2.3.2 Побудова градуювального графіка

Вимірюють оптичну густину градуювальних розчинів і холостої проби за

Допомогоюфотоелектроколориметра, підготовленого відповідно до вимог у паспорті, і використанням довжини хвилі 510 нм для КФК-3 або світлофільтру 440 нм для КФК-2 (розчин порівняння - вода без аміачна). Для кожного значення масової концентрацій виконують по п'ять паралельних вимірювань оптичної густини відповідно до кількості градуювальних розчинів у серії. При побудові графіка від заміряного значення віднімають значення оптичної густини холостого розчину (цей розчин майже завжди слабо забарвлений, бо навіть дуже чисті реактиви часто-густо містять домішки йонів феруму).

Градуювальний графік будують у координатах: оптична густина - вміст йонів феруму,мг/дм³, з урахуванням поправки на холосту пробу. Вміст феруму перераховують, прийнявши до відома, що 1 см³ робочого розчину містить 0,010 мг феруму.

Одержані результати записують у таблицю 2.

Об'єм робочого розчину ,мл	Концентрація йонів феруму, мг/дм3	D	D-Dx
1	0.2	0.125	0.125
4	0.8	0.381	0.381
10	2	0.671	0.671
40	0.62	0.295	0.295
40	1.96	0.659	0.659

D

C мг/см³

Рисунок 2.3 – Залежність оптичної густини від концентрації йонів феруму

мг/дм³

мг/дм³

2.5 Висновок: засвоїли методику визначення загального феруму з

ортофенантроліном в поверхневих і стічних водах. Визначена

концентрація йонів феруму (С=1.29 мг/дм³ ) значно перевищує

гранично допустиму концентрацію йонів феруму у питній воді

(С=0.3 мг/дм³). Велика розбіжність між визначеними значеннями

концентрацій йонів феруму була отримана із-за недостатньої

кваліфікації експериментаторів.