20. Порядок аналізу звітності підприємства

Фінансова звітність - комплекс взаємопов'язаних показників фінансово-господарської діяльності підприємства за звітний період. Звітним формам властивий як логічний, так і інформаційний взаємозв'язок. Суть логічного зв'язку полягає у взаємодоповненні і взаємній кореспонденції звітних форм, їх розділів і статей. Деякі найбільш важливі балансові статі розшифровуються в відповідних формах. Розшифровку інших показників при необхідності можна знайти в аналітичному обліці. Логічні зв'язки доповнюються інформаційними, які виражаються в прямих і непрямих контрольних співвідношеннях між окремими показниками форм. Пряме контрольне співвідношення значить, що один і той же показник наводиться одночасно в декількох звітних формах. Так, фонди споживання на початок (кінець) року приводяться в формах № 1, № 5. Непряме контрольне співвідношення означає, що декілька показників однієї і ряду інших звітних форм зв'язані міх собою простими арифметичними розрахунками. Наприклад, показник "Використання прибутку", подається в балансі загальною сумою, а в формі №2 розшифровується по напрямку використання. Знання контрольних співвідношень важиве не тільки з позиції аналізу, але й контролю, допомагає краще розібратися в структурі звітності, перевірити правильність її складання шляхом візуальної перевірки показників. Для використання в аналізі даних бухгалтерської звітності, необхідно перш за все перевірити узгодження даних котрі використовуються в різних формах звітності. Кожне підприємство потребує додоаткових джерел фінансування. Їх можна знайти на ринку капіталів, залучаючи поненційних інвесторів і кредиторів шляхом об'єктивного інформування їх про свою фінансову діяльність, в основномму за допомогою фінансової звітністі. Наскільки привабливі фінансові результати, що показують поточний і перспективний фінансовий стан підприємства, настільки висока і вірогідність одержання додаткових джерел фінансування. Виділяють 3 групи користувачів бухгалтерської інформації: " користувачі зовнішні, по відношенню до конкретного підпри- ємства; " самі підприємства (управлінський персонал); " бухгалтери, як представники цієї професії (рис. 1). Отже, відповідно схемі, кожна з груп має власні інтереси: тільки область 1 відображає сукупність інтересів, загальних для всіх груп. Призначення ж бухгалтерської звітністі, як раз і полягає в тому, щоб в максимально можливій мірі нівелювати протиріччя між інтересами різних груп користувачівю. В найбільш загальному вигляді взаємоз'язок і взаєморозвиток основних категорій, які визначають основи бухгалтерського обліку, можна записати у такому вигляді: I O Q A P T, де I - інтерес споживачів облікової інформації; O - мета бухгалтерської звітністі; Q - характеристика облікової інформації; A - постулати обліку; P - принципи обліку; T - техніка обліку. Всі ці категорії в тій чи іншій мірі відображають управлінську природу обліково-аналітичної роботи. Частково, одним з найважливіших принципів обліку є принцип достатньої аналітичності даних, які генеруються в системі і відображаються в звітністі. Очевидно, що далеко не кожна інформація може бути відображена безпосередньо в звітності, часто її приходиться давати додатково у вигляді додатків і приміток звітністі, аналітичних записок, графіків, схем. Це актуалізує проблему змісту і структурування бухгалтерської звітністі. В теперішній час вітчизняна бухгалтерська звітність за основними параметрами прагне до відповідності з вимогами міжнародних облікових стандартів. Основною формою звітності у вітчизняній практиці, як вже зазначалось є баланс (форма № 1). З точки зору підвищення ефективності роботи підприємства і ведення облікової політики, ознаками "хорошого" балансу є: 1) коефіцієнт поточної ліквідності 2; 2) забеспечення власним оборотним капіталом підприємства 0,1; 3) має місце ріст власного капіталу; 4) немає різк