63.Факторинг. Техніка здійснення факторингу

Факторинг - одна з нетрадиційних банківських послуг, що з'явилася у банківській практиці у 50-х роках. Факторинг - це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інших послуг, таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги.

У факторингу беруть участь три сторони: фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного банку); постачальник; покупець.

Розрізняють два види факторингу:

1. Конвенційний, який є комплексною системою обслуговування клієнта і зосереджує в собі бухгалтерські, юридичні, консультаційні та інші послуги. Фактично за клієнтом зберігаються лише виробничі функції;

2. Конфіденційний, що обмежується тільки дисконтуванням рахунків-фактур. Переваги цього виду факторингу для клієнта полягають у тому, що він є більш незалежним від банку.

Факторингова послуга може надаватись банком як в поєднанні з фінансуванням, так і без фінансування. При факторингу без фінансування клієнт подає фактору документи, що підтверджують відвантаження товару, а фактор зобов'язується отримати на користь клієнта грошові кошти. Тобто роль фактора зводиться до інкасування фінансових документів. Факторинг з фінансуванням полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грошові кошти у розмірі 80-90% від суми боргу. Решта 10-20%, що лишилися, банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові.

Факторингова послуга оформляється шляхом укладання угоди між банком і клієнтом, в якій має бути зазначено вид факторингу: закритий чи відкритий. При відкритому факторингу дебіторам надсилається повідомлення про укладання угоди і пропонується здійснити платежі безпосередньо фактору. При закритому факторингу дебітори направляють кошти клієнту, а той розраховується з фактором.

У договорі може передбачатися: право регресу - право повернення фактором клієнту несплачених покупцем розрахункових документів з вимогою повернення коштів; негайна оплата фактором розрахункових документів, тільки-но вони будуть йому пред'явлені (фактично це означає кредитування фактором клієнта).

Доходи фактора від здійснення факторингової операції складаються з двох частин:

0. комісійні за послуги по обслуговуванню боргу (в розмірі 1—2% загальної суми придбаних банком рахунків);

1. позичковий процент, нарахований на виданий клієнту аванс.

Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв'язку з незначним періодом користуванням авансом дохід банку від позичкового процента менший, ніж від комісійних платежів.

64. Поняття векселя.

Розрахункові операції банків із векселями поділяють на операції з оформлення заборгованості векселями та суто розрахункові вексельні операції. До операцій з оформлення векселями кредиторської заборгованості банку належать:

• акцепт переказних векселів банку, виставлених на банк його кредиторами;

• виставлення банком простих векселів своїм кредиторам.

До операцій з оформлення векселями дебіторської заборгованості перед банками належать:

• виставлення (видавання) банками переказних векселів на боржників банків і акцепт цих векселів боржниками;

• виставлення боржниками банків простих векселів на користь банків.

Борг може бути оформлений векселями як на повну суму, так і частково, на номінальну суму векселів можуть нараховуватися проценти. Усі операції здійснюються відповідно до вимог чинного законодавства про вексельний обіг.

Приймання або передавання банками оформлених векселів проводиться з використанням відповідних реєстрів і реєстрації векселів у журналах.

Відшкодування коштів за виставленими банкам векселями можна отримати такими способами:

• оплатою векселів платниками чи авалістами;

• продажем векселів;

• зарахуванням коштів для погашення власних зобов'язань банків. Суто розрахункові вексельні операції банків включають:

• здійснення вексельних платежів на користь кредиторів банків;

• здійснення вексельних платежів боржниками на користь банків.

Комерційний кредит - кредит у товарній формі, наданий продавцем покупцеві через оформлення векселя, іншими словами - це відтермінування платежу за реалізовані товари або послуги одного підприємця іншому.

