
- •1.Показ звичаїв і побуту українського пореформеного селянства у повісті і.С. Нечуя –Левицького «Кайдашева сімя»
- •2.Порівняльна характеристика образів синів і невісток Омелька Кайдаша(за повістю «Кайдашева сімя») і.С. Нечуя-Левицького.
- •5. Жіночі образи уромані Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
- •6.Створення українського професійного театру в другій половині 19ст.Розповісти про життя і творчість одного з корифеїв.
- •7.Багатогранність діяльності Михайла Старицького, її значення для розвитку української культури.
- •8.Комедія Івана Капрпенка-Карого» «Хазяїн»- гостра сатира на стяжателів, експлуаторів, міщан.
- •11.Поема і.Франка «Мойсей»- заповіт українському народові.
- •12. Поетична драма "Зів'яле листя" Івана Франка: історія написання, образ ліричного героя. Прочитати напам'ять вірш “Чого являєшся мені
- •14.Вірування, звичаї та побут гуцулів у повісті м.Коцюбинського «Тіні забутих предків»
- •17.Зображення сільської бідноти в новелах Василя Стефаника.
- •34. Відтворення трагедія українського народу на приеладі сімї Катраників в романі Василя Барки «Жовтий князь».
- •39.Літературне "шістдесятництво" як суспільне та культурне явище. Аналіз життя та творчості одного з поетів-шістдесятників (за вибором учня). Прочитати напам'ять вірш аналізованого автора.
- •21.Поетична творчість Миколи Вороного: мотиви,настрої,образи.
- •22.Мотиви й образи громадянської та інтимної лірики Олександра Олеся. Прочитати напамять вірш «Чари ночі»
- •23.Глибина розкриття психології людини в оповіданнях Володимира Винниченка.
- •24.Проза Степана Васильченка зігріта почуттям поваги до людської особистості.
- •Володимир Сосюра — один із найтонших ліриків української поезії, твори якого захоплювали і захоплюватимуть ще не одне покоління вдячних читачів.
- •29. Трагедія роду Половців у романі Юрія Яновського «Вершники».
- •45. Світ людських почуттів і думок у поезії Ліни Костенко
- •46. Собор як символ духовності й краси в однойменному романі Олеся Гончара.
- •47. Щирість почуттів,людська чесність і порядність у творчості Григора Тютюнника.
- •48. Типовість подій і персонажів у творі "Суд" Юрія Мушкетика.
- •49. Взаємини між батьками і дітьми у п'єсі "Дикий Ангел" Олексія Коломійця.
- •50. Людина в протистоянні зі злом і несправедливістю в поезії Василя Стуса. Прочитати напам'ять вірш поета («Мені зоря сіяла нині вранці»).
- •51. Українська «химерна проза»хх ст.Аналіз творчості одного з представників.
- •52. Барокові притчові мотиви і символи роману в.Шевчука «Дім на горі».
- •53.Людина й народ як творці історії та культури в романі "Диво" Павла Загребельного.
- •54. Шляхи розвитку сучасної української літератури. Аналіз творчості одного з представників сучасного літературного процесу в Україні (за вибором учня).
54. Шляхи розвитку сучасної української літератури. Аналіз творчості одного з представників сучасного літературного процесу в Україні (за вибором учня).
Сучасна українська література
У кінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХст. процес оновлення української літератури набув значної сили. Зміни в суспільному житті країни, зокрема розпад СРСР, відбилися і в розвитку літератури. Нове покоління письменників і поетів прагнуло подивитись на навколишню дійсність по новому . Говорячи про літературу кінця ХХ ст., наголошують на постмодернізму як основному художньому напрямі літератури 90-х рр. ХХст Більшість дослідників вважає, що український постмодернізм зародився у 1980-х рр. і пов*язаний з іменами Ю.Андруховича, О.Ірванця, В.Неборака (літературне угрупування “Бу – Ба – Бу”), а пізніше з представниками таких груп, як “Пропала грамота”: Ю.Позаяк, В.Недоступ; “Лу – Го – Сад”: І.Лучук, Н.Гончар; “Нова дегенерація”.
Популярними авторами в Україні є Марія Матіос, Люко Дашвар, Андрій Курков та інші. Численними преміями відзначені твори подружжя письменників-фантастів Марини та Сергія Дяченків.
Марія Василівна Матіо́с народилася у родині гуцулів. (Чернівецька область) — українська письменниця (поет, прозаїк, публіцист). Перші вірші надрукувала у 15 років.Випускниця філологічного факультету Чернівецького університету, була серед тих, хто згодом домігся присвоєння навчальному закладу імені «буковинського соловейка» — поета Юрія Федьковича.
1992 — дебютувала у журналі «Київ», опублікувавши новелу «Юр'яна і Довгопол».
Протягом близько 10 років займалась журналістикою. 8 із них була редактором газети на машинобудівному заводі імені Дзержинського в Чернівцях. Керувала Чернівецькою обласною організацією Національної спілки письменників України, займалась видавничою справою, була одним із засновників науково-літературного «Буковинського журналу».
З листопаді 2005 р. до 17 вересня 2010 р. працювала заступником голови Комітету з Національної премії України ім. Тараса Шевченка. Була звільнена з посади заступника голови Комітету у зв'язку з указом Президента, яким затверджено новий персональний склад Комітету. Рішення про своє звільнення не визнала за законне і з листопада 2010 р. судиться з Комітетом з Національної премії України ім. Т.Шевченка та його новим головою Борисом Олійником. Після того, як в Окружному адміністративному суді Києва Марії Матіос повністю відмовили в її позові, вона заявила про готовність обстоювати свої права в «міжнародних інстанціях».
12 січня 2011 року Марія Матіос звернулася до Генерального прокурора України, заявивши про переслідування її з боку силових структур та спробу вилучити її книгу "Вирвані сторінки з автобіографії" з книгарень.[3] На захист Матіос виступив із зверненням Арсеній Яценюк.[4]
Живе в Києві. Заміжня, має сина. Цікавиться психологією, етнографією, городництвом та квітникарством.
У 2011 входить до складу журі літературного конкурсу "Юне слово".
Збірки віршів:
«З трави і листя» (1982)
«Вогонь живиці» (1986)
«Сад нетерпіння» (1994)
«Жіночий аркан» (2001)
«Жіночий аркан у саду нетерпіння» (2007)
Найбільшу популярність здобули її прозові твори:
«Нація» (2001)
«Життя коротке» (2001)
«Бульварний роман» (2003)
«Майже ніколи не навпаки» (2007)
«Вирвані сторінки з автобіографії» (2010)
Твори письменниці перекладені сербською, румунською, російською, польською, хорватською, білоруською, азербайджанською, японською, китайською, єврейською мовами.Друкувалися у Канаді, США, Китаї, Хорватії, Росії, Сербії[6].
2007 року в російському видавництві «Братонеж» вийшлі об'єднані під однією обкладинкою переклади «Нації» та «Солодкої Дарусі». Ця книжка має назву «Нация».
Премії
2008 — переможець конкурсу «Книжка року 2008» в номінації «Красне письменство — Сучасна українська проза»
2007 — переможець конкурсу «Книжка року» в номінації «Красне письменство» («Майже ніколи не навпаки»).
2005 — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за роман «Солодка Даруся».
2004 — переможець конкурсу «Книжка року» («Солодка Даруся»).