54. Шляхи розвитку сучасної української літератури. Аналіз творчості одного з представників сучасного літературного процесу в Україні (за вибором учня).

Сучасна українська література

У кінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХст. процес оновлення української літератури набув значної сили. Зміни в суспільному житті країни, зокрема розпад СРСР, відбилися і в розвитку літератури. Нове покоління письменників і поетів прагнуло подивитись на навколишню дійсність по новому . Говорячи про літературу кінця ХХ ст., наголошують на постмодернізму як основному художньому напрямі літератури 90-х рр. ХХст Більшість дослідників вважає, що український постмодернізм зародився у 1980-х рр. і пов*язаний з іменами Ю.Андруховича, О.Ірванця, В.Неборака (літературне угрупування “Бу – Ба – Бу”), а пізніше з представниками таких груп, як “Пропала грамота”: Ю.Позаяк, В.Недоступ; “Лу – Го – Сад”: І.Лучук, Н.Гончар; “Нова дегенерація”.

Популярними авторами в Україні є Марія Матіос, Люко Дашвар, Андрій Курков та інші. Численними преміями відзначені твори подружжя письменників-фантастів Марини та Сергія Дяченків.

Марія Василівна Матіо́с народилася у родині гуцулів. (Чернівецька область) — українська письменниця (поет, прозаїк, публіцист). Перші вірші надрукувала у 15 років.Випускниця філологічного факультету Чернівецького університету, була серед тих, хто згодом домігся присвоєння навчальному закладу імені «буковинського соловейка» — поета Юрія Федьковича.

1992 — дебютувала у журналі «Київ», опублікувавши новелу «Юр'яна і Довгопол».

Протягом близько 10 років займалась журналістикою. 8 із них була редактором газети на машинобудівному заводі імені Дзержинського в Чернівцях. Керувала Чернівецькою обласною організацією Національної спілки письменників України, займалась видавничою справою, була одним із засновників науково-літературного «Буковинського журналу».

З листопаді 2005 р. до 17 вересня 2010 р. працювала заступником голови Комітету з Національної премії України ім. Тараса Шевченка. Була звільнена з посади заступника голови Комітету у зв'язку з указом Президента, яким затверджено новий персональний склад Комітету. Рішення про своє звільнення не визнала за законне і з листопада 2010 р. судиться з Комітетом з Національної премії України ім. Т.Шевченка та його новим головою Борисом Олійником. Після того, як в Окружному адміністративному суді Києва Марії Матіос повністю відмовили в її позові, вона заявила про готовність обстоювати свої права в «міжнародних інстанціях».

12 січня 2011 року Марія Матіос звернулася до Генерального прокурора України, заявивши про переслідування її з боку силових структур та спробу вилучити її книгу "Вирвані сторінки з автобіографії" з книгарень.[3] На захист Матіос виступив із зверненням Арсеній Яценюк.[4]

Живе в Києві. Заміжня, має сина. Цікавиться психологією, етнографією, городництвом та квітникарством.

У 2011 входить до складу журі літературного конкурсу "Юне слово".

Збірки віршів:

«З трави і листя» (1982)

«Вогонь живиці» (1986)

«Сад нетерпіння» (1994)

«Жіночий аркан» (2001)

«Жіночий аркан у саду нетерпіння» (2007)

Найбільшу популярність здобули її прозові твори:

«Нація» (2001)

«Життя коротке» (2001)

«Бульварний роман» (2003)

«Майже ніколи не навпаки» (2007)

«Вирвані сторінки з автобіографії» (2010)

Твори письменниці перекладені сербською, румунською, російською, польською, хорватською, білоруською, азербайджанською, японською, китайською, єврейською мовами.Друкувалися у Канаді, США, Китаї, Хорватії, Росії, Сербії[6].

2007 року в російському видавництві «Братонеж» вийшлі об'єднані під однією обкладинкою переклади «Нації» та «Солодкої Дарусі». Ця книжка має назву «Нация».

Премії

2008 — переможець конкурсу «Книжка року 2008» в номінації «Красне письменство — Сучасна українська проза»

2007 — переможець конкурсу «Книжка року» в номінації «Красне письменство» («Майже ніколи не навпаки»).

2005 — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за роман «Солодка Даруся».

2004 — переможець конкурсу «Книжка року» («Солодка Даруся»).