Тема 12. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

Одним з найважливіших завдань фінансових служб на підпри­ємстві є визначення найефективніших напрямів вкладення залу­ченого капіталу. Інформація про здійснені підприємством вкла­дення міститься в активі балансу. Інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме та нерухоме майно;

• майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

• сукупність технічних, комерційних, та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих;

• права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням та інші майнові права;

• інші цінності.

Фінансова діяльність будь-якого підприємства потребує періодичного прийняття рішень стосовно інвестування фінансових ресурсів на оновлення наявної матеріально – технічної бази, на розширення обсягу виробництва (послуг, робіт), а також на освоєння нових видів діяльності, включаючи інвестування коштів на ринку капіталів, у цінні папери тощо.

Згідно закону України “Про інвестиційну діяльність ” під інвестиціями розуміють всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток або дохід, або досягається соціальний ефект.

Сукупність технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого дозволу, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованого; права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням; інші цінності.

Процес здійснення інвестицій являє собою інвестиційну діяльність підприємства.

Приймаючи рішення щодо вкладання коштів у той чи інший об'єкт інвестицій, потенційні інвестори повинні визначитися з такими основними питаннями:

1) цілі інвестування;

2) сума коштів, яку вони можуть інвестувати;

3) строки, на які кошти можуть бути заморожені в інвестицій­ні вкладення;

4) собівартість окремого об’єкта інвестицій;

5) сума доходів (процентів, дивідендів), на яку вони можуть розраховувати, вклавши кошти в об’єкт інвестицій;

6) можливі вигоди та доходи від альтернативного використан­ня капіталу;

7) ризики, пов’язані з інвестуванням;

8) ліквідність фінансових інвестицій, тобто швидкість і спро­можність їх трансформації у грошові кошти.

Досить часто під інвестиціями розуміють лише довгострокові вкладення підприємств з метою отримання прибутку. Хоча залу­чений капітал може бути інвестований як у необоротні (довго­строкові), так і в оборотні (короткострокові) активи.

Інвестиції здебільшого класифікуються за такими ознаками:

- об’єктами вкладення (фінансові та реальні);

- строками інвестування (короткострокові, довгострокові);

- характером участі в інвестиційному процесі (прямі, непрямі).

Діяльність фінансиста зосереджена переважно на управ­лінні фінансовими інвестиціями. Під фінансовими інвестиціями розуміються активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (процентів, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Фінансові інвестиції поділяють на довгострокові та поточні.

Під довгостроковими фінансовими інвестиціями розуміються фі­нансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інші інвес­тиції, котрі не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент.

Об’єктами довгострокового фінансового інвестування мо­жуть бути:

• цінні папери, які засвідчують право власності (акції);

• цінні папери, що засвідчують відносини позички (облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі);

• облігації державних та місцевих позик;

• вкладення в статутний капітал інших підприємств, створе­них на території країни та за кордоном.

Інвестиційні рішення можуть прийматися лише за наявності відповідних фінансових джерел. В іншому разі інвестор мо­же стати неплатоспроможним з усіма наслідками, які з цього ви­пливають. Довгострокові інвестиційні вкладення доцільно здійс­нювати за рахунок власного капіталу, довгострокових позичок чи коштів, які вивільняються в результаті дезінвестицій.

Під поточними фінансовими інвестиціями розуміються фі­нансові інвестиції на термін, що не перевищує один рік, які мо­жуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвести­цій, котрі є еквівалентами грошових коштів).

У балансі поточні фінансові інвестиції відображаються в складі оборотних активів підприємства за статтею “Поточні фінансові інвестиції ”. До цього виду інвестицій належать вкладення підприєм­ством тимчасово вільних коштів у банківські депозити, коротко­строкові цінні папери та інші дохідні фінансові інструменти з метою формування ліквідних резервів та одержання доходів. По­точне фінансове інвестування може здійснюватися також у рамках політики рефінансування дебіторської заборгованості.

Поточними фінансовими інвестиціями, крім того, вважаються векселі, якщо вони використовуються як цінний папір. Окрім цього, поточними можуть бути й інвестиції в асоційо­вані, дочірні підприємства та спільну діяльність зі створенням юридичної особи, якщо вони придбані та утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання, або відповід­ні асоційовані чи дочірні підприємства ведуть діяльність в умо­вах, які обмежують їх здатність передавати кошти інвестору про­тягом періоду, що перевищує 12 місяців.

На відміну від довгострокових фінансових інвестицій, поточ­не інвестування не потребує наявності відповідних фінансових джерел, зокрема прибутку, інших позицій власного капіталу чи довгострокових позичок. Основою прийняття рішень про поточні фінансові інвестиції є інформація, наведена в оперативному фі­нансовому плані (бюджеті ліквідності). Якщо з плану випливає, що в окремих періодах у підприємства очікується тимчасовий надлишок грошових коштів, то слід прийняти рішення стосовно їх раціонального використання, зокрема вкладення в легко ліквідні прибуткові інвестиції.

