92. Аналіз використання робочого часу: етапи проведення та показники.

Планування роб часу передбачає розрахунок: планового календ.фондру роб часу;план.номінального ФРЧ; планового корисного (ефективного) ФРЧ. Календарний не враховує невиходи на роботу, та слугує базою для обч номінального ФРЧ, може бути розрахований у середньому на одного працівника, на всю чисельн працівників, на окрему групу працюючих. Номінальний хар-є потенційну величину макс можливого для використання ФРЧ (крім вихідних і святкових днів) Табельний ФРЧ розраховується як різниця між календарним, та святковими та відпускними днями. Корисний (ефективний) фонд менше від номінального фонду робочого часу працівників на величину планових невиходів на роботу з різних причин. Для визнч корисного фонду роб часу в плановому періоді складається баланс робочого часу. Аналіз використання робочого часу провадиться в такій послідовності: 1. Вивчається стр-ра аг ФРЧ; 2.оцінюється рівень використання роб.часу; 3. Вивч розподіл витрат роб часу; 4.виявляються резерви поліпшення викор.роб.часу. Для аналізу використання РЧ передусім треба скласти аг.річний баланс РЧ. Після складання балансу необхідно розрах.показники що харак.використання РЧ. Також аналіз має охоплювати не тільки оцінку використання, а й оцінку затрат РЧ. Кінцевим етапом аналізу є зведення його резервів. Усі резерви поділяються на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні – одержані завдяки абсолютному збільшенню корисно викор часу, інтенсивні – завдяки відносному збільшенню.

93. Характеристика методів планування фонду заробітної плати.

ФЗП – це сумма коштів, одержуваних працівниками підприємства за певний період відповідно до оцінок затрат і результатів праці. У процесі планування ФЗП застосовуються такі методи: 1. За досягнутим рівнем базового ФЗП. Визначається на осн. ФЗП базисного року, факт або очікуваного, планового коеф-та в-ва, скор.\збільш чис.працюючих. недоліком є те, що до планового ФЗП переносяться всі нераціональні виплати ЗП, що мали місце в базисному періоді. Тому даний метод доцільно застосовувати на стадіях перед планової роботи для укрупненого розрахунку ФЗП. 2. Планування ФЗП на основі середньої зар.плати. даний метод більш точний оскільки базується на планових показниках. Проте розрахувати середню ЗП в умовах інфляції важко. 3. Нормативний метод. Застосовуються два варіанти цього методу:рівне вий і прирісний. Даний метод використовується за умови стабільності нормативів протягом усього планового періоду та їх однаковості для всіх однотипних підрозділів. 4. По елементний метод (прямого рахунку) передбачає детальний розрахунок кожної статті планового фонду ЗП в розрізі категорій працюючих. Планування ФЗП склад.з таких етапів: - розрах прямого відрядного ФЗП, - розр прямого тарифного ФЗП, - визначення преміального ФЗП. 5. Залишковий метод. Застосовується для визначення ФЗП на основі звітних даних про реалізацію продукції. При цьому ФЗП формується як результат послідовного вирахування із суми виручки таких складників: матер витрат, аморт.відрахувань, податків і виплат, відрахувань у резервний фонд п-ва, ін.

94. Алгоритм аналізу використання фонду заробітної плати.

ФЗП-це сума коштів, одержаних працівниками підприємства за певний період (день місяць квартал рік) відповідно до оцінок затрат і результатів праці.

Аналіз зарплати провадиться у двох напрямках: аналіз виконання планових показників щодо величини ФЗП та аналіз рівня середньої зарплати. Під час аналізу виконання плану за ФЗП потрібно визначити відсоток виконання цього плану і знаходити абсолютне відхилення фактичного розміру ФЗП від планованого рівня. Аналіз виконання плану за ФЗП слід провадити не тільки в цілому по під-ву а й за окремими видами підрозділів та категоріями персоналу з урахуванням специфіки його структуризації в певному виді економічної діяльності. У ході аналізу динаміки ФЗП треба визначити планові й фактичні темпи зростання його розміру і розрахувати відхилення фактичних темпів від планових. Також необхідний аналіз складу і структури ФЗП за видами виплат. Такий аналіз дає змогу визначити напрямки витрат ФЗП, наявність непродуктивних виплат, рівень корисного використання ФЗП, та ін.. на закінчення аналізу ФЗП необхідно визначити резерви його економії. економія досягається за рахунок ліквідації непродуктивних виплат.

