4. Митні тарифи можуть бути:

- простими (одноколонними), тобто мати єдину ставку для одного товару чи

товарної групи незалежно від країни походження;

- складними (багатоколонними), коли встановлюються дві і більше ставок

по кожному товару в залежності від країни походження.

Державне регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою широкого кола засобів, кількість яких постійно зростає.

Класичним засобом регулювання зовнішньої торгівлі являються митні тарифи, які по характеру впливу відносяться до економічних регуляторів. Митний тариф являє собою систематизований перелік (зведення) митних ставок , які визначають розмір оплати по експортних та імпортних товарах, тобто мита.

5. Функція - це параметр побудови організаційної системи. Саме вони необхідні для реалізації поставлених цілей . В результаті цього виділяють такі функції митного тарифу:

1.Митний тариф, як податок на товари, котрі ввозяться та вивозяться, виконує фіскальну функцію. Митні доходи - являються однією із статей доходної частини бюджету держави.

2. Митний тариф, як інструмент торговельної політики, а також державного регулювання виконує захисну, протекціоністську функцію.

3.За допомогою митних тарифів держава надає національну підтримку товаровиробникам та відповідним галузям виробництва.

4.Митний тариф встановлений в умовах, коли існує різниця між національними та світовими цінами, він створює ширші можливості для імпорту товарів а до того ж, виконує стимулюючу функцію .

5.Митний тариф може виконувати стабілізуючу функцію, в свою чергу вирівнюючи умови конкуренції для вітчизняних та іноземних виробників при цьому не створюючи переваг ні для одної з сторін.

6.Митний тариф являється предметом переговорів для отримання торговельних преференцій, пільгових кредитів та ін. Роль мита у економічному контексті полягає в створенні вартісного бар’єра, завдяки якому підвищується ціна на товари, незалежно від застосованого раніше експортного, імпортного, чи транзитного мита, а також стимулюється державний розвиток окремих галузей економіки чи підприємств та надходження коштів до державного бюджету країни.

Види мита за способом нарахування

За способом нарахування мита: адвалерне, специфічне, комбіноване.

Адвалерне мито – це мито, яке нараховується у відсотках до митної

вартості товарів та інших предметів, що обкладаються митом.

Специфічне мито – це мито, яке нараховується у встановленому грошовому

розмірі на одиницю товарів та інших предметів, що обкладаються митом.

Комбіноване мито – це мито, що поєднує особливості адвокорного і

специфічного митного обкладання.

6. Економічні інструменти використовують ринкові закони та закономірності розвитку міжнародних взаємозв'язків. При застосуванні економічних інструментів валютного регулювання держава виступає одним з суб'єктів ринку. Економічні інструменти включають:

1. Девальвацію валюти, що передбачає дії відповідних інституційних структур, спрямовані на зниження обігового курсу валюти власної країни. Таке зниження використовується, з одного боку, для стимулювання споживчого попиту на внутрішньому ринку, а з іншого - для підвищення конкурентноздатності та покращення торгівельних позицій країни на світовому ринку.

2. Ревальвацію валюти, яка протилежна девальвації. Вона пов'язана з діями, спрямованими на підвищення курсу національної валюти. У цьому випадку метою є стримування попиту на внутрішньому ринку та стимулювання товарного імпорту та припливу інвестицій.

3. Валютну інтервенцію, яка являє собою цілеспрямований вплив центрального банку країни на валютний ринок та валютний курс, який здійснюється шляхом продажу або закупівлі банком на валютному ринку великих партій іноземної валюти. Такі операції впливають на співвідношення на валютному ринку попиту та пропозиції певної валюти й викликають кореляцію її обмінного курсу.

Адміністративні інструменти, як правило, це законодавчо закріп-лені та обов'язкові для виконання норми й нормативи. Перевага цихметодів полягає у тому, що вони вимагають менше матеріальних ви-трат, ніж економічні, при цьому ефект впливу відчувається сильнішета швидше. Однак зловживання адміністративними заходами регулю-вання валютного ринку часто веде до зруйнування механізмів ринко-вої саморегуляції, встановлення штучної рівноваги на ринку, фінансо-вих криз та інфляції.

7. Валютний курс і фактори, що впливають на його рівень.

Валютний курс – співвідношення м/у грошовими одиницями різних країн.

Номінальний валютний курс – являє собою відносну ціну валют.

