Звільнення від крим відповідальності – це відмова держави в особі суду від засудження особи, яка вчинила злочин, та від застосування до неї заходів крим-правового впливу

як право

як обов’язок

умовне, диспозитивне звільнення імперативне, обов’язкове звільнення

Підстави звільнення від кримінальної відповідальності

вчинення особою злочину

вперше

позитивна постарим. поведінка, характерна для кожного виду злочину

злочин має бути визначеного КК ступеня тяжкості

види звільнення від кримінальної відповідальності (Р.IX ЗЧ КК ст. 44-49)

на підставі закону пр. амністію

у зв’язку з дійовим каяттям ст.. 45 КК

у зв’язку із примиренням винного і потерпілого ст.. 46 КК

у зв’язку із передачею особи на поруки ст. 47 КК

у зв’язку із зміною обстановки

ст.. 48 КК

у зв’язку із закінченням строків давності

ст. 49 КК

якщо з дня вчинення

злочину і до набрання

вироком законної сили

минули певні строки

49.Поняття, ознаки і мета покарання.

А) За КК Укр. покарання є

заходи примусу, що

застосовуються від імені держави за

вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в

передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч.1 ст. 50 КК)

Покарання відображає негативну оцінку злочинця ф його діяння з боку держави і суспільства.

Б) Ознаки, які характеризують покарання:

• - це міра (захід) державного примусу

• - кара за вчинене діяння, що визнане су3дом (винним) злочином

• - засіб виправлення засудженого

• - засіб попередження (запобігання) вчиненню нових злочинів

Це випливає із законодавчих положень КК, де вказано:

«Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами» - ч. 2 ст. 50 КК.

Призначається покарання на основі принципів законності , гуманізму, що підтверджується в КК положенням – «покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність».

Покарання носить строго особистий характер і направлено завжди тільки проти особи злочинця. Змістом його є обмеження чи позбавлення прав і свобод засудженої особи.

• Покарання має об’єктами впливу найбільш значимі для особи блага ( свобода, майно тп)

• За своєю тяжкістю воно має бути пропорційне тяжкості вчиненого злочину (напр., ч.1 ст. 115 КК – від 7 до 15 років)

• Підставою призначення покарання є визнання судом особи винною і такою, що вчинила злочин

• Покарання тягне такий негативний наслідок як судимість

В) Мета покарання – це досягнення соціальних результатів, яких прагне законодавець та суд, встановлюючи в санкціях ст.ст. КК і застосовуючи до винної особи конкретну міру покарання.

Отже, аналіз законодавчих положень дає підстави стверджувати, що метою покарання є:

• кара як відплата за вчинене

• виправлення засудженого

• попередження (запобігання) вчинення нових злочинів з боку за суджених (спеціальне запобігання – превенція)

• запобігання вчинення злочинів з боку інших осіб (загальне попередження).