У ході аналізу необхідно з’ясувати, під впливом яких чинників сталися зміни фонду заробітної плати?

Для цього окремо аналізують змінну та постійну частини фонду зарплати.

На змінну частину фонду зарплати впливають такі чинники: обсяг виробництва продукції, структура продукції, питома трудомісткість, рівень середньогодинної оплати праці. Розрахунок впливу цих чинників проводиться способом ланцюгових підстановок. Алгоритм розрахунку наступний: 1) розраховується абсолютне відхилення фактичної змінної частини фонду зарплати від планової; 2) розраховується умовна величина 1 змінної частини фонду зарплати (за планом, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції при плановій структурі): ЗФЗПум1 = ЗФЗПпл х% виконання плану з виробництва продукції / 100; 3) розраховується умовна величина 2 змінної частини фонду зарплати (за планом, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції і фактичну структуру): ЗФЗПум2 = [(фактичний обсяг виробництва продукції і-го виду) х (пряма оплата праці за одиницю продукції і-го виду за планом)]; 4) розраховується умовна величина 3 змінної частини фонду зарплати (фактично при фактичній питомій трудомісткості та плановому рівні оплати праці): ЗФЗПум3 = [(фактичний обсяг виробництва продукції і-го виду) х (фактична питома трудомісткість продукції і-го виду) х (плановий рівень оплати праці за 1 людино-годину)]; 5) визначається вплив чинників на абсолютне відхилення фактичної змінної частини фонду зарплати від планової: а) обсягу виробництва продукції: (ЗФЗПум1 – ЗФЗПпл); б)структури виробленої продукції: (ЗФЗПум2 – ЗФЗПум1); в)питомої трудомісткості продукції: (ЗФЗПум3 – ЗФЗПум2); г) рівня оплати праці: (ЗФЗПф – ЗФЗПум3).

Постійна частина фонду оплати праці залежить від двох чинників: середньоспискової чисельності працівників-погодинників та середнього заробітку за аналізований період. Середній заробіток, у свою чергу, залежить від кількості відпрацьованих днів у середньому одним робітником за аналізований період, середньої тривалості робочого дня та середньогодинного заробітку.

Вплив цих чинників на зміну постійної частини фонду зарплати можна розрахувати способом абсолютних різниць. Наприклад, обсяг впливу зміни середньоспискової чисельності працівників-погодинників (кількісний чинник) визначається як добуток відхилення за чисельністю та плановим середнім заробітком одного працівника за аналізований період. Вплив зміни середнього заробітку (якісний чинник) визначається як добуток відхилення за середнім заробітком та фактичною чисельністю працівників-погодинників.

Постійну частину фонду зарплати можна представити і таким чином: ПФЗП = КП x Д x Т x ГЗП, де КП – кількість працівників; Д – кількість відпрацьованих днів одним працівником у середньому за рік; Т – середня тривалість робочого дня; ГЗП – середньогодинна зарплата одного працівника.

Виходячи з цієї моделі, можна визначити вплив інших названих вище чинників на зміну постійної частини фонду зарплати: а) кількості відпрацьованих днів одним працівником у середньому за рік: ПФЗП = КПф x (Дф – Дпл)x Тпл x ГЗПпл; б) середньої тривалості робочого дня: ПФЗП = КПф x Дф x (Тф – Тпл)x ГЗПпл; в) середньогодинної зарплати одного працівника: ПФЗП = КПфx Дф x Тф x (ГЗПф – ГЗПпл).

У процесі аналізу необхідно також встановити відповідність між темпами зростання середньої зарплати та продуктивності праці. Для цього розраховуються індекси середньої зарплати та продуктивності праці:

Ісз = СЗф / СЗб, Ірв = РВф / РВб, де СЗ – середня зарплата (фактична за аналізований період та базисна); РВ – середньорічний виробіток (фактичний за аналізований період та базисний).

В умовах інфляції рекомендується при розрахунку індексу середньої зарплати враховувати індекс зростання споживчих цін (Іц):

Ісз = СЗф / (СЗб x Іц).

Слід також розрахувати коефіцієнт випередження (відставання) темпів зростання продуктивності праці:

Кв = Ірв / Ісз. Якщо значення цього коефіцієнта перевищує 1, то темпи зростання продуктивності праці випереджають темпи зростання зарплати.

Зміна співвідношення між темпами зростання продуктивності праці і темпами зростання зарплати спричинює відносну економію (перевитрати) фонду зарплати, яка розраховується наступним чином: Е = ФЗПф x (Ісз – Ірв) / Ісз.