30. Транзакції в базах даних. Інтерфейс транзакцій технології ado.Net.

Транзакция состоит из одной команды или группы команд, которые выполняются как пакет. Транзакции позволяют объединить несколько операций в одну единицу работы. Если в какой-либо точке транзакции возникает ошибка, может быть выполнен откат всех обновлений к их состоянию до начала транзакции.

Для обеспечения согласованности данных транзакция должна соответствовать свойствам ACID (атомарность, согласованность, изоляция и устойчивость). Большая часть систем реляционных баз данных, таких как Microsoft SQL Server, поддерживает транзакции, предоставляя блокировку, ведение журнала и средства управления транзакцией при выполнении клиентским приложением операций обновления, вставки или удаления.

Транзакции, которые задействуют множество ресурсов, могут снизить параллелизм, если слишком долго удерживают блокировки. Поэтому транзакции следует делать как можно короче.

В том случае, если в транзакции участвует несколько таблиц одной базы данных или одного сервера, явные транзакции в хранимых процедурах часто выполняются лучше. Транзакции можно создавать в хранимых процедурах SQL Server с использованием инструкций Transact-SQL BEGIN TRANSACTION, COMMIT TRANSACTION и ROLLBACK TRANSACTION.

В ADO.NET транзакции используются для связи нескольких задач, чтобы они выполнялись как одно целое.

Транзакция считается локальной, если она состоит из одной фазы и обрабатывается непосредственно базой данных. Транзакции считаются распределенными, если они координируются монитором транзакций и используют для разрешения транзакций резервные механизмы (например, двухфазную фиксацию).

В ADO.NET транзакции управляются объектом Connection. Инициировать транзакцию можно с помощью метода BeginTransaction. После начала транзакции при помощи свойства Transaction объекта Command к ней можно прикрепить команду. Затем в зависимости от успеха или ошибки компонентов транзакции можно зафиксировать или откатить изменения, сделанные в источнике данных.

Распределенная транзакция — это транзакция, затрагивающая несколько ресурсов. В многопользовательской среде предусмотрены две модели обновления данных в базе данных: оптимистичный параллелизм и пессимистичный параллелизм. Объект DataSet предназначен для стимулирования использования оптимистичного параллелизма для длительный действий, таких как удаленный доступ к данным и взаимодействие с данными.

Пессимистичный параллелизм предусматривает блокировку строк в источнике данных, что позволяет запретить другим пользователям модификацию данных, которая может отрицательно повлиять на работу текущего пользователя. Эта модель в основном используется в таких средах, где наблюдается интенсивная конкуренция по доступу к данным, поэтому расходы на защиту данных с помощью блокировок оказываются меньше по сравнению с расходами на откаты транзакций, обусловленные возникновением конфликтов параллельного доступа.

31. Особливості мережевих протоколів tcp та udp. Поняття порту, адреси, сокету.

Transmission Control Protocol, TCP (укр. Прото́кол керува́ння переда́чею) — один з основних мережевих протоколів Інтернету, призначений для управління передачею даних в мережах і підмережах TCP/IP.

Інформацію, яку потрібно передати, TCP розбиває на порції-сегменти. Кожна порція нумерується, щоб можна було перевірити, чи вся інформація отримана, і розташувати інформацію в правильному порядку. Для передачі цього порядкового номера по мережі у протоколу є свій власний сегмент даних, в якому зокрема написана службова необхідна інформація. Порція ваших даних розміщується в сегмент TCP. Сегмент TCP в свою чергу розміщується в сегменті IP і передається в мережу.

На приймаючій стороні програмне забезпечення протоколу TCP збирає сегменти, витягує з них дані і розташовує їх в правильному порядку. Коли якихось сегментів немає, програма просить відправника передати їх ще раз. Після розміщення всієї інформації в правильному порядку ці дані передаються тій програмі, яка використовує послуги TCP.

User Datagram Protocol, UDP (укр. Протокол дейтаграм користувача) — один із протоколів в стеку TCP/IP. Від протоколу TCP він відрізняється тим, що працює без встановлення з'єднання. UDP — це один з найпростіших протоколів транспортного рівня моделі OSI, котрий виконує обмін дейтаграмами без підтвердження та гарантії доставки. При використанні протоколу UDP обробка помилок і повторна передача даних має виконуватися протоколом вищого рівня. Але, незважаючи на всі недоліки, протокол UDP є ефективним для серверів, що надсилають невеликі відповіді великій кількості клієнтів.

Протокол UDP використовують такі сервіси та протоколи вищого рівня:

• TFTP (англ. Trivial File Transfer Protocol, найпростіший протокол передачі файлів),

• SNMP (англ. Simple Network Management Protocol, простий протокол управління мережею),

• DHCP (англ. Dynamic Host Configuration Protocol, протокол динамічної конфігурації вузла),

• DNS (англ. Domain Name System, служба доменних імен).

Цей протокол може використовуватися для різноманітних мережевих ігор реального часу, потокового відео та аудіо, інших типів даних. Цей протокол використовує DNS, DHCP тощо.

IP-адреса - ідентифікатор пристрою в мережі. Займає 4 байти, записується чотирма числами 1..255 через крапку (ххх.ххх.ххх.ххх).

TCP-порт - ідентифікатор доспупу, що відповідає кінцевій точці. Займає 2 байти, має значення від 0 до 65535. Перша тисяча портів зарезервована за конкретнмии сервісами (наприклад, 80 - http; 20, 21 - ftp тощо) і не рекомендується для використання.

Сокет (socket) представляє собою абстрактну точку мережевого з'єднання, а якщо говорити більш конкретніше, то сокет, є кінцевою точкою мережевих комунікацій. Кінцева точка описується IP-адреса та TCP-портом чи UDP-портом для TCP-з’єднання чи UDP-з’єднання відповідно. Записується: IP:Port (ххх.ххх.ххх.ххх:yyyyy)

.Два сокети, один для хоста-одержувача, інший для хоста-відправника, визначають з'єднання для протоколів, орієнтованих на встановлення зв'язку, таких, як TCP.