Реальний валютний курс – відносна ціна товарів, зроблених в інших країнах.

Вартісною основою валютного курсу служить паритет купівельної здатності (ППС), тобто повідомлення валют по їхній купівельній спроможності.

Курсообразующие фактори: темпи інфляції, рівень % ставок і прибутковості цінних паперів, стан платіжного балансу.

На валютний курс впливає ступінь використання валюти на світових ринках.

Розрізняють такі види валютних курсів:

1) за способом регулювання: фіксований валютний курс; мінливий валютний курс, такий що коливається в межах коридору;

плаваючий курс, який змінюється залежно від ринкового попиту та пропозиції;

2) за видами ринку: поточний курс SPOT (TOD i TOM); форвардний курс; ф’ючерсний курс;ринковий та розрахунковий (фіксінг центрального банку) середньозважений курс по торгах.

9. посередницькі операції можна'поділити на чотири види:

-з перепродажу-; комісійні;- агентські;-брокерські.

Сутність торговельно-посередницької діяльності ототожнюють із поняттям торгівлі і наголошують, що це ініціативна, самостійна діяльність щодо здійснення купівлі та продажу товарів з метою отримання прибутку. Проте в цьому визначенні не висвітлено багатогранності цієї діяльності, бо її необґрунтовано зводять до процесів «купівлі та продажу товарів».

Процеси купівлі-продажу, безумовно, є важливою складовою торговельно-посередницької діяльності, але її зміст значно ширший. Адже торговельне посередництво передбачає виконання на користь виробника (продавця) значного обсягу робіт щодо пошуку контрагентів з купівлі-продажу товару, підготовки та здійснення угоди, кредитування сторін, надання гарантій реалізації товару й отримання відповідних коштів продавцем, страхування товарів та ризиків під час транспортування, проведення рекламних заходів із просування товарів на ринки, надання організаційно-комерційних, консалтингових та інших послуг. Виходячи з цього, можна визначити сутність торговельно-посередницької діяльності.

10. Зу́стрічна торгі́вля (англ. trade-in, countertrade) об'єднує операції, у межах яких передбачаються зустрічні зобов'язання експортерів закупити в імпортерів товари або послуги на частину або повну вартість товарів, що експортуються.

Усі операції зустрічної торгівлі згідно з їх економічною природою можна поділити на такі види:

-операції натурального обміну;

-операції, які передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем;

-операції в рамках промислового співробітництва;

-операції на давальницькій сировині;

-операції з викупу застарілої продукції;

-операції, які передбачають поставки на комплектацію.

Сутність зустрічної торгівлі полягає в тому, що експортно-імпортні операції до-повнюються прийняттям партнерами зустрічних зобов'язань щодо постачання (за-купівлі) погоджених товарів і послуг. Міжнародна зустрічна торгівля є якісно новоюформою організації комерційних операцій, розвиток якої відзначається швидкимитемпами. Вона сприяє встановленню ефективного, довгострокового, взаємовигідно-го співробітництва учасників безпосередньо в сфері виробництва. У міжнародномутоварообігу її частка становить близько 50%.

11. При укладанні бартерного (товарообмінного) договору (контракту) слід чітко визначити номенклатуру зустрічних поставок, а також збалансувати за вартістю експортну та імпортну частини угоди. Ціни бартерного контракту узгоджуються на однакових базисних умовах поставок, а потім до них робляться поправки, що враховують реальні витрати, пов'язані з процесом поставок. Загальна сума контракту підраховується сторонами після внесення до ціни поправок, що враховують базисні умови, а обсяги взаємних поставок коригуються таким чином, щоб їх вартості були однакові. Мито, податки та збори кожна з сторін контракту сплачує в своїй країні самостійно без будь-яких взаємних розрахунків.

12. Товарообмінні операції передбачають експорт товарів або послуг за кордон за умов здійснення імпорту відповідної кількості товару або послуг із-за кордону, причому умови здійснення товарообмінних операцій визначається конкретним типом угоди. При товарообмінних операціях один і той же контрагент може виступати імпортером одних товарів та експортером інших або, бувши експортером, бере на себе зобов’язання закупити і інші товари (тобто виступити імпортером) у інших підприємців країни-покупця. Причиною операції є бажання імпортера зберегти валюту всередині країни. Виграють фірми, що отримують ринок збуту за кордоном.

