8. Порівняльний аналіз економічних систем

Особливу увагу методології ставлять методології які розроблені американськими економістами П. Грегорі, Р. Стюартом і російськими вченими А. Бузгалін і А. Колганов. Перша із них використовується для порівняльного дослідження усіх типів ЕК систем. Друга для країн із перехідною економікою.

За американською методикою порівняльного дослідження ЕК систем здійснюється за допомогою показників які характеризують їх ЕК результати. Основні показники: 1. Показники ЕК зростання: рівень і динаміка ВВП, ВВП на душу населення. 2. Показники ЕК ефективності: показники статичної ефективності – продуктивність праці; пок динамічної ефективності – мультиплікатор інвестицій. 3. Пок розподілу доходів. (1-а група – рівень доходів від власності, підприємницької діяльності, від праці; 2-га група – показники нерівності розподілу доходів; 3-я група – коефіцієнт Джинні) 4. Пок ЕК стабільності (рівень безробіття, інфляції, динаміка безробіття та інфляції).

Основними принципами побудови російської методики є:

1. Виявлення різноманітності моделей ЕК сист у їх взаємозв’язку у часі та просторі.

2. Наявність універсального набору параметрів порівняння які зазнають не лише кількісних, але й якісних змін.

3. Пошук і підбір як ЕК відомостей так і інформації адміністративно-правового змісту.

Методологія рос учених передбачає 2 етапи порівняльного дослідження ЕК систем перехідного типу. На 1-му етапі пров аналіз основних макроек індикаторів (обсяги вир-ва ВВП і пром прод, інфляція і безробіття, реальна з\п, податкові надходження у ВВП). На 2-му систематизуються не лише емпіричні дані, але й різні аспекти їхнього на основі чого розробляються науковообгрунтовані прогнози розвитку країни.

9. Параметри розмежування сучасних економічних систем на основі економічних, соціально-культурних, політико-правових та екологічних показників

Критерії типологізації ЕК сист 1. панівні форми власн.на осн.зас.вир-ва; 2. ступінь втручання держави в екон-ку та методи регулюв.соц.-ек. відносин; 3. ступінь відкритості, економіки та екон. свободи; 4. ступінь екологічної безпеки; 5. ступінь соціалізації; 6. ознаки теорет.парадигми соц.-ек. прогресу: а) ступінь сусп-ї відпов.; б) ступінь інте-лектуалізації.

Економічні: 1. к-ть населення і його структура; 2. величина інтелектуального капіталу; 3. природні ресурси; 4. географічне, геополітичне положення; 5. обсяг ВВП; 6. результативність ек. систе-ми сусп-ва; 7. співвіднош. Капіталу й в-ної продукції (капіталомісткість); 8. участь держави в економіці; 9. співвіднош. між сумою держ.видатків та ВВП; 10. інвестиційний клімат; 11. ступінь економічної свободи; 12. структура економіки; 13. ступінь участі в міжнародн. та рег. поділі праці; 14. показн. МТ та ін. видів міжн. екон. операц.; 15. рівень і динаміка інноваційної активності.

Соціально-культурні: 1. сусп. цінності та ментальність 2. ставлення сусп-ва до жінок, дітей, осіб похи-лого віку; 3. величина середнього класу сусп-ва; 4. рівень безробіття; 5. шанс на отримання роботи; 6. показники здоров’я і тривалості життя; 7. показн. харчування і величина споживчого кошика; 8. показн. забезпечення житлом; 9. показн. середньої, спеціальної та вищої освіти;10. показн. заг. Культурного рівня населення; 11. показн. дозвілля та відпочинку; 12. показн. соц. забезпеч. Й ступінь соц. захищеності громади.

