43. Сутність і напрями глобалізації світового економічного розвитку

Одним з ключових процесів розвитку світової економіки на межі XX—XXI століть є прогресуюча глобалізація, тобто якісно новий етап в розвитку інтернаціоналізації господарського життя. В результаті міжнародної кооперації виробництва, розвитку міжнародного розподілу праці, зовнішньої торгівлі і міжнародних економічних відносин в цілому відбувається посилення взаємозв'язку і взаємозалежності національних економік, нормальний розвиток яких неможливий без врахування зовнішнього чинника. Дане явище прийнято називати інтернаціоналізацією господарського життя. У своєму розвитку інтернаціоналізація економіки прошла ряд етапів. Спочатку вона була міжнародним економічним співробітництвом: зачіпала, перш за все, сферу звернення і була пов'язана з виникненням міжнародної торгівлі (кінець XVIII — початок XX століття). В кінці XIX століття набирає силу міжнародний рух капіталу.Наступним етапом з'явилася міжнародна економічна інтеграція, об'єктивно обумовлена поглибленням міжнародного розподілу праці, інтернаціоналізацією капіталу, глобальним характером науково-технічного прогресу і підвищенням міри відвертості національних економік і свободи торгівлі.Міжнародна економічна інтеграція — це процес економічної взаємодії країн, що приводить до зближення господарських механізмів, набуває форми міждержавних угод і погоджено регульований міждержавними органами. Сучасна глобалізація світової інтернаціоналізації виробництва, а не обміну, як це мало місце раніше. Інтернаціоналізація виробництва виявляється в тому, що в створенні кінцевого продукту в різних формах і на різних стадіях беруть участь виробники багатьох країн світу. Проміжні товари і напівфабрикати займають все велику частку в світовій торгівлі і в міжкорпоративних трансфертах. Інституційною формою інтернаціоналізації виробництва виступають ТНК;

*поглибленні інтернаціоналізації капіталу, що полягає в зростанні міжнародного руху капіталу між країнами, перш за все, у вигляді прямих інвестицій (причому об'єми прямих іноземних інвестицій зростають швидше, ніж зовнішня торгівля і виробництво), інтернаціоналізації фондового ринку;

*глобалізації продуктивних сил через обмін засобами виробництва і науково-технічними, технологічними знаннями, а також у формі міжнародної спеціалізації і кооперації, що зв'язують господарські одиниці в цілісні виробничо-споживчі системи; через виробничу співпрацю, міжнародне переміщення виробничих ресурсів;

*формуванні глобальної матеріальної, інформаційної, організаційно-економічної інфраструктури, що забезпечує здійснення міжнародної співпраці;

*посиленні інтернаціоналізації обміну на основі поглиблення міжнародного розподілу праці, зростання масштабів і якісної зміни характеру традиційної міжнародної торгівлі упредметненими товарами. Усе більш важливим напрямом міжнародної співпраці стає сфера послуг, яка розвивається швидше за сферу матеріального виробництва;

*збільшенні масштабів міжнародної міграції робочої сили. Вихідці з відносно бідних країн знаходять вживання як некваліфіковану або малокваліфіковану робочу силу в розвинених країнах. При цьому країни, що використовують іноземну працю для заповнення певних ніш на ринку праці, пов'язаних з нізкокваліфіцированной і малооплачуваною роботою, намагаються утримувати імміграцію в певних межах. В той же час сучасні телекомунікаційні технології відкривають нові можливості в цій області і дозволяють безболісно обмежити імміграційні процеси. Будь-яка компанія в Європі, Північній Америці або Японії може з легкістю доручити виконання, наприклад, комп'ютерних робіт виконавцеві, що знаходиться в іншій країні, і негайно отримати готову роботу в своєму офісі;

*зростаючій інтернаціоналізації дії виробництва і вжитку на довкілля, що викликає зростання потреби в міжнародній співпраці, направленій на вирішення глобальних проблем сучасності.