2.2 Особливості об’єктів права власності на знак для товарів та послуг

2.2.1 Загальна характеристика знаків для товарів та послуг

Знак для товарів та послуг відіграє важливу роль в економіці країни в цілому і в господарській діяльності зокрема. Використання даних знаків за умов конкуренції дозволяє підприємцям певним чином виділити свої товари з маси аналогічних, протиставити їх товарам конкурента, щоб полегшити покупцеві вибір товару (послуги) і тим самим прискорити й розширити їх збут[16.с.13].

Отже, знак для товарів та послуг не просто позначення для розрізнення товару одного виробника від однорідного товару іншого. Це один із досить ефективних правових засобів підвищення ефективності технічного рівня самого виробництва, бо без належного технічного рівня виробництва виготовити товар, який би відповідав сучасним вимогам, просто неможливо. Це засіб оновлення виробництва, приведення його технології до сучасного рівня, засіб істотного підвищення якості вироблюваної продукції чи надання послуг. Засобом товарного знака досягається необхідний споживачеві асортимент товарів чи послуг, бо на ринку попит матиме той товар чи послуга, які потрібні споживачеві.

Поняття торгівельної марки закріплене у ст. 492 ЦК України, яка вказує на те, торгівельною маркою може бути будь-яке позначення чи комбінація позначень, придатні для виокремлення товарів (послуг), які виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), які виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, літери, цифри, образотворчі елементи, комбінації кольорів[1.с.144].

Досить часто наряду із поняттям торгова марка, ми зустрічаємо такі терміни, як «логотип» і «бренд». Виникає запитання: пов’язані вони між собою чи відрізняються? Логотип (англ. logotype від греч. logos - слово і typos - відбиток) - це спеціально розроблена, стилізована скорочена форма назви фірми, часто в оригінальному накресленні. Бренд - складний комплекс економічних, психологічних і символічних взаємин, включаючи обіцянку якості і престижу, між виробником (продавцем) і споживачем товару або послуги. Бренд перекладається як "тавро" і, виходячи з цього, може застосовуватися як засіб для маркування. Отже логотип, бренд є позначенням, яке може стати знаком для товарів і послуг у разі подання заявки і набуття правової охорони на це позначення згідно з Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

З усього вищезазначеного переліку найширшим поняттям є бренд, тож доцільніше буде розкрити його правове положення, оскільки у бренді відбувається виокремлення таких компонентів, як торговельна марка (знак для товарів і послуг), комерційне (фірмове) найменування, об’єкти авторського права та права промислової власності.

Комерційне (фірмове) найменування — це своєрідний “псевдонім” суб'єкта господарювання, що може використовуватися ним для індивідуалізації власної підприємницької (господарської) діяльності. Цей

“псевдонім”, на відміну від найменування юридичної особи, може відчужуватися при продажу цілісного майнового комплексу, що використовується для ведення цієї діяльності. Саме ця можливість відчуження комерційного найменування, його переходу до іншого суб’єкта підприємницької діяльності й становить корінну відмінність між найменуванням юридичної особи і комерційним найменуванням[33.с.23].

В чинному законодавстві не вказано критеріїв за якими можна точно визначити, що можна вважати торгівельною маркою. Якщо спиратися на перелік позначень, які не можуть нею бути, то можна дійти висновку, що торгівельною маркою може бути будь-яке позначення, яке не заборонено законом. Отже, вимоги до знака для товарів і послуг у згаданому законі викладені не в позитивній формі, а у вигляді переліку позначень, які не можуть одержати правову охорону. Проте певні вимоги встановлені самим законом або вироблені практикою.

В основному існують дві відмінні властивості зареєстрованої торгової марки: вона повинна володіти розрізняльною здатністю і не повинна вводити в оману споживачів відносно виробника або місця виробництва. Позначення має бути корисним. Це випливає із ст. 5 Закону про товарні знаки, відповідно до якої правова охорона надається позначенню, що не суперечить суспільним інтересам. Воно має певним чином індивідуалізувати надійну конкурентоспроможність і стабільність попиту на товар і послуги

[Додаток А].

