7 Рентабельність виробництва і методика визначення її показників,норма беззбитковості виробництва.

Рентабельність — поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі три традиційні показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку. Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:

де П — валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг); Вв — виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість). Доцільно цей показник обчислювати з врахуванням витрат на її збут, зменшивши при цьому валовий прибуток на величину цих витрат і водночас збільшивши на них знаменник формули.

Оскільки коефіцієнт віддачі за товарною продукцією:

де ТП — вартість товарної продукції (робіт, послуг) за поточними цінами реалізації, то рівень рентабельності можна також визначити з виразу:

Даний показник характеризує економічну ефективність поточ­них витрат, ступінь їх окупності. У тих випадках, коли грошова виручка від реалізації продукції не покриває витрат на її виробництво, визначають показник рівня збитковості як процентне відношення суми збитку до собівартості цієї продукції.

Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображує ефективності використання всіх авансованих витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів. Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку (Нn):

де Фос і Фоб — середньорічна вартість відповідно основних вироб­ничих фондів і оборотних фондів.

З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення ефективності виробництва.

Для оцінки ефективності виробництва в аграрних підприємствах важливе значення має і такий показник, як приведена маса прибутку, що визначається діленням одержаного підприємством валового прибутку на площу сільськогосподарських угідь.

По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культурами доцільно розраховувати три показники: рівень рентабельності, масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнер продукції. При цьому слід брати до уваги такі дві обставини. По-перше, при визначенні приведеної маси прибутку в цілому за рослинництвом слід прибуток від рентабельних галузей зменшити на збитки нерентабельних (збиткових) рослинницьких галузей. По-друге, масу прибутку на гектар посіву певної культури (Мк) необхідно визначати з обов’язковим урахуванням її рівня товарності за формулою:

де Пк — прибуток, одержаний від реалізації певної культури; S — площа посіву культури; Кт — коефіцієнт товарності.

По тваринництву в цілому визначають рівень рентабельності і приведену масу прибутку на гектар сільськогосподарських угідь. При цьому прибуток від рентабельних тваринницьких галузей зменшується на збитки нерентабельних. По окремих тваринницьких галузях розраховують рівень рентабельності, масу прибутку на середньорічну голову і масу прибутку на центнер реалізованої продукції..

З переходом до ринкової економіки і зростанням конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначати такий показник, як рентабельність продажу. Він розраховується за формулою:

, тобто Цей показник показує, яка питома вага прибутку в загальній сумі грошової виручки від реалізації продукції.

Метод «витрати — обсяг — прибуток», що його частіше називають аналізом беззбитковості, або «break-even-point» аналізом (аналізом точки розриву). Він дозволяє:-визначити планові обсяги виробництва і продажу товару з погляду їх беззбитковості;

-прийняти рішення щодо цільових розмірів прибутку;-збільшувати гнучкість фінансового планування, ураховуючи можливі зміни в ціні реалізації, обсягу продажу, постійних і змінних витрат.

Суть методу аналізу беззбитковості полягає в пошукові критичного обсягу реалізації продукції, при зменшенні якого підприємство починає зазнавати збитків. Це можна визначити одним із двох способів — графічним чи за допомогою формули норми беззбитковості.

Для визначення планової величини продажу, яка відповідає беззбитковому станові підприємства (продукту), необхідно знати три величини:

1) ціну реалізації одиниці товару. 2) обсяг постійних (фіксованих) витрат, які в короткий період часу не пов’язані безпосередньо з обсягом виробництва і продажу продукції та змінами їх. 3) обсяг змінних витрат, які змінюються пропорційно обсягові виробництва. Це витрати на продуктивний корм, оплату праці основного виробничого персоналу, пальне і мастильні матеріали, транспортні витрати (у рослинництві — витрати на насіння, добрива) 

Для однопродуктової моделі точку беззбитковості, яка означає, що виручка від продажу продукції підприємства дорівнює сукупним витратам (О  Ц = Пв + Зв  О), можна визначити за формулою:

, де О — обсяг продажу, Ц — ціна реалізації одиниці продукції, Пв — величина постійних (фіксованих) витрат; Зв — величина змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції. Точку беззбитковості можна розрахувати не тільки у фізичних, але й у грошових одиницях — гривнях. Тоді формула визначення точки беззбитковості буде такою:

.

8.Суть ефективності с.г.виробництва,основні показники,шляхи підвищення.

Рис. .1. Формування ефективності виробництва

Ефективність — це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами, причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (виробничо спожиті ресурси). Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, розрізняють такі види ефек­тивності: технологічну, економічну і соціальну.

Технологічна ефективність — це результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту продуктивність живих організмів, які використовуються в сільському господарстві як засоби виробництва.

Економічна ефективність — це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва.

Соціальна ефективність — поняття, що відображає поліпшення соціальних умов життя людей .

Економічні показники ефективності с.г.виробництва:

1. Співвідношення різних форм власності у сільському господарстві і їх питома вага у виробництві валової і товарної продукції, виробничих фондах, внутрішньому валовому суспільному продукті і національному доході.

2. Показники розмірів господарства за площею сільськогосподарських угідь, поголів'ям продуктивної худоби, виробництвом валової і товарної продукції, розмірами грошового доходу.

