44. Економічна глобалізація і соціалізація економічного розвитку: виклики та перспективи для України

В нових умовах економічного розвитку, коли безпреце-дентними стають масштаби і глибина мікро- і макроінтеграції, певним чином дискредитуються традиційні методологічні підхо­ди в дослідженні інтернаціоналізації. У найбільш широкому розумінні глобалізацію можна тракту-вати як процес, що виводить міжнародну економіку на вищий рі-вень розвитку із системною інтернаціоналізацією умов і сфер людської життєдіяльності. Він включає в себе політичні, еконо-мічні, соціальні, екологічні, науково-технологічні та інші складо­ві.

Економічна глобалізація перебуває в центрі уваги лідерів, економістів, бізнесменів як провідних країн світу, так і в біль­шості країн що розвиваються, та країн з перехідними економі­ками.

Для більшості країн світу участь у глобалізації є безальтер-нативним варіантом вибору подальшого шляху, який, як ми бачимо, пов'язаний з серйозними викликами — геоекономіч-ними, технологічними, соціальними, цивілізаційними, загроза-ми поглиблення соціально-економічного розриву та посилення політичної експансії країн — глобальних лідерів Консолідація людства шляхами глобальної інституалізації мо­жлива на загальноцивілізаційних засадах демократизації та гу­манізму.

Формування новітньої національної доктрини відкритості та включення України до процесів глобалізації відбуваються за умов руйнації старої, із нечіткими обрисами майбутньої суспільно-економічної моделі, за умов невизначеності ставлення світової спільноти до неї як економічного партнера. На сьогодні важли­вими є неупереджені оцінки як у теоретико-методологічному, так і в практичному планах.

Інтеграція України у глобалізований економічний простір на паритетних засадах ставить перед вітчизняною економіч-ною наукою низку надзвичайно актуальних завдань, зокрема, діалектичних та історико-логічних за змістом дослідженнь умов і наслідків поєднання національних та інтернаціональних інтересів.

Зрозуміло, що виразником національних економічних інтере-сів є держава, керівництво якої має забезпечувати не тільки доб-робут, а й безпечний розвиток нації. Саме втрата національних ідеалів та орієнтирів перешкоджала відродженню України, її ста-новленню як самодостатнього суб'єкта глобалізованої економіки, освоєнню сучасної інноваційної моделі розвитку.

Особливе місце в системі національних економічних інтересів України посідають інтереси геоекономічні, що обумовлюють її геополітичну ідентифікацію. Очевидна необхідність застосування у теоретичних дослідженнях перспектив розвитку України підхо-дів, альтернативних класичним (неоліберальним), зумовлена різ-номанітністю та суперечливістю проявів закономірностей і викли-ків глобалізації у контексті національно-державного розвитк

45. Формування інноваційно-інвестиційного середовища в Україні: зміст, проблеми, чинники

Перехід на інноваційний тип розвитку є однією з основних передумов виходу країни з глибокої кризи. У сучасних умовах рівень прогресивності економіки визначаєть­ся характером інноваційно-інвестиційної діяльності та рівнем її активності. За підсумками, економічні зміни, що відбувалися в останнє десятиліття і, як вважалося, були започатковані з метою досягнення структурних змін в економіці відповідно до вимог сьогодення, на сьогодні характеризуються серйозним відставанням від тих процесів, які визначають економіку знань. Формування інноваційної інфраструктури в Україні відбувається вкрай повільно. Гальмують створення та функціонування технологічних, наукових парків та бізнес-інкубаторів: відсутність відповідної законодавчої та нормативно правової бази; недієвість механізмів фінансово – кредитного забезпечення, податкової та організаційної підтримки з боку державних установ.

*У Законі України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» на строк до 2007 р. визначено такі пріоритетні напрями інноваційної діяльності загальнодержавного рівня:

модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні ресурсозберігаючі технології.

*машинобудування та приладобудування як основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії.

*нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації.

*удосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій.

*високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості.

*транспортні системи: будівництво і реконструкція

охорона й оздоровлення людини та навколишнього середовища.

*розвиток інноваційної культури суспільства: підтримка національної книговидавничої справи, освітніх та науково-популяр­них видань.

Інноваційний характер розвитку потребує стартового капіталу. Без легалізації нагромаджених тіньовою економікою заощаджень за роки перехідного періоду та трансферу капіталу від експорту робочої сили, а також без підвищення рівня капіталізації економіки і активної підтримки імпортозаміщення, при активізації експортно-орієнтованої стратегії інноваційного спря­мування, прискорений стабільний характер розвитку в довгостроковому відношенні неможливий. відсутність зміни в моделі зростання з експортно орієнто­ваної на імпортозамінну.