8. Подання економічної інформації на носіях

Щоб можна було використовувати інформацію, її необхідно відповідним чином подати, тобто зафіксувати. Форма подання економічної інформації може бути усною (деяка оперативна інформація) та письмовою (планова, бухгалтерська та інша інформація). Матеріальною основою для подання та відображення інформації можуть бути сигналізатори (для усної інформації), реєстратори, індикатори, графопобудовувачі, оформлені вручну первинні документи, машинні носії інформації. Залежно від характеру використовуваних носіїв і технічних засобів інформація може подаватись у вигляді цифр, сигналів, графіків, магнітних та інших позначок, а також мати текстову форму.

Носії економічної інформації можуть класифікуватися за різними ознаками: формою носія, видом запису, характером інформації, можливістю автоматичного введення інформації в ЕОМ, ролллю в технологічному процесі, стадіями утворення інформації, можливістю повторного запису тощо. З погляду автоматизації введення даних в ЕОМ носії поділяються на :

• пристосовані для автоматичного введення даних в ЕОМ (машинні та комбіновані носії інформації)

• не пристосовані для такого введення (первинні документи, машинограми).

Щодо процесу обробки інформації носії класифікуються на: вхідні і вихідні.

Причому вхідні носії інформації одночасно можуть бути і вихідними (коли додатково записувати на них також результатну інформацію), але основним вихідним носієм у комп’ютерних технологіях тепер є машинограма (раніше — табуляграма) з результатною інформацією на папері. У разі відображення результатної інформації на екрані дисплея (відеотабло) такий носій називають відеограмою (відеокадром).

9. Основні системи класифікації економічної інформації.

Класифікація — обов’язковий етап попередньої підготовки економічних даних до автоматизованого оброблення, а також передумова раціональної організації інформаційної бази та моделювання інформаційних процесів.

Її можна визначити як складову інформаційного забезпечення будь-якої інформаційної системи, що належить до мовних засобів управління.

Система класифікації — це сукупність методів і правил розподілу множини об’єктів (М) на підмножину(Мij) відповідно до ознак схожості або несхожості.

Об’єкт класифікації — елемент класифікаційної множини.

Класифікаційне групування — підмножина об’єктів, отриманих у результаті класифікації.

Розрізняють два методи класифікації — ієрархічний і фасетний.

Ієрархічна система класифікації — це система, у якій поділ множини об’єктів на підмножини виконується послідовно згідно із заданими ознаками. Первинна множина об’єктів спочатку поділяється на підмножини, утворені за однією ознакою, котра може набувати різних значень. Далі кожна здобута підмножина поділяється на групи за значеннями наступної ознаки. Ці групи у свою чергу поділяються на підгрупи за наступними ознаками і т. д. Між виділеними групами об’єктів встановлюється певна ієрархія. При цьому кожна підмножина належить лише одній вищій множині. Ієрархічній системі класифікації притаманні(+)простота, наочність, логічність побудови, добра пристосованість до ручного оброблення. Вадами такої системи є жорсткість структури через фіксованість ознак і порядку їх розміщення, складність включення нових ознак, необхідність великого резерву місткості.

Фасетна класифікація полягає в паралельному поділі множини об’єктів на незалежні підмножини (класифікаційні угрупування). Послідовність створення фасетних угрупувань задається фасетною формулою

Ф = (ф1, ф2,…, фn).

Одні й ті самі об’єкти можуть входити до різних підмножин Xi.

Наприклад:

X1 = (ф1, ф2,…, фr);

X2 = (ф1,…, фr – 1);

...

Xn = (ф1, ф2).

Переваги фасетної системи класифікації полягають у гнучкості її структури, можливості включення нових фасет і виключення старих.

До вад такої системи можна віднести нетрадиційність і складність її використання в разі ручного оброблення даних і недостатньо повне використання місткості з огляду на те, що багато можливих комбінацій фасет не мають практичного застосування.