Політико-правові: 1. сутність повноти свобо-ди людини; 2. загальний рівень політ. культури; 3. забезпеч.соц. справедливості, законнності й правосуддя; 4. ефективність виборчої системи, її від-повідність волевиявленню народу; 5. розмежування і взаємод. з-нодав-чої, виконавчої та судової гілок влади; 6. відповідність правового поля потребам екон. розвитку; 7. відпов. правових законів держави міжнарод. нормам права; 8. імідж країни; 9. участь країни в розв’язанні глоб. проблем; 10. вартість правління; 11. стратегічна спрямованість внутр. та зовнішн. політики.

Екологічні: 1. рівень екологічної безпеки; 2. частка природоох.витрат у ВВП; 3. чистота повітряного та водного басейнів; 4. величина радіоактивного забруднення; 5. к-ть речовин хім.походж., внесених на 1 га культивованих земель; 6. ступінь екологічності продуктів харчування; 7. відсоток лісонасаджень до загальної площі; 8. частка електроенергії, яка вир-ся за допомогою екологічно чистих технологій; 9. відсоток відходів осн. вир-ва, що йде на повторну переробку; 10. ступінь утилізації екологічно шкідливих відходів.

10. Національні моделі економічних систем (американська, німецька, шведська, французька, англійська, японська, південнокорейська, китайська)

В кожній ек системі існують свої національні моделі організації господарства, так як країни відрізняються між собою історією, ЕК розвитком, соціальними та іншими національними умовами.

Американська (ліберальна) Модель ек сист у своєму ідеальному варіанті відповідає системі чистого капіталізму, який мав місце в США до 20-30х рр. ХХ ст.. Характерними рисам америк моделі можна вважати такі: 1. Регулювання ек за т зв залишковим принципом, тобто втручання держави у ті сфери де не спрацьовує або є недостатньо ефективним ринковий механізм координації. 2. Антициклічне та антиінфляційне втручання держави в ЕК.

Німецька (неоліберальна) модель ринку є оновленим варіантом ліберальної моделі ЕК сист і базується на принципі «ринок для всіх». Особлива увага конкурентному порядку. Рег ЕК в більшості через грош-кредит політику. Важлива роль відводиться зайнятості і доходам населення.

Французька модель – комбінування амер і нім моделі з акцентом на державне планування та програмування ЕК. Для фран моделі характерні водночас значні масштаби прямої підприємницької діяльності держави і широке її втручання і широке її втручання в процес накопичення капіталу.

Англійська (єврокейнсіанська) – характеризується значною за масштабом часткою держ власності, здійсн держ закупок в вел розмірах і значними держ інвест для підтрим зайнятості виріш соц завдань.

Шведська – характерною є сильна соц політика, яка сприяє забезпеченню найменш диферент доходів населення вис рівню зайнятості. Шляхом здійсн значн за обсягом держ витрат на перекваліф роб і підтримку чисельності роб місць.

Японська – в основі – корпорація, для якої характерні особливі методи закріплення робочої сили. Зважаючи, що в осн перелив капіталу здійснюється через рух банк банк кап, то значн акцент в держ ЕК політиці робиться на грош-кредит регулюв і меншою мірою на бюдж-податковій

Пд-корейська модель. За кілька десятиліть були проведені радикальні й структурні реформи, які мали місце в пд. Кореї. Вони дозволили розбудувати високоефективний госп механізм, розвинути соц інфраструктуру і значно підвищ міжнар конкурентоспроможність держави. Характ особливості:

- Планування ЕК розвитку

- тривала монополя держави в грош-кредит сфері

- рег зовн-ек сфери, головним чином спрямив на стимул експорту і обмеж імпорту

Китайська модель. Поч. з трансф у с\г – перехід до сімейного підряду. З 1984 реформи у містах був наміч перехід до соц план товарної ЕК, сутність якої полягає в тому, що вирво почало набувати товарних ознак, а взаємодія між товаровиробниками стала базуватись на тов.-грош відносинах. Базовими принципами ЕК реформ стали:

- роздержавлення господарської діяльності

- сприяння розвитку прямих госп зв’язків між п-ми

- розбудова цілісної ринкової інфраструктури