
- •I. Організацінй ефективність та методи управління організацією
- •II. Поведінка керівника у конфліктній ситуації
- •2.1 Характеристика організації особистої праці керівника
- •2.2 Управління конфліктом
- •2.3 Як поводити себе в конфліктній ситуації
- •III. Ефективність управління виробництвом
- •Список використаної літератури:
III. Ефективність управління виробництвом
Більшу частину свого робочого часу (60%) менеджери витрачають на спілкування з працівниками свого колективу, а іншу частину (40%) — на спілкування з вищим керівництвом і з колегами інших підрозділів своєї та інших організацій. Тому навички до формування своєї робочої групи є особливо важливими, щоб об'єднати людей і навчити їх ефективно працювати на досягнення загальної мети в обстановці творчого співробітництва. Це також передбачає проведення засідань, нарад, виконання представницьких функцій, розвиток добрих відносин з іншими підрозділами організації.
Менеджер повинен використовувати колективний підхід, залучаючи підлеглих до вирішення проблем, підтримувати позитивний мікроклімат, уточнювати мету систематично аналізувати і оцінювати хід виконання роботи. Ці навички більше всього використовуються тоді, коли співробітники тісно взаємодіють один з іншим для досягнення високого результату.
Таким чином, організація роботи колективу є функцією керівництва, тому що вона створює енергійну ефективну і відповідальну групу людей з великим потенціалом.
Під час бесіди з підлеглим, а також при проведенні наради або зборів трудового колективу менеджер повинен не тільки говорити сам, але й слухати та чути підлеглих. Під час слухання менеджер має зрозуміти і запам’ятати головне із того, що говорить співрозмовник, зрозуміти цього дійсне відношення до цієї проблеми. Невміння слухати – це відсутність уваги до того, про що говорить співрозмовник.
Великий вплив на інших людей має особливе спілкування менеджера. Тому встановлення добрих стосунків з іншими людьми є характерною рисою дійсної впливовості. Створення взаєморозуміння —це здійснення контакту з іншою людиною, не зменшуючи при цьому почуття власної цілісності.
Винагорода — це не тільки матеріальне стимулювання або заохочення. Вона може бути моральною. Менеджер, який прагне досягти високої впливовості, повинен уникати несхвалення дій підлеглих, використовувати позитивне підкріплення їх поведінки навіть при виникненні труднощів і невдач.
У своїй практичній діяльності менеджери використовують методи управлінського впливу на підлеглих, використовуючи сильні й слабкі підходи. Основними з них є :
• видання ясних і чітких наказів і розпоряджень;
• умовлення — звернення до логіки, почуття особистої зацікавленості або лояльності іншої людини.
• погрози основані на тому, що страх іноді є достойним мотивом, і на короткий час можуть давати результати, але почуття образи може посилюватись і негативно впливати на самого менеджера. Погрози викликають боротьбу вольових якостей з обох сторін і тут обов'язково буде програвший зараз або пізніше.
• прохання — це спроба викликати до себе кращі якості натури іншої людини і забезпечення собі співчуття. Прохання можуть мати позитивний результат тільки тоді, коли між менеджером і підлеглим діють добрі стосунки.
• підкуп — це надання одній із сторін деяких переваг, якщо вона визначеним чином змінить свою поведінку. Іноді підкуп спрацьовує, але при цьому порушується чесність. Цей метод стає обманним і отримується одержанням дивідендів з посмішкою.
• вимоги — це використання правил субординації, щоб запропонувати працівнику виконувати конкретне завдання. Цей метод демонструє повагу до іншої людини.
Чіткі вказівки повинні надаватись не у різкій і грубій формі, щоб не викликати образи підлеглого.
Таким чином, впливовість — це властивість заслуговуючих довіри людей. А ключовим чинником є особисте їх взаєморозуміння.
Спільна діяльність людей супроводжується зіткненням різних поглядів на події, що відбуваються в організації і за її межами. Ці зіткнення можуть бути скороминучими і не мати негативного впливу на стосунки між людьми, а можуть поглиблюватися і ускладнювати співробітництво. Отже, для забезпечення ефективної роботи групи її керівнику необхідні навички управління конфліктами, які б допомагали спрямовувати їх перебіг у позитивне русло.
Ефективність моделей управління конфліктами
Модель |
Результат |
Зацікавленість |
|
У особистих цілях |
У стосунках |
||
Уникнення |
Тільки тимчасовий, не вирішує проблеми |
Висока |
Низька |
Пристосування |
Низька |
Висока |
|
Компроміс |
Забезпечує вирішення проблеми |
Низька |
Низька |
Суперництво (примущення) |
Середня |
Середня |
|
Співробітництво |
Висока |
Висока |
Якщо добре знати все про конфлікт – причини та види, процес конфлікту, можливі стилі поведінки у конфлікті, їх переваги й недоліки, етапи управління конфліктом, - можна спрямувати конфлікт у позитивному напрямку, вийти із ситуації не лише з невеликими втратами, а й досягти хороших результатів.