3. Показники аграрно-ресурсного потенціалу і ефективності його використання:

a. Показники використання землі: площа сільськогосподарських угідь, їх співвідношення в загальній площі; площа особливо цінних   земель,   ґрунтовий   покрив   і   його   структура; землезабезпеченість населення ; продуктивність сільськогосподарських   ; якісна оцінка земель  

b. Показники якісно-кількісної характеристики земель

с. Показники економічної оцінки і ефективності використання земель: порівняльна економічна оцінка земель у балах, грошова оцінка земель, ціна землі, земельна рента, виробництво валової продукції, валового і чистого доходу на один гектар сільськогосподарської ріллі.

d. Показники       водозабезпеченості сільськогосподарського виробництва: загальний об'єм водних ресурсів; природний і водогосподарський  баланс водних ресурсів; рівень водозабезпеченості територій ;об'єм використання води для сільського господарства

e. Показники     основних     засобів     виробництва:   рівня фондоозброєності      сільськогосподарських      підприємств,розмірів основних фондів, їх структура, використання, питома вага   їх   активної   частини,   їх   вартість   на   100   га сільськогосподарських угідь , на одного працездатного,  коефіцієнти відтворення  основних  фондів

f. Показники рівня енергозабезпеченості сільськогосподарських підприємств,    їх    енергетичних    потужностей:  сумарна енергетична потужність господарств, структура енергетичних потужностей     господарств,     коефіцієнти     енерго-  і електрогалузевої праці.

g. Показники   рівня   забезпечення   господарств   виробничим обладнанням.

4. Показники рівня розвитку сільськогосподарських виробництва і обсяг виробництва валової і товарної продукції; реалізація на ринку основних видів продукції: рослинництва і тваринництва, структура валової і реалізованої продукції; рівень товарності, виробництво валової і реалізованої продукції в розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь і на гектар ріллі, 100 гривень основних виробничих фондів, на одного працездатного; урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби.

5. Показник розміщення і спеціалізації сільськогосподарського   виробництва:   питома   вага   зон   і   районів   у виробництві валової і товарної продукції, структура посівної площі і поголів'я продуктивної худоби, виробництво валової і реалізованої продукції на 100 га с/г угідь, 100 гривень, основних виробничих фондів; індекси спеціалізації, територіальної концентрації механізації.

6. Показники індустріалізації с/г виробництва і науково-технічного прогресу,      коефіцієнти      фондоозброєності      сільськогосподарського виробництва    і    його    енергозабезпеченості,    наявність    енергетичних потужностей в кінських силах на 100 га сільськогосподарських угідь і на 100 гривень валової продукції і т.д.

8. Економічні показники хімізації с/г виробництва: загальні обсяги виробництва  мінеральних  добрив,  хімічних  меліорантів,  пестицидів  і гербіцидів ; співвідношення азоту, фосфору і калію у мінеральних добривах; приріст урожайності с/г культур на удобрених, вапнованих, гіпсованих землях; окупність затрат; удобрення ґрунтів і хімічна меліорація земель.

9. Показники матеріально-технічного забезпечення господарств: рівень постачання забезпечення промисловими засобами виробництва і   предметами   праці

10. Економічні показники рівня розвитку с/виробництва:  обсяги виробництва валової і товарної продукції, її реалізація на внутрішньому ринку;  структура валової  і  товарної  продукції;  виробництво  валової продукції; валового і чистого доходу на одиницю земельної площі, на 100 грн. основних виробничих фондів.

11. Економічні показники розвитку рослинництва: розміри масової площі с/г культур, їх урожайність, валовий збір; структура посівної площі; валова продукції рослинництва в розрахунку на га с/г угідь; сума затрат на її виробництво.

12. Економічні показники розвитку тваринництва: поголів'я всіх видів продуктивної худоби; структура умовного поголів'я продуктивної худоби; обсяги  виробництва тваринницької  продукції  в  абсолютних  і відносних показниках (в розрахунку на 100 га с/г угідь, на одну умовну голову).

13. Фінансово-економічні    показники:     розмір    інвестиційного капіталовкладення на розвиток сільського господарства і його галузей; розмір прибутків позичок і заборгованості с/г підприємств; ціни на с/г продукцію; розміри податків і страхових платежів.

14. Показники економічної ефективності с/г виробництва: затрати праці на одиницю продукції; собівартість продукції, рівень рентабельності чи збитковості; чистий дохід на одиницю продукції, затрати на її виробництво, гектар посівної площі; грошові доходи господарства від реалізації с/г продукції, їх розподіл і використання, темпи розширеного відтворення, рівень оплати праці, доходів сільського населення його життєвого рівня

Для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не тільки нарощувати виробництво продукції, а й раціонально використовувати її в господарстві і розподіляти по каналах реалізації. У процесі реалізації продукції господарствам перераховується виручка, яка повинна відшкодовувати зроблені витрати і забезпечувати отримання прибутку, необхідного для подальшого розширеного відтворення. Найважливіші результати діяльності кожного підприємства - прибуток і рентабельність, які залежать, в основному, від реалізації продукції. На кожному підприємстві реалізація продукції має відбуватися у відповідності з планом по її обсягу, асортименту та строками.