15.5. Основні напрямки прискорення тпв:

- розробка якісної конструкторської документації, що не вимагає наступної доробки;

- паралельне виконання робіт з ТПП;

- уніфікація технологічних процесів;

- уніфікація і стандартизація засобів технологічного спорядження;

- переведення обробки деталей з універсального устаткування на верстати з ЧПК;

- створення предметно-спеціалізованих цехів і ділянок, групових потокових ліній і гнучких автоматизованих ліній;

- упровадження комп’ютерного проектування;

- механізація й автоматизація ТПВ.

Оцінити готовність підприємства до запуску нового виробу можна по показнику технологічної готовності. Основними показниками технологічної готовності підприємства до запуску у виробництво нового виробу є такі:

1) коефіцієнт готовності технологічної документації

k_тд = N_ф/N_пл

де: N_ф – фактична кількість техпроцесів на початок освоєння нового виробу; N_пл - загальна кількість техпроцесів, необхідних для виготовлення нового виробу;

2) коефіцієнт готовності технологічного спорядження для виготовлення нового виробу

k_осн = П_ф/П_пл

де: Пф - фактична забезпеченість операцій технологічним спорядженням;П_пл - планована забезпеченість виробництва технологічним спорядженням до моменту запуску у виробництво нового виробу;

3) коефіцієнт забезпеченості виробництва нового виробу інструментами загального і спеціального призначення

k_н = І_ф/І_пл,

де І_ф - фактична забезпеченість виробництва інструментами до моменту запуску у виробництво нового виробу; І_пл - планована (нормативна) забезпеченість виробництва інструментами;

4) коефіцієнт забезпеченості виробництва нового виробу засобами метрологічного контролю

k_к = М_ф/М_пл,

де: М_ф - фактична забезпеченість виробництва засобами метрологічного контролю до моменту запуску у виробництво нового виробу; М_пл - планована забезпеченість виробництва засобами метрологічного контролю.

Для загальної оцінки технологічної готовності підприємства може служити інтегральний показник, обумовлений як середньозважена величина значень розглянутих коефіцієнтів:

k_техн.г =  k_im_i /  m_i,

де k_i - приватні коефіцієнти технологічної готовності; m_i - вагомість і-го показника.

15.6. Організаційні форми тпв

У різних виробництва застосовують одну з трьох систем організації служб технологічної підготовки: централізована, децентралізована і змішана.

Централізована система ТПП звичайно застосовують на заводах серійного і масового виробництва, де процес освоєння нової продукції здійснюється періодично. Вона припускає створення на підприємстві єдиної служби головного технолога. До неї відносять відділ головного технолога (ВГТ), конструкторське бюро спорядження, інструментальне виробництв. У цехах є технологічні бюро, які також беруть участь у вирішенні організаційно-технічних питань.

Децентралізовану систему ТПВ застосовують на підприємствах одиничного і малосерійного виробництва. Її особливість у тім, що розробку технологічних процесів і вирішення поточних задач, пов’язаних з виготовленням деталей або складальних одиниць, виконують технологічні бюро цехів. ВГТ розробляє міжцехові маршрути, займається питаннями з розробки групових і типових технологічних процесів, інструментальною підготовкою виробництва, уніфікацією і стандартизацією спорядження, здійснює методичне керівництво і контроль роботи цехових технологічних бюро.

При змішаній системі ТПВ розробка нових технологічних процесів і їхнє впровадження покладені на ВГТ. Цехові технологічні бюро виконують роботи зі створенню технологічних процесів, що можуть бути розроблені на основі раніше застосовуваних процесів і не мають з ними істотних відмінностей. Змішана система ТПВ зустрічається на підприємствах із серійним типом виробництва.

10