85. Договір банківського вкладу (депозиту).

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та у порядку, встановленому договором (ст.1058 ЦК України).

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний, відплатний. У випадку, коли вкладником виступає фізична особа, договір банківського вкладу вважається публічним (ст.633 ЦК України).

Сторонами договору виступають банк та вкладник. Банком виступає юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення у клади грошових коштів фізичних та юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (ст. 1 ЗУ “Про банки і банківську діяльність”). Вкладником може бути будь-яка особа, яка визнається учасником цивільних правовідносин у відповідності до обсягу їхньої правосуб’єктності.

Договір банківського вкладу може бути укладений на будь-яких умовах, котрі не суперечать закону. У банківській практиці найчастіше застосовуються такі депозитні вклади – по-перше, це може бути договір, який укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу), по-друге, на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку чи терміну (строковий вклад). При цьому не виключається можливість укладення договору на інших умовах повернення грошової суми.

Законодавством передбачена можливість укладення депозитного договору на користь третьої особи (ст.1063 ЦК України). Так, фізична або юридична особа може зробити вклад на ім’я третьої особи, при чому визначення імені фізичної особи (ст.28 ЦК України) або найменування юридичної особи (ст.98 ЦК України), на користь яких зроблений вклад, визнаються істотними умовами такого договору. До вступу третьої особи у володіння вкладом усіма правами вкладника користується безпосередня сторона договору (первісний вкладник). Діями, які свідчать про перейняття на себе правового статусу вкладника, закон визначає пред’явлення нею до банку першої вимоги, яка випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

Укладення договору банківського вкладу відбувається шляхом відкриття депозитного (вкладного) рахунка.

На відміну від договору позики чи кредитного договору, предметом договору банківського вкладу виступають виключно грошові суми в національній або іноземній валюті (депозит).

Форма договору письмова. Недотримання цієї вимоги робить договір нікчемним.

Зміст договору виступає право вимоги вкладника і обов’язок банку (іншої кредитно-фінансової установи). Основним обов’язком банку є виплата вкладникові вклад та проценти на нього або дохід в іншій узгодженій договором формі.

Істотною відмінністю депозитного договору (рахунка) від договору банківського рахунка (інших видів рахунків, які відкриваються у банках), є відсутність можливості у клієнта здійснювати з них розрахунки.