Управління поточними фінансовими вкладеннями слід узгоджу­вати із політикою оптимізації залишків грошових коштів на банків­ських рахунках та формування резервів ліквідності. Рішення щодо обсягів та кількості операцій у рамках по­точних інвестицій слід приймати, враховуючи такі чинники:

- прогнозовані доходи від поточних фінансових інвестицій;

- накладні витрати, пов’язані із здійсненням інвестицій і дезінвестицій;

- величину втрачених доходів у разі зберігання залишків кош­тів на рахунку в банку (за відсутності інвестицій).

Джерелами фінансування інвестиційної діяльності суб’єк­тів господарювання виступають фінансові ресурси:

1) власні і внутрішньогосподарські резерви інвестора, які включають в себе початкові внески засновників до статутного капіталу і частину грошових коштів, отриманих в результаті господарської діяльності, тобто за рахунок прибутку, амортизаційних відрахувань, коштів, що вип­лачуються органами страхування у вигляді відшкодуван­ня збитків від аварій, стихійних лих тощо;

2) позикові кошти, серед яких банківський кредит, інвестицій­ний податковий кредит, бюджетний кредит та інші кошти; залучені кошти, які отримані від продажу акцій, пайових та інших внесків юридичних осіб та працівників підприє­мства;

3) централізовані кошти, що надходять в порядку перероз­поділу із фондів концернів, асоціацій та інших об’єднань підприємств;

4) бюджетне фінансування з відповідних фондів на виконан­ня державних, регіональних або галузевих цільових про­грам. Безоплатність цього джерела фінансування пере­творює його фактично на джерело власних коштів;

5) кошти іноземних інвесторів, що надаються у формі фінан­сової або іншої участі в статутному капіталі спільних підприємств, а також у формі прямих вкладів в грошовій формі міжнародних організацій і фінансових інститутів, держав, підприємств різних форм власності. Залучення іноземних інвестицій забезпечує розвиток міжнародних економічних зв’язків і впровадження передових науково-технічних досягнень.

При виборі джерел фінансування інвестиційної діяльності питання повинно вирішуватися підприємством з врахуванням багатьох факторів:

1. вартості залученою капіталу, ефективності віддачі від нього;

2. співвідношення власного та позикового капіталів, що визначає рівень фінансової незалежності;

3. ризику, що виникає при використанні того або іншого джерела фінансу­вання, а також економічних інтересів інвесторів.

До основних цілей здійснення фінансових інвестицій підпри­ємств належать:

- одержання прибутку (як правило, довгострокові фінансові інвестиції);

- поглинання чи здобуття контролю над підприємством-конкурентом, у т. ч. з метою його ліквідації;

- створення інтегрованих корпоративних структур (концернів, холдингів);

- поліпшення фінансово-господарських зв’язків з постачаль­никами сировини (матеріалів, комплектуючих тощо) та спожива­чами готової продукції;

- диверсифікація діяльності та одержання доступу до ринку;

- збереження ліквідних резервів.

Перед здійсненням інвестицій у будь-який інвестиційний проект суб’єкт інвестування повинен здійснити оцінку цього проекту. Для цього використовують методи:

1. Метод розрахункової норми доходу (РНД):

2. Метод чистої приведеної вартості (ЧПВ).

3. Метод внутрішньої норми доходу (ВНД).

4. Метод розрахунку періоду окупності.

5. Метод розрахунку рентабельності інвестицій.

На підприємстві «ГАЛС ЛТД» не здійснюються фінансові інвестиції, отже, їх аналіз проводити не можливо. Проте дане підприємство протягом досліджуваного періоду здійснювало капітальні інвестиції.

Оцінка капітальних інвестицій відповідно до Приміток до річної фінансової звітності наведена в таблиці 12.1

Таблиця 12.1.

Аналіз капітальних інвестицій ТзОВ «ГАЛС ЛТД»

за 2010 – 2011 роки

Найменування показника	3а 2010 рік			За 2011 рік			Відхилення (+,-)
	сума	%	сума		%	сума		%
Капітальне будівництво	1392	47,2	531		24,8	-981		-22,4
Придбання (виготовлення) основних засобів	1512	51,3	1433		67	-79		-15,7
Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріал. активів	31	1	174		8,2	143		7,2
Продовження таблиці 12.1.
Придбання (створення) нематеріальних активів	13	0,5	-			-13		0
РАЗОМ	2948	100	2138		100	-810		0

Отже, якщо робити загальний висновок, то при аналізі фінансово-інвестиційної діяльності підприємства за 2010 – 2011 роки спостерігається повна відсутність фінансових інвестицій та наявність капітальних. Так, у 2010 році частка інвестицій на капітальне будівництво склала 47,2% в 2010 та 24,8% в 2011 році. Придбання основних засобів складала 63,7%, а у 2011 році – 16,9%. Частка інших капітальних інвестицій незначна.

Отже, можна зробити висновок, що здійснювана на досліджуваному підприємстві інвестиційна діяльність, хоч і не у великих розмірах, але свідчить про непоганий стан справ на підприємстві.