18.Підручник з економіки. Інстуктивно – методичні матеріали для вивчення економічних дисциплін.

Підручник з економіки – це навчальне видання, яке містить систематизоване викладення навчальної дисципліни (економіки), відповідає її програмі та офіційно затверджено як такий вид видання. Різновидом підручника є навчальний посібник. Це навчальне видання, що частково чи повністю замінює або доповнює підручник, містить матеріали з економічної дисципліни та офіційно затверджений як такий вид видання. Підручник з економіки має відповідати таким вимогам; відповідність змісту та структурі навчальної програми; розкриття змісту науки економіки; він має дати можливість для організації самостійної роботи та розвитку інтересів; поєднувати узагальнений та конкретний фактичний матеріал; підручник має відповідати віковим та фізіологічним особливостям учнів, матеріал має бути викладений у лаконічній, доступній формі та приваблювати науковою інформацією. Підручний з економіки, як навчальне видання виконує такі основні функції :1. інформативна функція полягає у забезпеченні науковою інформацією; 2.ситематизуюча функція полягає у послідовному та логічному викладенні матеріалу. 3.функція закріплення полягає у ому, що за допомогою підручника є можливість повторити вже пройдений матеріал. 4.інтегруюча – представлення між предметних зв’язків 5. трансформаційна, зміст якої полягає у тому, що підручник має враховувати вікові особливості тих, хто навчається.

Крім підручника з економіки можуть використовуватись при вивченні економіки ще й інструктивно – методичні матеріали. вони відображають можливості організації вивчення дисципліни. До них відносять:

- методичні рекомендації (містять рекомендації щодо розкриття певної теми чи питання), методичні вказівки (матеріали, які дозволяють виконати самостійну чи індивідуальну роботу, вирішити задачу тощо), інструктивні матеріал, наочні матеріали, плани і програми проведення занять та плани – конспекти проведення занять(в них зазначена послідовність проведення занять з економіки, мета, яку вчитель на уроці має виконати ).

19.Дидактичні принципи організації навчальної діяльності при вивченні економічних дисциплін.

Принцип – це основне положення, яке визначає зміст , організаційні форми та методи учбового процесу відповідно до його цілей та закономірностей.На сьогодні основними дидактичними принципами є :

-принцип свідомості та активності навчання - організація пізнавальної діяльності для забезпечення розуміння навчальної інформації шляхом інтенсифікації розумової діяльності.

-принцип наочності – залучення до оволодіння навальною інформацією різних органів відчуття – зору, слуху.

-принцип систематичності та послідовності – формування чіткого уявлення про навчальну інформацію через систему взаємопов’язаних елементів навчання.

-принцип міцності знань – засвоєння навчальної інформації як сталого досвіду, потрібного для діяльності

-принцип доступності передбачає таку передачу навчальної інформації, яка буде зрозумілою та стане усвідомленою тими , хто навчається.;принцип науковості полягає у передачі науково – доведеної, обґрунтованої інформації або у постановці наукової проблеми як гіпотези

• принцип зв’язку теорії та практики полягає у демонстрації практичного значення наукової інформації, можливостей її застосування у діяльності.Крім даних принципів існують також нові дидактичні принципи, а саме: принцип зв’язку з життям, принцип сп1вроб1тництва та сп1вдружност1, принцип викладача та учнів, принцип максимальної самост1йност1 учнів, принцип особист1сно – колективного п1дходу до навчання та виховання.

20. Визначення методів навчання та їх класифікація

Метод – спосіб досягнення мети. В методичному сенсі – це спосіб органызац1 навчально – пізнавальної діяльності, який містить певну сукупність прийомів. Основними елементами методу є 1. мета – це образ засвоєння інформації чи виконання якоїсь діяльності. Мета методу має обов’язково співвідноситися із метою заняття і метою вивчення дисципліни.2. Сукупність прийомів (робота з книгою як метод читання, складання плану, тез тощо). 3. Засоби навчання - прилади, предмети, речі , наочності, які дозволяють вдосконалити навчальний процес. Це учбова література, наочні посібники (таблиці, схеми), технічні засоби навчання, спеціальне обладнання (наприклад оформлення кабінету) та дидактично – роздавальний матеріал. 4. Результат, тобто здобуті знання , сформовані вміння та навички, досягнена певним чином мета, яка може бути скоригована. Метод виконує певні функції, а саме: навчальна функція полягає у досягненні мети навчального процесу та отримання певного результату; розвиваюча – забезпечує відповідний темп та рівень розвитку особистості; виховна забезпечує формування особистості; мотиваційна або спонукаюча - формування певних стимулів до навчання, а також контрольна функція, тобто співставлення отриманого результату з метою та моніторинг навчальної діяльності. Методи навчання можна класифікувати за певними критеріями., основними з яких є:

1. традиційні методи, де основною ознакою поділу є спосіб отримання знань, умінь та навичок До групи відносять Словесні методи (пояснення, розповідь, бесіда), практичні – (вправи, задачі, тести, ситуації), наочні (ілюстрація, демонстрація). Розглянемо основні характеристики методів.

