Становлення та розвиток системи державного соціалізму

Політика воєнного комунізму

Прийшовши до влади, революційний уряд здійснив низку ра­дикальних заходів, спрямованих на посилення державного управління економікою. Практично це означало відмову від ринкових відносин і перехід до централізованої економічної системи. Економічна політика, що її проводили на цьому етапі, дістала на­зву політики воєнного комунізму.Економічна політика воєнного комунізму означала воєнну диктатуру із широким застосуванням примусових заходів у господарстві й мала такі складові:1)націоналізація всіх підприємств;2)запровадження (травень 1918 р.) продовольчої диктатури (хлібна монополія держави і тверді ціни, продзагони тощо); 3)централізація розподілу сировини і готової продукції;4)запровадження (січень 1919 р.) продовольчої розкладки на хліб, а потім і на інші сільськогосподарські продукти; 5)заборона свободи торгівлі (листопад 1918р.),згортання грошового обігу; 6)запровадження карткової системи розподілу продуктів;7)запровадження загальної трудової повинності; 8)мілітаризація народного господарства,встановлення дер­жавного контролю за виробництвом.

Важливим заходом «воєнного комунізму» була

-продрозкладка , за якою селяни мусили здавати всі «надлишки» продовольства.

-У промисловості «воєнний комунізм» означав суцільну наці­оналізацію із жорсткою централізацією управління через Вищу раду народного господарства (ВРНГ).

-В Україні послідовний перехід до політики «воєнного комуні­зму» розпочався із відновлення радянської влади на початку

-одразу ж розгорнулося одержавлення фінансів,транспорту, зв'язку, промисловості, передусім видобувної, мета­лургійної, машинобудівної, цукрової.

-Ситуація в промисловості й транспорті ставала загрозливого. Діючи згідно з принципами «воєнного комунізму», відповідні державні й господарські органи запроваджували в республіці за­гальну трудову повинність і трудові мобілізації,

-Націоналізація (а, точніше, конфіскація), що проходила під гас­лами переходу від капіталістичного до соціалістичного способу виробництва, остаточно підірвала розхитаний війною господарський механізм, знищила підприємницьку ініціативу, максималь­но обмежила товарно-грошові відносини.

-Посиленій централізації відповідали адміністратив­ні методи керівництва господарством, сувора регламентація діяль­ності господарських органів. У цей період тривав процес обме­ження, а згодом -- майже цілковитого витіснення економічних методів управління і переходу до адміністративних методів.

Таким чином, у період воєнного комунізму відбувся перехід до нової системи управління промисловим виробництвом і роз­поділом — главкізму,

Непівська модель організації суспільства

Протягом 1921 —1922 pp. формувалася непівська модель організації суспільства,

- В основу її покладена концепція шляху до соціалізму че­рез державний капіталізм. –Складовою моделі в економіці була адміністративно-ринкова система господарювання.

Принципові її характеристики такі:

-державна монополія (мінімальний зв´язок зі світовою економікою) у зовнішній торгівлі,

-державна власність на велику та значну частину середньої промисловості, торгівлі, транспорту;

-госпрозрахунок у промисловості,

-; нееквівалентний обмін із селом на основі продподатку;

-гальмування розвитку великого індивідуального господарства на селі.

-податок визначався як відсоткове або часткове відрахування продуктів з урахуванням кількості їдоків, наявності худоби і обсягу отриманого врожаю. мав суворо диференційований характер:.

-Надлишки продукції дозволялось реалізовувати в рамках прямого обміну на промислові товари.

-почала відроджуватися кооперація.

-сільськогосподарська кооперація зосередила у своїх руках значну частину товарної продукції:.

-Неп зумовив суттєві зміни в промисловості.

-держава перейшла до нових форм господарських відносин — оренди.

-Розпочатий процес роздержавлення та запровадження госпрозрахунку вимагав більш гнучкої форми управління.,

-запроваджено трести,

-виникла нова форма організації виробництва — синдикати,

-Важливою формою залучення іноземного капіталу для відбудови народного господарства країни стали концесії.

-Відродження товарно-грошових відносин

-Розпочали роботу біржі

- функціонували біржі праці,

-проведено грошову реформу

-Створення грошової системи податковою реформою

- непрямі податки: на сіль, на сірники та ін.

- зміни в аграрній політиці.

-Натуральний податок замінено грошовим.

-введено єдиний податок,

- Земельним кодексом

- виникли перші колгоспи

Господарство періоду 40их рр та відбудова повоєнної економіки

Звільнення території республіки від німецько-фашистських загарбників поставило на порядок денний питання про відбудову народного господарства України.

-розпочалась відбудова народного господарства..

-було відновлено 44% довоєнних потужностей машинобудівної і 30% легкої промисловості,.

-Проводились певні роботи і по відновленню житлового фонду, відновлено роботу значної частини шкіл, вузів, медичних закладів.

-було зміцнення адміністративно-командної системи,

-відновлювалась діяльність органів радянської владибули проведені вибори до Верховної Ради, внаслідок чого відновилась традиційна для мирного часу структура вищих органів державної влади.

- було скасовано органи управління воєнного часу.

-Реорганізовувалась система управління промисловістю і сільським господарством. -Підприємства і установи переходили на нормальний режим роботи: відновлювалися 8-годинний робочий день, відпустки,..

-Промисловість переходила на випуск мирної праці.

. Особливості відбудови в Україні:

1) значні масштаби відбудовчих робіт, більше ніж в будь-якій іншій країні Європи;

2) розрахунок лише на власні сили і на ресурси Радянського Союзу, а не на зовнішню допомогу.

3) при відбудові ставка робилась на важку промисловість та енергетику (80% капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства

4) відбудова здійснювалась централізовано за чітким державним планом;

5) економіка України відбудовувалась і добудовувалась не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи.

6) вагома роль адміністративно-командної системи.

7) непропорційно велика роль ідеології, яка знаходила свій вияву широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах — соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів;

8) ускладнення процесу голодом 1946-1947 pp.;

9) нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій.

Результати відбудовчого періоду неоднозначні..

-Зниження реального рівня життя, тяжкі житлові і побутові умови були характерними для більшості населення.

-Скасування карткової системи розподілу продуктів і проведення грошової реформи

остаточне розорення сільського господарства.

-Населяння, отримували мізерні заробітки, -

не поширювались соціальні гарантії,

-були позбавлені права мати паспорт,

-сплачувати великі податки, що були введені на присадибне господарство. –

-використовувати примусові та репресивні методи.