За цього кредитування застосовуються комерційні векселі, які підтверджені конкретним товаром чи послугою та забезпечують повноту і своєчасність погашення заборгованості. Суб'єктами цього кредиту є контрагенти комерційних угод, об'єктами - товари, послуги, роботи. Комерційний кредит має такі переваги:

• оперативне та просте оформлення;

• прискорює збут товарів, отримання послуг;

• пришвидшує рух оборотних коштів, процес виробничого відтворення;

• не потребує звернення суб'єктів за банківським кредитом у період нестабільного фінансового стану.

Слід наголосити ще й на тому, що під впливом загальної маси комерційного кредиту змінюється структура і співвідношення різних форм кредиту, а його загальна маса залишається такою ж.

Комерційний кредит можна в разі потреби терміново перетворити в банківський грошовий, здійснюючи певні кредитні операції з векселями.

Узагалі банки виконують із векселями такі кредитні операції.

Активні:

• приймання векселів до дисконту (врахування векселів);

• ломбардне вексельне кредитування (кредит під заставу векселів).

Надання вексельних гарантій:

• авалювання та акцептування векселів;

• видавання гарантій на забезпечення оплати векселів. Пасивні:

• переврахування векселів;

• перезастава векселів.

Кредит під заставу векселів відмінний від облікового кредиту за такими характерними особливостями:

• банк не є власником векселів;

• кредит надається за необхідністю;

• доходи стягуються згідно з угодою, а не одноразово.

Кредит під заставу векселів належить до ломбардного кредиту.

Ломбардне кредитування під заставу векселів передбачає:

• реальну операцію відвантаження товарів" виконаних робіт чи наданих у кредит послуг на їх суму;

• отримання векселів як забезпечення кредитних зобов'язань;

• отримання кредиту під заставу векселів;

• погашення кредиту, заставленими векселями;

• продаж банком заставлених векселів у разі неповернення кредиту.

Кредити під заставу векселів поділяють:

• на строкові (до настання терміну погашення заставлених векселів). Обліковуються такі кредити на простих позичкових (кредитних) рахунках;

• онкольні (на вимогу) - без зазначення терміну припинення кредитування. Ці кредити видаються у формі відкриття в банку позичальникові спеціального позичкового рахунку, подібного до контокорентного, банк має право вимагати будь-коли повного погашення кредиту чи внесення додаткового забезпечення.

Розмір кредиту під заставу векселів постійно узгоджується у відповідному відсотковому співвідношенні з наданим забезпеченням (60-90%). Цей кредит короткостроковий, термін кредиту повинен встановлюватися меншим, аніж строк погашення заставлених векселів.

Для отримання онкольного кредиту потенційний позичальник подає такі ж документи, як і за будь-якого кредитування, а для оформлення договору застави подає:

• векселі;

• реєстр векселів у 2-х примірниках, у яких векселі розташовані в порядку настання строків платежу, причому місцеві та іногородні векселі групуються в окремі реєстри.

Банк видає клієнтові розписку про те, що він прийняв векселі до опрацювання.

Вимоги до векселів, що приймаються в забезпечення, аналогічні вимогам до врахованих векселів, індосаменти на векселях повинні бути заставні. Після одержання дозволу на онкольне кредитування вираховують ліміт кредитування.

У кредитному договорі обумовлюють ліміт кредитування (суму кредитної лінії), граничне співвідношення між забезпеченням та можливою заборгованістю (60-90%), розмір процентної ставки та комісійної винагороди за цей кредит, право банку закрити рахунок і вимагати в будь-який час повністю або частково погасити заборгованість чи надати додаткове забезпечення, право банку спрямовувати для погашення кредиту суми, що вносяться векселедавцем для оплати векселів, дозволяти позичальникові замінити векселі, використовувати для погашення дохід від реалізації продукції.

У договорі застави обумовлюють порядок надання, зберігання та реалізації застави. Заставлені векселі можуть зберігатися як у банку, так і в державного чи приватного нотаріуса. Векселі передаються в заставу на підставі Акта прийняття-передавання векселів.