Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Менеджм персоналу.doc
Скачиваний:
18
Добавлен:
17.09.2019
Размер:
1.08 Mб
Скачать
  1. Розроблення корпоративних стандартів та правил поведінки.

Корпоративні (чи етичні) кодекси почали широко використовуватися у розвинених країнах з 80-х рр. ХХ ст. Зараз ці кодекси мають 80 % фірм, що входять у перелік 500 кращих компаній світу за версією журналу “Форчун”.

Створення корпоративного кодексу — це один із способів забезпечення інформативної ві-

дкритості та публічності компанії, свідчення дотримання високих стандартів корпоративної поведінки. Такий кодекс покращує імідж підприємства у зовнішньому світі, скорочує шлях організації до виходу на всеукраїнський та міжнародний ринки, до іноземних інвестицій тощо.

Етичний кодекс, по суті, є зведенням правил і норм поведінки, які поділяють учасники групи. З допомогою кодексу задаються певні моделі поведінки і єдині стандарти відносин і спільної діяльності.

Першими універсальними кодексами, що мали набір загальнолюдських цінностей, були

зведення релігійних правил (наприклад, Десять заповідей Божих). Пізніше почали виникати приватні кодекси, які визначали поведінку окремих соціальних груп (наприклад, Кодекс самурая “Бушидо”).

Потреба у кодексах виникла у зв’язку з тим, що універсальних норм було недостатньо для

регулювання людської поведінки у специфічних ситуаціях. Приватна етика конкретизувала загальні моральні принципи стосовно тієї чи іншої діяльності.

Зараз розповсюджено два види етичних кодексів — професійні і корпоративні, які регулюють відносини людей всередині певних груп. Залежно від ідентичності спеціаліста (з організацією чи з професійною спільнотою) більш значимим для нього буде кодекс професійної чи корпоративної етики.

Корпоративний Кодекс - це звід правил, що регламентують діяльність співробітників. Причому мова йде не тільки про взаємини всередині підприємства. Такий документ повинен регламентувати і зовнішні відносини: взаємодія з клієнтами, з конкурентами, зі споживачами, з постачальниками.

  1. Технологія урахування корпоративної культури під час підбору персоналу.

  1. Загальні засади ефективності в економіці та управлінні.

Еф-ість – е рез-т д-ності с-ми упр-ня, яка забезпечує досягнення цілей, що стоять перед об’єктом упр-ня при найменших затратах.

Упр-ський апарат є часткою сукупного персоналу п-ства і ви­конує одну з необхідних його фу­нкцій – упр-ня. Затрати на упр-ня вир-вом мають значну питому вагу у вартості продукції, а тому їхня величина щодо рез-тів вир-ва є важливим показником ек-ної еф-ості упр-ня. Поряд з цим особ­ливо важливим показником є по­казники еф-ості орг-ї упр-ня вці­лому і в окремих підс-мах, що ві­дповідають певним функціям упр-ня. Ек-на еф-ість упр-ня мо­жна обчислити відношенням: зат­рат на упр-ня до виробленого об­сягу інф-ії.

Основними загальними показ­никами ек-ної еф-ості д-ності п-ств в упр-ні персоналом є:

  • зростання прод-тивності праці;

  • річний ек-ний ефект (економія приведених вит­рат) ;

покращення соц-х показни­ків (зниження захворюваності, пі­двищ-ня освітньо-квал-ційного рівня, покращення СПК, тощо)