Операції, пов'язані з комерційними акціями з відшкодування збитків, додаткових непередбачених витрат, повернення боргів з метою виконання зобов'язань за договором.

13. Орендні операції - операції, за якими одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Характерною рисою орендної операції в зовнішньоекономічній сфері є участь у ній іноземних контрагентів (орендодавця чи орендатора), які знаходяться в різних країнах.

Об'єктами орендної операції в зовнішньоекономічній сфері можуть бути:

• стандартне та унікальне обладнання загального промислового призначення;

• транспортні засоби (вантажні автомобілі, літаки, гелікоптери, судна, контейнери, спеціальні вагони тощо);

• підйомно-транспортне та будівельне обладнання (навантажувачі, будівельні машини, підйомні крани тощо);

• засоби обчислювальної техніки й обробки інформації; • офісне й поліграфічне обладнання;• товари споживчого призначення (автомобілі, холодильники, телевізори, відеотехніка тощо).

14. Зовнішньоекономічні чи зовнішньоторговельні операції можна охарактеризувати як комплекс методів і форм по обміну товарами і послугами між контрагентами з різних країн. Правило, по якому відбувається такий обмін, засновані на історично сформованих принципах міжнародного поділу праці.

Сучасні форми і методи зовнішньоторговельних операцій є частиною міжнародних економічних відносин.

У міжнародній практиці розрізняють наступні критерії класифікації зовнішньоторговельних операцій:

По напрямках торгівлі:

- імпортна (import) - придбання товару в іноземного продавця з завозом у країну покупця; чи ввіз товару (робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності) на митну територію держави без зобов´язань зворотного вивозу.

- експортна (export) - продаж товару іноземному покупцю з вивозом із країни продавця; чи вивіз товару (робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності) з митної території держави без зобов´язання про зворотний ввіз.

- реекспортна (reexport) - придбання товару в іноземного продавця з завезенням у країну імпортера з метою наступного перепродажу його, без переробки, іноземному покупцю;

- реімпортна (reimport) - придбання з увозом через границю раніше експортованого товару.

15. Зовнішньоекономічний договір складається відповідно до законів України з урахуванням вимог міжнародних угод України.

зовнішньоторгової угоди проходить ряд етапів. У свою чергу, етапи складаються з послідовних стадій її підготовки. Кожна із стадій має конкретне цільове призначення і оформляється відповідними супровідними документами. Всі разом вони являють собою єдиний технологічний процес створення і реалізації продукції, враховуючи початкові фази, про які говорилося вище (маркетингові дослідження, вибір продукції, визначення стратегії).

Розглянемо чотири основних етапи оформлення типової зовнішньоторговельної угоди купівлі-продажу.

Перший етап. Встановлення ділового контакту із зарубіжним партнером. Цей етап складається з наступних етапів:

1) вимога покупця відомостей про товар чи виклик на торги продавця 2) отримання відповіді; відповідь покупця на розміщення замовлення; 3) перевірка продавцем платоспроможності покупця і підтвердження її.

Другий етап. Оформлення замовлення покупцем. Стадії даного етапу:

1) письмова вказівка покупця про доставку товарів або надання послуг; 2) встановлення графіка поставок;

3) визначення мінімальної ціни; 4) прийняття замовлення

Третій етап. Забезпечення доставки і розрахунків. Стадії даного етапу:

1) визначення контрактної ціни;2) визначення базисних умов доставки;3) погодження умов розрахунку і методи платежу покупцем. Документи, необхідні для оформлення даної частини угоди

Четвертий етап. Виконання замовлення продавцем. Його стадії:

1) підготовка товару до відвантаження (упаковка товару у відповідності з правилами, нормами і стандартами);2) доставка і транспортування;3) страхування вантажу - оформлення страхового поліса;4) митне очищення - заповнення митної декларації;

5) виставлення платіжного рахунку.

17. Існує декілька альтернативних стратегій проникнення на закордонні ринки, а саме:

— стратегія непрямого експорту; — стратегія прямого експорту; — стратегія ліцензування;

— стратегія створення спільного підприємства; — стратегія прямого інвестування.

Однією із стратегій проникнення на закордонний ринок є укладання ліцензійного договору. Ліцензування — це надання іншій фірмі визначених прав на використання патентів, торгових марок або ноу-хау за визначену платню

Основною перевагою використання стратеги ліцензування є доступ на НОВИЙ ринок без інвестицій.