3.1. Виявлення джерел росту продуктивності праці в

результаті аналізу трудомісткості виготовлення

виробів.

Основою для проведення досліджень праці, а саме процесу її нормування

служить так звана додаткова трудомісткість і матеріаломісткість.

З точки зору дослідження праці розрізняють основну і додаткову

трудомісткість та матеріаломісткість. Це по суті своїй теоретичне

розділення в дійсності дозволяє визначити напрями досліджень, що мають за

мету зниження непродуктивних затрат праці і втрат робочого часу,

трудомісткості і матеріаломісткості, а завдяки цьому – досягнення росту

продуктивності праці і покращення економічних результатів.

Основна трудомісткість – це трудомісткість, яка була б необхідною,

якщо б ідеально сконструйований виріб вироблявся на правильно підібраних

машинах із застосуванням найбільш досконалих методів праці і без втрат

часу.

Основна

трудомісткість.

Додаткова трудомісткість:

- викликана неправильною

конструкцією виробу;

- обумовлена недосконалими

методами виробництва.

Час витрат:

- з організаційно технічних

причин;

- з причин, що залежать від

робітника.

Рисунок 1.

Додаткова трудомісткість – це додатковий робочий час, витрачений на

виробництво виробу при неправильних організаційно-технічних умовах. Він

виражається різницею між фактичною і основною трудомісткістю, а також

витрат робочого часу є основною метою дослідження і вдосконалення процесів праці.

Додаткову трудомісткість визначають:

1. Неправильна конструкція виробів, тобто недостатня технологічність

конструкції; недостатній степінь типізації виробу або його частин;

невідповідні технічні умови на матеріали; надто високі вимоги, що

висуваються до якості продукції;

2. Недосконалі методи виробництва, а саме –неправильний підбір або

використання машин та інструментів; неправильні параметри

технологічного процесу; невідповідний розподіл робочого процесу на

операції, що приводять до зайвих маніпуляцій з предметами праці і до

зайвого руху виконавців; неправильне виконання робочих функцій, що

приводить до зайвих рухів і зусиль робітника;

3. Час , витрачений з організаційно-технічних причин, тобто велика

різнорідність виготовлюваних підприємством виробів і пов’язані з цим

дрібні серії виготовлюваної продукції; зміни конструкції виробу в ході

його виробництва; помилка планування виробництва і недогляд в роботі

транспорту, що викликають затримку в забезпеченні засобами виробництва

і матеріалами; поганий технічний стан або аварії машин і обладнання,

обумовлені неплановим і недостатнім доглядом за ними і несвоєчасним

ремонтом; нечітка робота відділу інструментального господарства, що

приводить до простоїв на робочих місцях; невідповідні умови праці, що

викликають зниження продуктивності праці; недостатній рівень

безпечності гігієни праці;