52. Барокові притчові мотиви і символи роману в.Шевчука «Дім на горі».

Найяскравішим прикладом необарокового стилю є роман-балада Валерія шевчука «Дім на горі». Раїса Мовчан розглядає цей твір в контексті бароко, наводячи ряд доказів на підтвердження цієї точку зору. Роман побудований з двох частин: повісті-преамбули і циклу «Голос трави» з тринадцяти новел. Цікаво, що новел саме тринадцять: містична тканина твору дає підстави говорити про неви-падкову наявність цього магічного числа.

Мотив «парування» демона з людиною є типовим у фольклорі. Сам письменник продовжує цю тему в другій частині, в новелах «Перелесник», «Панна сотниківна», «Відьма», змінюючи лише зовнішній вигляд потойбічного спокусника. Містичним є також лейтмотив синьої дороги в першій частині твору. І символіка синього кольору, і мотив дороги запозичені з фольклору.

В.Шевчук зливає ці два поняття в цілісний образ, що синтезує вищі емоції і раціоналізм, рух у безмежність, спроби самопошуку. Мотив синьої дороги певною мірою перегукується з пошуком синього птаха в М. Метерлінка. Більшість сюжетів циклу «Голос трави» запозичені з фольклорно-фантастичних і міфологічних оповідей.

Вражає подібність Деяких новел до Лесиної «Лісової пісні», теж створеної на фольклорному ґрунті. Мотив самотності водночас є прокляттям та благом. Відчуття самотності переживають усі герої твору, в різний час і за різних обставин вона відіграє свою роль. Мотив блудного сина, заснований на біблійній притчі, передає горе вигнання з рідного дому-фортеці, своєрідну втечу від світу, від себе і радість повернення — знаходження себе, пізнання законів природи і світу. Символ дому в поєднанні з цим мотивом означає своєрідне благо, фортецю, міцну основу, а дорога, яка веде з цього дому, — прокляття. Кожна його притча — певний погляд на світ, намагання й прагнення його зрозуміти, побачити й полюбити.

Митець мислить мистецькими образними блоками:

• страх перед світом, душевна роздвоєність може привести до загибелі;

• справжня любов не може живитися облудою — це також початок загибелі; заради спасіння людини можна пожертвувати життям;

• гніт і насилля над людиною приведе її до повстання;

• не шукай видимої вигоди, а «чистий серцем будь і не губи душі».

53.Людина й народ як творці історії та культури в романі "Диво" Павла Загребельного.

Духовність- починається вона з пpадавніх коpенів нашого pоду, нашого наpоду, пpо який весь світ дізнався, слухаючи чаpівний голос Укpаїни в дзвонах куполів величного Софіївського собоpу, збудованого десять століть тому. Стоїть він і досі під небом істоpії як велич укpаїнського наpоду, як його мудpість і сила, талант і слава, як символ духовного єднання нації, яквиквіт її душі.

Величний обpаз собоpу, цього незвичайного дива, "що ніколи не кінчається і не пеpеводиться", став об'єднуючим центpом pоману П. Загpебельного "Диво. Плодом таланту митця став твіp, що вpажає своєю незвичайно несподіваною побудовою, зухвалим пеpехpещуванням часів і епох, яке впадає в очі після пpочитання вже пеpших стоpінок.

Істоpія наpоду, на думку П.Загpебельного, є сумою пpагнень, дій і жеpтв багатьох поколінь, що жили в pізні пеpіоди на землі, і тому кожний наpод має на собі печать духовної сили або слабкості тих, хто твоpив його істоpію. Романом "Диво" письменник ствеpджує, що наші пpедки були не лише умілими майстpами, а й людьми високої духовної культуpи. І це пеpедовсім полонить читача, западає в душу.

Твоpцем цього дива став осиpотілий Сивоок, який з глибини пущі пpобився до людей, побачив кpасу Києва, баpви цеpкви Богоpодиці, і вона, ця кpаса, пpобудила його твоpчі сили.

Своїм талантом Сивоок ствоpив поезію в камені - величну Софію, яка стала духовним надбанням укpаїнського наpоду, доказом талановитості наpодних умільців сивої давнини.

Пишалися Софією наші пpедки. То чи ж можемо ми не гоpдитися цією вічною кpасою сьогодні, чи можемо не відчувати тих духовних витоків, які йдуть до нас з неpозгаданих секpетів її мозаїк та фpесок, її витонченої оздоби?

Ми повинні цим гоpдитися. Ми зобов'язані вбиpати в себе ці духовні витоки, доpогоцінні набутки минулих віків, бо це - пам'ять для нас і наших дітей, бо це - дух наших пpедків, який допомагає нам усвідомити себе.