38. Концепт щастя у феєрії м. Метерлінка «Синій птах».

Філософська драма-феєрія «Синій птах» бельгійського письменника-символіста Моріса Метерлінка створена у 1908 році. У цей період у автора з’являються нові погляди на життя і творчість. Естетичні пошуки Метерлінка знаходились під впливом філософії ідеалістичної, в якій стверджується, що люди повинні шукати ідеальний світ крізь підсвідомість. Світ має таємничу сутність, але зрозуміти її можуть лише чисті душею люди. У драмі «Синій птах» розповідається про те, як головні герої, брат і сестра Тільтіль і Мітіль, вирушають на пошуки щастя, яке врешті здобувають у боротьбі з силами зла. Автор вважав, що діти, символічно чисті та безгріховні, гостро відчувають добро і тягнуться до нього. Дія п’єси починається напередодні Різдва, свята, яке символізує злагоду, народження нового, прекрасного життя. Чарівна зелена шапочка, яку одягає Тільтіль, допомагає хлопцеві побачити душі речей: Хліба, Води, Вогню, Годинника. Наділяючи «душами» навколишній світ, автор доводить нам, що у дітей особливе сприйняття буденних предметів. І це відкриває чарівність життя, бо воно дарує щодня нові радощі. Країна Спогадів, куди потрапляють маленькі мандрівники,- це країна померлих. Там діти зустрічають Дідуся та Бабусю, які нагадають усім про необхідність пам’ятати про тих, хто пішов з життя: «… Ми немало спимо, поки нас не розбудить думка когось із живих.., Добре спати, … але й прокидатися час від часу теж приємно…». Пам’ятаючи про наказ Феї знайти Синього Птаха, малий Тільтіль переборює страх перед невідомим у Палаці Ночі: примарами, війнами, хворобами. Шлях до щастя важкий, він нікому не дається легко. Треба перебороти свої страхи перед невідомим, зрозуміти самого себе, чинити опір Блаженству Бути Багатим, Блаженству Нічого Не Знати. На світі є кращі Радощі: Блаженство Бути Здоровим, Радість Бути Добрим, Радість Думати.

Метерлінк вважає, що людина має високе призначення в житті: вона мусить залишити після себе слід на землі. Діти, потрапляючи в Царство Майбутнього, бачать дітей, що ще не народилися. «Вони неодмінно мають із чимось прийти на Землю - з порожніми руками туди не пускають…». Хтось принесе машину, що літає без крил хтось - 33 засоби подовження життя, а хтось - злочини. Авто розуміє, що в майбутньому людей чекають не лише радощі. Прихі нових людей принесе й нові біди. Подорожуючи, Тільтіль і Мітіль не знаходять Синього Птаха: Птах і Країни Спогадів почорнів, Птах із Царства Майбутнього став червоним, птахи з Палацу Ночі померли. Автор намагається довести, щ~ світ неможливо пізнати до кінця: процес пізнання істини нескінченний.

Але реальне щастя - свого Синього Птаха - діти відшукали в казці. Вдома у клітці жила горлиця. Віддавши пташку хворій дів-чині-сусідці, хлопець робить її щасливою, і вона одужує. Цим Метерлінк стверджує, що щастя полягає в добрих справах, в допомоз іншим. Дівчина, яка була схожа на Душу Світла, не втримала птаха - він летить. П’єса закінчується символічно: діти не знайшли ще свого щастя, але вони зрозуміли прості істини любові й добра, відчули свою відповідальність за щастя інших. Вони разом з автором закликають нас продовжувати вічні пошуки.

Сама по собі птаха не приносить щастя, але, коли Тільтіль віддає птаха сусідчиній доньці, та, ощасливлена, одужує. Щастя полягає не лише в пізнанні природи й світу, в осягненні істини. Щастя - в добрих справах, які слід робити для ближніх. У своїй хатині діти знайдуть щастя у простому: у свободі від заздрощів, у добрих Блаженствах і Радощах. І тоді всі дні тижня стануть "немов неділі", треба лише уважніше придивитись, "розплющити очі до найпотаємніших глибин душі".  Драма-феєрія М. Метерлінка «Синій птах» сповнена глибокого філософського змісту. Щастя, на думку автора,- це нагорода за життєвий шлях, де кожний пізнає добро, любов, співчуття. Треба лише «розплющити очі до найдальших глибин душі». У цих словах звучить гуманізм Метерлінка, письменника з ніжним серцем.