Відповідно до закону основні функції знаків для товарів і послуг — це індивідуалізація вироблюваної продукції і надаваних послуг, захист їхньої якості та інших достоїнств від зазіхань, забезпечення стійкості попиту, захист інтересів сумлінних виробників і споживачів, реклама виробів та послуг, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг в умовах ринкової економіки.

Закон чітко визначає, які позначення не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Перелік позначень, наведених у законі, що не можуть бути визнані як знак для товарів і послуг, поділяється на чотири групи.

Першу групу становлять символи, позначення, відзнаки, що мають уже офіційно визнане значення для держави чи суспільства. До цієї групи належать: герби, прапори, емблеми, офіційні назви держав; скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій, а також офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки. При згоді компетентних органів або власників позначень вони можуть вноситися до знака як елементи, що не охороняються.

Другу групу позначень становлять позначення, які не відповідають вимогам законодавства. Вони або не мають розрізняльної здатності, або є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду, або лише вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товару або надання послуги. Так, не визнаються, зокрема, знаками для товарів і послуг позначення у вигляді чаші, обвитою змією, оскільки це позначення є загальновживаним символом для фармацевтичних препаратів і взагалі для медицини. Численні словесні позначення такі, як "Укрторгреклама", "Промінвестбанк", "Українська біржа нерухомості" та інші, підпадають під зазначений виняток і можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого розташування у зображенні знака.

До цієї ж другої групи належать позначення, які не можуть бути визнані знаками, що можуть ввести в оману споживача щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар чи надає послуги. Не визнаються знаками також позначення, що є загальновживаними символами і термінами.

До третьої групи позначень закон відносить такі, що є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: раніше зареєстрованими знаками чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи щодо однорідних товарів і послуг;

— знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

— фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них, до дати подання до патентного відомства заявки стосовно однорідних товарів і послуг;

— найменування місця походження товарів, крім випадків, коли вони включені до знака як елементи, що не охороняються, і зареєстровані на ім'я інших осіб, які мають право користуватися такими найменуваннями;

— сертифікаційними знаками, зареєстрованими у встановленому порядку.

Наприклад, Українським виробникам довелося відмовитися від вживання таких назв напоїв, як "Коньяк", "Шампанське", які майже зникли з етикеток. Така продукція походить з відповідних провінцій Франції — Коньяк і Шампань, і тому такі позначення в Україні не можуть бути визнані знаками для товарів.

До четвертої групи входять ті, що не визнаються знаками для товарів і послуг позначення, які підпадають під чинність інших законів:

— промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

— назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

— прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їхньої згоди[10.с.354-355].

Отже, знаки для товарів і послуг — це зареєстровані у встановленому порядку позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.

Закон обумовлює такі правила користування торговим знаком:

• назва знака не відмінюється;

• знак постійно виділяється в тексті тим самим способом;

• зареєстрований знак супроводжується позначками ®, ТМ (Тrаdе Маrk) тощо.

При створенні торговельної марки чи при обранні комерційного

найменування одним з вдалих піарходів є використання у них образів

чи імен фізичних осіб. Наприклад, у торговельних марках можливе використання образу фізичної особи у таких двох формах, а саме:

• використання безпосередньо зображення реальної особистості (як правило, засновника компанії) та його прізвища чи імені у найменуванні, що надалі є вагомим фактором для впізнання марки, наприклад, “Довгань”,

“Uncle Bens”;

• використання вигаданих особистостей у рекламних кампаніях,

найчастіше художніх персонажів з різноманітних кінофільмів, театральних вистав (Джеймса Бонда, Штірліца, Остапа Бендера). Розмежовуючи використання зображення та образу фізичної особи, слід зазначити, що у сучасній американській доктрині “право наобраз” стосується не тільки зображення, голосу чи імені, але й інших елементів, що індивідуалізують особу чи сценічний образ особи. У цьому значенні об'єктом охорони можуть стати пози, манера одягатися, характерні вирази і т.д. Іншими словами, об'єктом охорони може стати будь-яка вада, здатна викликати у свідомості образ знаменитості. Таким чином, термін “право на образ”, зачіпає образ людини в цілому,що складається зі всієї сукупності елементів (починаючи від імені і зображення та закінчуючи манерою говорити і стилем одягу). Нажаль у нашому законодавстві не вказано такого поняття.