
- •Підприємство
- •Підприємництво
- •Класифікація підприємств за господ кодексом
- •Зношення
- •Вартісна оцінка основних засобів (по нс(п)бо 7)
- •Методи нарахування амортизації (по іі-іі)
- •Нормування оборотних коштів
- •Ефективність
- •Персонал підприємства
- •Продуктивність праці
- •Трудомісткість
- •Виробнича собівартість
- •Витрати підприємства,їх класифікація
- •Калькуляція (статті калькуляції)
- •Кошторис (елементи кошторису)
- •Дохід,види доходу
- •Ціна види ціни на промислову продукцію
- •Аналіз структури прибутку від звичайної діяльності до оподаткування
- •Інформаційна база фінансового стану
- •Баланс промислового підприємства,його розділи
- •Попередня оцінка платоспроможності та фінансової стійкості підприємства
- •Горизонтальний та вертикальний аналіз балансу. Зіставлення темпів зростання обсягу виробництва, реалізації, прибутку з темпами зростання суми балансу
- •Аналіз структури коштів підприємства
- •Аналіз джерел утворення активів підприємства
- •Поняття ліквідності балансу, підприємства, платоспроможності
- •Оцінка ліквідності підприємства
- •Аналіз рентабельності вкладень у майно,його окремі види та рентабельність продукції
- •Оцінка майнового стану підприємства
- •Оцінка фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства
- •Рейтингова оцінка фінансового стану підприємства
- •Аналіз виконання плану з асортименту
- •Аналіз виконання плану за структурою продукції, що випускається
- •Аналіз якості продукції
- •Ритмічність випуску продукції та її кількісна оцінка
- •Аналіз впливу факторів на обсяг реалізованої продукції
- •Загальна оцінка виконання плану по продуктивності праці
- •Аналіз собівартості окремого виду продукції в калькуляційному розрізі
- •Ааліз використання сировини та матеріалів і вплив цього фактору на собівартість продукції
- •Аналіз беззбитковості діяльності
- •Аналіз структури основних фондів підприємства
- •Показники, що характеризують ефективність використання основних фондів
Ціна види ціни на промислову продукцію
ціна — це грошовий вираз вартості товару.
Залежно від сфери обігу або галузевої форми продукції розрізняють:
оптові ціни на продукцію промисловості;
закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію;
ціни на продукцію будівництва;
тарифи на транспорті та у сфері послуг;
роздрібні ціни.
За оптовими цінами продукція здійснює обіг між промисловими підприємствами, або між ними і підприємствами, фірмами та організаціями інших галузей (транспорт, сільське господар-ство, торгівля) незалежно від форм власності, при цьому продукція продається і купується великими (оптовими) партіями.
Закупівельні ціни — це ціни, за якими сільськогосподарська продукція великими партіями реалізується державними, кооперативними та фермерськими господарствами для подальшої переробки. За такими цінами продукція закуповується, головним чином, державними органами для створення спеціальних фондів (зерно), а також недержавними підприємствами (наприклад, м’ясокомбінатами, цукровими заводами).
Роздрібними називаються ціни, за якими споживчі товари через роздрібну торговельну мережу реалізуються населенню. Вони є цінами кінцевої реалізації товарів.
За стадіями товаропросування продукції ціни можна поділити на два види: ціну підприємства та ціну реалізації. На підставі ціни підприємства виробники визначають вартісні результати своєї безпосередньої роботи. Основна функція такої ціни — це відшкодування витрат та отримання певного прибутку.
Різновидом оптової ціни підприємства є трансфертна ціна. Вона застосовується всередині підприємства при здійсненні операцій між його підрозділами. Трансфертні ціни можуть встановлюватись як на сировину, напівфабрикати, готові вироби, так і на послуги (роботи), зокрема управлінського характеру.
Ціна реалізації — це ціна, за якою продукція надходить до покупців. Така ціна, крім витрат та прибутку, містить у собі товарні податки та надбавки. Ціна реалізації, за якою продукція надходить до виробничого споживача (крім населення), називається відпускною.
Залежно від територіального поширення ціни поділяються на загальнодержавні, місцеві та зональні.
Загальнодержавні — це ціни, які встановлюються однаковими на всій території країни і можуть бути змінені тільки спеціальними постановами уряду. Таких цін небагато і до них, зокрема, належать квартирна плата за один квадратний метр загальної площі; тарифи на електроенергію, що відпускається населенню на комунально-побутові потреби; тарифи на послуги поштово-телеграфного зв’язку та деякі інші.
До місцевих належать ціни, встановлення яких входить до компетенції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та міських рад. Такі ціни встановлюються з урахуванням витрат виробництва і реалізації у відповідному регіоні (області, місті) і є єдиними на його території. До них, зокрема, відносять ціни на окремі види хлібобулочних виробів, тарифи для населення на послуги з постачання води і теплової енергії, тарифи на перевезення пасажирів та вартість проїзних квитків у міському електротранспорті тощо.