- розповідь – це словесний метод усного викладання навчального матеріалу. За формою вона є монологом. Розповідь має бути послідовна, систематична та матеріал має бути представлений в доступній формі; привив кладенні матеріалу має бути виразність та емоційність; акцент має робитися на конкретних поняттях та явищах;

лаконічною. Різновидами розповіді є вступна (тобто підготовка до засвоєння нового матеріалу), повествування ( тобто викладання змісту навчального матеріалу), а також заключна – тобто узагальнення та підсумовування головного у навчальній діяльності.

- пояснення - це монологічний метод, який забезпечує виявлення сутності явищ, подій, встановлення зв’язків між ними та взаємо залежностей. При поясненні треба користуватися методичними правилами – розкриття інформації через встановлення логічних зв’язків із досвідом; переконливість, аргументованість, доведення наукової сутності явищ та законів; чітке формулювання задачі, сутності проблеми чи питання; використання порівнянь, співставлень та аналогій.

- бесіда – це діалогічний засіб організації навчальної діяльності, який передбачає наявність 2 групи вимог – в діяльності викладача має бути чітка постановка питань ; та наявність певної підготовки, певного запасу знань та компетентності. Види бесід – організуюча (бесіда, що проводиться на початку учбової роботи); сократівська (бесіда, де присутні сумніви, заперечення та необхідність доведення); евристична (бесіда, яка потребує постановки та вирішення проблеми); контрольна (бесіда, яка передбачає опитування учнів чи студентів).

- ілюстрація - це спосіб навчального впливу з метою створення у свідомості учнів образу навчального матеріалу за допомогою наочності. При цьому використовуються символічні зображення та реальні предмети. Використання ілюстрацій також підкріплено правилами : ілюстрації мають використовуватись за дидактичним призначенням на відповідному етапі ; при їх використанні мають враховуватись вікові особливості учнів чи студентів; ілюстрації мають відповідати фізіологічним та естетичним нормам; використання допоміжних технічних засобів перетворює ілюстрації на демонстрацію.

- вправи – це практичний метод навчання, в основі якого правомірне, організоване повторення дії. Метою вправи є якісне оволодіння дією. Вправи можуть бути усні та письмові, коментовані, спеціальні та похідні (тобто повторення раніше засвоєного матеріалу, правил).

Крім традиційних методів навчання використовуються класифікація методів за призначенням, авторами яких є Данілов та Єсипов. За цією класифікацією виділяють методи отримання знань, методи формування вмінь та навичок, методи застосування знань на практиці, методи закріплення знань (вирішення задач), методи перевірки знань, умінь та навичок (контрольна робота, тестові завдання, задачі) та методи творчої діяльності.

При класифікації за пізнавальною діяльністю враховується рівень самостійності пізнавальної діяльності (Лернер, Скаткін), тому класифікують так: пояснювально – ілюстративні методи, репродуктивні, проблемні, частково пошукові та дослідницькі методи.

Автором бінарної класифікації методів є Макмутов, який виділив методи викладання (інформаційно – повідомляючи, інструктивно – практичні та спонукаючі), методи учення (виконавчі, репродуктивні, продуктивно – практичні, частково пошукові тв пошукові).

Клінверг, який є автором полінарної класифікації методів навчання виділив монологічні методи (лекція, розповідь), діалогічні методи (бесіда, дискусія) та методи співпраці – індивідуальні заняття, групові, колективні та фронтальні.

За способом організації стимулювання та контролю пізнавальної діяльності Чабанський виділив узагальнюючи методи класифікації, а саме методи організації та здійснення учбово – пізнавальної діяльності, методи стимулювання і мотивації учбової діяльності та методи контролю і самоконтролю за ефективністю учбово – пізнавальної діяльності. Тобто класифікація методів навчання є різноманітною.