4. Чим обумовлена поява молодіжної субкультури? Які види неформальних молодіжних об’єднань існують у сучасній Україні?

Під культурою розуміються переконання, цінності, які є загальними для якоїсь групи людей і служать для упорядкування досвіду і регулювання поведінки членів цієї групи.

Система норм і цінностей, що відрізняють групу від більшості товариств,називається субкультурної. Вона формується під впливом таких факторів, як вік, етнічне походження, релігія, соціальна група або місце.

Чому виникають субкультури? Найбільш поширеною є така відповідь: щоб вирішити суперечності в основній культурі, якщо вона вже не забезпечує наступне покоління дієвою ідеологією, субкультура набирає форми у власній музиці, моді та ритуалах, які здатні творити.

Серед соціальних причин виникнення молодіжної субкультури найбільш важливими є такі:

1) ріст доходів середнього класу молодіжного суспільства;

2) поява нових засобів запису і поширення музикальної продукції;

3) ріст науково-технічного прогресу.

Молодіжні об’єднання і субкультури в сучасній Україні: панки, хіпі, хіпстери, емо, скінхеди, готи, байкери, треш.

5.Зазначте «плюси» та «мінуси» масової культури.

Масова культура - поняття, що охоплює різноманітні і різнорідні явища культури ХХ ст., які поширились в зв'язку з науково-технічною революцією та постійним оновленням засобів масової комунікації.

З позитивного в існуванні масової культури є три аспекти. По-перше, масова культура «демократична», тому що вона звернена до всіх людей незалежно від нації, класу, рівня бідності чи багатства. По-друге, масова культура якби компенсує емоційний дефіцит, який все більше присутній в нашому житті, адже вона носить розважальний характер.Ну і, по-третє, завдяки сучасним засобам масової комунікації людям стали доступні багато творів мистецтва, які мають високу художню цінність. Так по телебаченню ми маємо можливість подивитися фільми, які були зняті ще в минулому столітті, який-небудь спектакль або концерт. В мережі Інтернет ми можемо знайти багато, дійсно, цікавого і корисного - книгу або репродукцію картини відомого художника.

З іншого боку, масова культура спрямована на виробництво «масової людини», запозичуюючої свої думки з радіо-і телепередач, реклами, глянцевих журналів. Запозичуючи думки і зразки поведінки, людина стає простим виконавцем заданих ролей з атрофованою особистістю. Люди не хочуть думати. Людина вже не виражає себе ні в чому, а тільки споживає готове. Масова культура спрямована на спрощення суспільства.

Продукція масової культури нав'язує певні норми і цінності, при цьому активно впливаючи на психологію людини. Масова культура робить з людей сіру безлику масу і прищеплює нам спрощені зразки та стереотипи поведінки. Отже, масова культура має як плюси та і мінуси.

6. Які види і функції соціологічного дослідження Ви знаєте?

Соціологічне дослідження – це система логічно послідовних методологічних і організаційно-технічних процедур для одержання наукових знань про соціальні явища.

Вид соціологічного дослідження визначається характером поставлених цілей і задач.

Насамперед виділяють:- фундаментальні дослідження — спрямовані на встановлення й аналіз соціальних тенденцій, закономірностей розвитку суспільства; прикладні дослідження — націлені на вивчення конкретних об'єктів, рішення певних соціальних проблем і задач. В залежності від глибини аналізу виділяють:

- Развідкове дослідження (пілотажне, пробне) — найпростіший вид соціологічного дослідження. Охоплює невеликі сукупності (від 20 до 100 чоловік) і має спрощену програму.

- описове дослідження — більш складний вид соціологічного аналізу. З його допомогою одержують інформацію, що дає відносно цілісне уявлення про досліджуване соціальне явище.

- аналітичне дослідження — самий складний вид соціологічного аналізу. Це дослідження не тільки описує досліджуване явище, але і дозволяє з'ясувати причини, що лежать у його основі, механізми функціонування.

У залежності від методу, застосовуваного в соціологічному дослідженні, виділяють:

соціологічне опитування(інтерв’ю, анкетування), аналіз документів, соціологічне спостереження,

соціологічний експеримент,соціометрію.

По витратах часу виділяють дослідження:довгострокові (терміни проведення — від 3 років і більше), середньострокові (від 6 місяців до 3 років), короткострокові (від 2 до 6 місяців) і експрес-дослідження (від 1-2 тижнів до 1-2 місяців).

З огляду на тип відносин між замовником і виконавцем, соціологічні дослідження бувають держбюджетними і госпрозрахунковими: держбюджетні дослідження виконують замовлення державних установ і оплачуються ними; госпрозрахункові - за замовленням окремих підприємств, організацій, фірм, що і оплачують їхнє виконання.

У залежності від способу дослідження об'єкта (у статиці чи динаміці) виділяють разові і повторні соціологічні дослідження: разове дослідження інформує про стан об'єкта, його кількісні і якісні характеристики на момент дослідження, відображає «моментальний зріз» соціального явища.

повторні дослідження проводять кілька разів протягом визначеного часу на підставі єдиної програми й інструментарію.

Щодо об'єкта пізнання виділяють соціологічні дослідження в сфері управління, промисловості, сільського господарства, науки, освіти, політики, культури, охорони здоров'я тощо.

Основні функції соціологічного дослідження:

пізнавальна - дає нові знання про функціонування і розвиток суспільства і його окремих сфер, про сутність соціальних явищ і процесів, дає можливість побудувати цілісну картину реального життя соціуму і спрогнозувати його розвиток;

методологічна - забезпечує реалізацію міждисциплінарного зв'язку соціології з іншими науками про людину і суспільство, визначає нові підходи у вивченні соціальної дійсності і важливі відкриття на межі різних наукових напрямків;

практична - складається у виробленні практичних заходів для удосконалення соціальної реальності й ефективного соціального контролю за соціальними процесами;

управлінська - забезпечує соціальне управління на всіх рівнях функціонування соціуму, зворотний зв'язок між суб'єктами (органами влади, адміністративними структурами, керівниками підприємств, організацій) і об'єктами (населенням, окремими соціальними групами, працівниками) управління; вироблення науково обґрунтованих управлінських рішень.