3. Суть інфляції, її причини, форми прояву та закономірності розвитку. Види інфляції

Під інфляцією ми розуміємо загальне підвищення рівня цін. Таким чином, якщо ціна на ті чи інші товари час від часу підвищується — це ще не інфляція. Адже це може бути викликане, наприклад, поліпшенням якості даного товару, а отже, збільшенням його вартості. Інфляція ж означає, що виникає такий тиск на підвищення загального рівня цін, що гроші знецінюються.

Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, яка має місце, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується. Дезінфляція означає сповільнення темпів інфляції. В Україні вона траплялася у 1994—1997 роках, коли високі темпи інфляції, що вимірювалися чотирьохзначними числами, були зменшені завдяки активній стабілізаційній політиці. В економічній науці використовують різні класифікації інфляції. Залежно від темпу інфляції розрізняють: 1) помірну, 2) галопуючу та 3) гіперінфляцію.

Помірна інфляція характеризується повільним зростанням цін, коли щорічний темп інфляції вимірюється однозначним числом. За такої інфляції люди довіряють грошам і охоче заощаджують їх.

Галопуюча інфляція вимірюється двозначними чи тризначними числами — 20,100 %, або навіть трохи більше, 200 % за рік. При такій інфляції населення майже не заощаджує гроші. Контракти прив'язуються до певного цінового індексу або до іноземної валюти, наприклад, до долара США. Фінансові ринки звужуються, люди вкладають свої кошти за кордоном, а внутрішні інвестиції скорочуються. Галопуючу інфляцію економіка може витримувати роками чи навіть десятиліттями.

Гіперінфляція виникає тоді, коли ціни зростають на тисячі, десятки тисяч чи навіть на мільйони чи мільярди відсотків за рік. Паперові гроші втрачають здатність виконувати свої функції, поширюються бартерні операції, порушуються фінансовий та кредитний механізми, розвиваються стихійні процеси в економіці тощо.

Інфляція може бути зумовлена такими причинами: надлишковим сукупним попитом; зростанням витрат виробництва або зменшенням сукупної пропозиції; підвищенням зарплати; порушенням механізму пропозиції.

Інфляція може бути спричинена тим, що економіка намагається витрачати більше, ніж вона здатна виробляти, тобто з часом досягає такої точки, яка знаходиться поза кривою виробничих можливостей. Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей надлишковий попит збільшенням реального обсягу продукції, бо всі наявні ресурси вже повністю використані. Тому цей надлишковий попит, який веде до завищених цін на постійний реальний обсяг продукції, і називається інфляцією попиту. Іншими словами, це означає, що надто багато грошей "полює" за надто малою кількістю товарів.

Однак співвідношення між сукупним попитом, з одного боку, і обсягом виробництва, зайнятістю і рівнем цін — з іншого, складніше за відображене у цьому лаконічному коментарі.

Інфляція може також виникнути в результаті змін витрат і пропозиції на ринку. Термін "інфляція, обумовлена зростанням витрат", пояснює зростання цін такими чинниками, які призводять до збільшення витрат на одиницю продукції. Витрати на одиницю продукції — це середні витрати за такого обсягу виробництва. Такі витрати можна отримати, розділивши загальні затрати на ресурси на кількість виготовленої продукції.

До найважливіших джерел інфляції, обумовлених зростанням витрат, належать збільшення номінальної заробітної плати і підвищення цін на сировину та енергію. Якщо підвищення зарплати в масштабі всієї країни не супроводжується зростанням продуктивності суспільної праці, то збільшуються витрати на одиницю продукції. Виробники відповідають на це скороченням виробництва товарів і послуг, які поступають на ринок. За незмінного попиту це зменшення пропозиції призведе до підвищення рівня цін. Оскільки винуватцем є надмірне підвищення номінальної заробітної плати, цей тип інфляції називається "інфляцією, викликаною підвищенням заробітної плати", яка являє собою різновид інфляції, обумовленої зростанням витрат.

Тести:

1) 1

2) 3

3) 3

4) в,г,е?

5) в

6) б

7) в

8) б,г,д,е

9) б,в,г

10)а

Білет № 8