбало питання підвищення якості навчання в умовах швидкого розвитку інноваційних процесів. Незважаючи на різноманіття наукових підходів до цієї проблеми, склалася потреба узагальнення і концептуалізації уявлень про особливості інноваційної діяльності педагога і підготовки до неї майбутніх учителів.

Виникла також необхідність дослідження ролі проектної культури, яка припускає глибоке розуміння суті і закономірностей інноваційних процесів в області дидактики, їх ролі у формуванні творчого мислення педагога. Тому такого важливого науково-теоретичного і методологічного значення набуває проблема проектної культури як основи готовності майбутнього педагога до інноваційної діяльності в школі.

Стрімкі зміни, що відбуваються в різних сферах життя, збільшена швидкість оновлення наукових знань виявили гостре протиріччя між традиційністю освітньої сфери і потребами соціуму, що швидко розвивається. Зняти його можна тільки через активний процес перетворення педагогічних систем і організацію інноваційної педагогічної діяльності, як умови забезпечення продуктивності навчання

Досвід реформування вітчизняної освіти показав, що неможливо модернізувати освіту шляхом рішення поточних проблем на обмежених ділянках педагогічної діяльності. Освітні стандарти надають кожному педагогові можливість для професійної самореалізації в плані вибору способів освітньої діяльності. На зміну єдиним уніфікованим педагогічним системам приходить різноманіття концепцій, що стоять на різних методологічних і організаційних основах.

В той же час освітні інновації, що впроваджуються без серйозної продуманої проектувальної роботи, частенько здатні не стільки принести користь, скільки нанести ущерб. Виникла потреба зрушення в дослідженнях від традиційного опису процесу навчання за допомогою різноманітних педагогічних технологій, їх можливостей до вивчення інноваційних проектів і проектної культури як складової частини професійної культури педагога і основи його готовності до діяльності в сучасному шкільному освітньому процесі.

Характер дискусій, що відбивають розуміння того, яким чином повинна здійснюватися інноваційна діяльність педагогів в школі, показує, що переважаюче місце займає точка зору, що зв'язує цей процес з синтезом технологічної і змістовної сторін, що вимагають розвиненої проектної культури учителя. Іншими словами, виникла соціальна потреба в якісній підготовці учителів з позицій формування проектної культури, усвідомлення її змісту, виявлення чинників, стримуючих її зростання.

Слід зазначити, що інформація про нові педагогічні технології нині доступна практично усім, що бажає її отримати. Тому причини низької продуктивності проектів, на них заснованих, слід шукати в здатності педагогів застосовувати наявні дані. Сьогоднішня освіта активно вивчає і переймає світовий досвід, що містить величезну кількість концепцій, що спираються на різні методологічні і організаційні основи.

Найрозвиненіші теорії і технології мають межі застосовності, що частенько не враховується при проектуванні. Тому причини низької продуктивності освітніх реформ слід шукати в здатності педагогів і керівників освіти застосовувати в конкретній ситуації наявну інформацію про нові педагогічні технології - проектувати майбутні зміни.

Інформаційний бум, що переживається світовою спільнотою, швидка зміна соціуму, державна програма модернізації освіти актуалізували потребу в педагогічному проектуванні дидактичних систем. У практиці освіти це гранично загострило протиріччя:

- між необхідністю ухвалення рішень про впровадження тієї або іншої інновації, що виникла в середовищі педагогів школи, і відсутністю у педагогів реальних навичок цілісної оцінки освітньої ситуації в конкретному учбовому закладі;

- між потребою в науково обгрунтованих методиках оцінки якості інноваційних педагогічних проектів і відсутністю у педагогів технологічних навичок їх оцінювання. Ця відсутність тягне невідповідність впроваджуваних інновацій освітнім потребам і можливостям реальної школи, знижуючи ефективність результату.