48. Еволюція економічної моделі Китаю

Основними етапами проведення соціально-економічних реформ в Китаї були: 1. Початок проведення реформ (1978-1984 рр.)У цей період були сформульовані головні цілі економічних реформ, проголошені основні стратегічні напрямки модернізації господарства, зменшення питомої ваги державного сектору. Важливою ознакою цього етапу розвитку КНР були реформи на селі, в ході яких вдалося відійти від малоефективної діяльності «сільських комун» і приступити до розвитку підрядних відносин, ринкових механізмів регулювання цін на продовольство та регіональної спеціалізації сільського господарства. На промислових підприємствах КНР у 80-ті роки розпочинаються так звані економічні експерименти. Приміром, деяким заводам і фабрикам дозволялося залишати частину прибутку у своєму розпорядженні, що підняло зацікавленість як керівників, так і простих робітників у кінцевому результаті своєї праці. 2. Посилення реформування економіки країни (1985-1992 рр.)Офіційно протягом цього періоду часу розбудовувалася соціалістична ринкова економіка, в основі якої лежить провідна роль суспільної власності.важливим напрямком реформ у цей час стала лібералізація ціноутворення . Активно розвивалася фінансова сфера і боротьба з бідністю. 3. Нарощування системного реформування економіки (1993-2000 рр.) характеризується : активним виходом китайських підприємств на зовнішні ринки; значним нарощуванням іноземних інвестицій; масштабна кредитно-банківська реформа;розвиток транспортної структури. У цей період значну увагу приділяє китайське керівництво соціальній політиці. Головними пріоритетами при цьому виступають такі напрямки: зменшення питомої ваги бідного населення через підвищення зарплати та пенсій; введення соціального страхування з подальшою диверсифікацією сфер його використання; розширення діяльності пенсійних фондів; створення нових робочих місць. 4. Етап акселерації китайської економіки в умовах глобалізації світового господарства (розпочався у2001-му році). У новому тисячолітті Китай хоча і уповільнив темпи економічного зростання все одно продовжує залишатися одним з рекордсменів за темпами росту серед країн з транзитивною економікою. Щорічне зростання ВВП КНР фіксується за останні п’ять років на рівні 8,5% до попереднього року.Головними факторами подальшого економічного зростання є суттєве нарощування експорту, технологічна модернізація економіки, збільшення капіталовкладень тощо.

49. Основні риси господарського механізму Китаю

Економічні зміни в країні разом із політичними трансформаціями сприяли оновленню господарського механізму у напрямку розбудови різних форм власноті і формування різнорідної структури продуктивних сил.На сьогодні велику частку серед підприємств в країні займають малі та середні завдяки яким формується більше 40% прибутку.Разом з тим лідируючу роль продовжує займати державний сектор економіки на який припадає майже 40%ВВП.Активно розвивається акціонерна форма власноті.Разом з тим, багато сучасних економістів звертають увагу на негативні наслідки швидкого економічного зростання та ті загрози, що несе у собі глобалізація світового господарства,основними факторами, що зумовлять положення КНР у ХХІ ст. виступатимуть: перегрів економіки країни через високі темпи зростання інвестицій; зростання товарних запасів та загроза дефляції; зростання дефіциту електроенергії; подальша лібералізація фондового і валютного ринків; реструктуризація державних підприємств, що може призвести до значного зростання безробіття; приватизація банківської сфери, що може спровокувати виникнення численних конфліктів між цими фінансовими установами і кредиторами; прискорена індустріалізація та породжена нею урбанізація заглибить суперечності між містом та селом та посилить сучасну регіонально-галузеву диференціацію між регіонами; посилення соціальної нерівності між населенням країни та зростання значної диспропорційності в оплаті праці; загострення екологічних проблем.