Особливим різновидом територіальних цін є зональні ціни, які можна поділити на два види. До першого належать ціни, що встановлюються на деякі види продукції добувних галузей промисловості (наприклад, вугільної). Їхнє застосування зумовлене значною диференціацією витрат на виробництво аналогічної продукції в окремих регіонах, яка, у свою чергу, викликана різними природними умовами її добування. Другий вид охоплює єдині ціни, за якими постачальник реалізує продукцію всім споживачам певної території (географічної зони). До ціни конкретної зони транспортні витрати включаються за усередненою ставкою, але для кожної зони такі ціни є різними.
Формули для розрахунку
Фондовіддача
ФВ=вартість виготовленої продукції/середньоріч вартість осн зас
Фондоємність
ФМ= середньоріч варт осн зас/вартість виготовл прод
Фондоозброєність
ФМ=балансова вартість осн зас/числен
Коефіцієнт оновлення і вибуття основних засобів
К оновлення = ОЗ введене/ОЗ кін періоду = р260(ф5)/р31кін пер(ф1)
К вибуття = ОЗ вив/ОЗ поч. періоду =р 260(ф5)/р 31поч пер(ф 1)
Амортизація відрахування( за різними методами)
-Прямолінійний метод
Річна сума амортизації визначається так
де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;
- амортизуюча вартість об’єкту, грн.;
Т – очікуваний період корисного використання об’єкту.
Місячна сума амортизації
- Метод зменшення залишкової вартості
За ПБО-7 це метод, „за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.Нарахування амортизації проводиться щомісячно.
де А –річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;
С0-залишкова вартість об’єкта основних засобів, грн.;
На-річна норма амортизації, частин.
Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за наступною формулою
Де На -річна норма амортизації (в частинах);
n-термін корисного використання об’єкта основних засобів, років;
Сл-ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;
Сн- початкова (залишкова) вартість об’єкта основних засобів, грн..
-Метод прискореного зменшення залишкової вартості
Норма амортизації в цьому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при використанні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвійна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання. При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна представити як:
де А – річна сума амортизационних відрахувань за рік, грн.;
Са - вартість об'єкта, що амортизується, грн.
Перетворивши дану формулу, одержимо норму амортизації для методу, що розглядається:
-Кумулятивний метод
Річна сума амортизації в цьому методі визначається як добуток амортизуючої вартості й кумулятивного коефіцієнта:
де Кк— кумулятивний коефіцієнт;
Сп— первісна вартість;
Сл — ліквідаційна вартість.
Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилась до кінця строку корисного використання об'єкта, на суму чисел років корисного використання цього об'єкта.
Кумулятивний коефіцієнт можна розрахувати по формулі:
де К л- кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів;
Сл— сума чисел років корисного використання об’єкта основних засобів.
Сума чисел років — це результат сумувування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.
-Виробничий метод
де На— норма амортизації, частка;
Сп— первісна вартість об'єкта основних засобів, грн.;
Сл— ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, грн.;
Оп— розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), одиниці.
Коефіцієнт обігу оборотних коштів
Коефіцієнт закріплення оборотних коштів
Тривалість одного кругообігу оборотних коштів
Продуктивність праці
Коефіцієнт плинності кадрів
Розцінка на одиницю продукції
Маржинальний дохід
Витрати на 1 грн.товарної продукції
ППоказники рентабельності (підприємства, продукції, виробу, ресурсів, капіталу)
Критичний обсяг виробництва (обсяг беззбитковості)
Формування відпускної ціни на продукцію підприємства
Річний економічний ефект
Порядок формування чистого прибутку (вібподівдно звіту про фінансові результати)
Економічний аналіз
Поняття чистого доходу, валового прибутку та прибутку від операційної діяльності. Порядок їх визначення
Валовий дохід - це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність. У ньому відображається підвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати, скорочення матеріаломісткості продукції.
Чистий дохід — виручка від реалізації за вирахуванням ПДВ і акцизів.
Операційний прибуток — це прибуток від основної діяльності підприємства, тобто від виробництва і реалізації продукції, послуг, робіт.
На першому етапі визначається чистий дохід від реалізації продукції шляхом коригування доходів від реалізації на суму непрямих податків та інших вирахувань з доходу. На другому етапі отриманий результат коригується на собівартість реалізованої продукції. В результаті розраховується валовий прибуток або збиток від реалізації продукції. На третьому етапі валовий прибуток збільшується (зменшується) на суму іншого операційного прибутку (збитку), який отримується від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), операційної оренди активів, операційної курсової різниці, отримання штрафів, пені тощо. На четвертому етапі визначається прибуток (збиток) від операційної діяльності як різниця між результатом, отриманим на третьому етапі, та величиною адміністративних витрат і витрат на збут.