11. Визначення механізмів витіснення та опору по Фрейду

До відомих способів захисту (регресія, витіснення, формування ре­акції, ізоляція, знищення, проекція, інтроекція, боротьба "Я" з самим собою, перетворення) А. Фрейд додає спосіб, який більше характеризує норму, ніж невроз: мова йде про сублімацію, або заміщення інстинктивних цілей. У своїх конфліктах з афектами "Я" має у своєму розпорядженні ці десять способів. Залишається нез"ясованим вибір з боку "Я" того або іншого механізму захисту.

Захисному механізмові витіснення А.Фрейд надає великого значення. Витіснення використовується переважно в боротьбі з сексуальними бажан­нями, інші способи можуть бути більш придатні стосовно інстинктивних сил, імпульсів. Мабуть, інші способи захисту довершують те, чого не за­вершило витіснення. А. Фрейд висуває припущення, що кожний захисний механізм формується спочатку для оволодіння конкретними інстинктивними потягами і пов"язаний, таким чином, з конкретною фазою психічного роз­витку дитини.

Розвиваючи думки З.Фрейда, А.Фрейд зауважує, що витіснення полягає у вилученні думки або афекту із свідомого "Я". Не можна говорити про витіснення, коли "Я" все ще злите з "Воно". А.Фрейд припускає також, що проекція та інтроекціяпостали тоді, коли "Я" здійснювало диференціацію від зовнішнього світу. Вигнання думок або афектів-із "Я" у зовнішній світ приносить "Я" полегшення лише тоді, коли "Я" навчилося відрізняти себе від цього світу. Явище інтроекції передбачає ясне вирізнення того, що на­лежить довкіллю, а не людині.

Сублімація як спосіб заміщення інстинктивної мети у відповідності з вищими соціальними цінностями означає прийняття або знання таких цінностей. А це має своєю передумовою існування "понад-Я". Таким чином, захисні механізми витіснення і сублімації можуть бути використані у пізнішому розвитку, в той час як проекція та інтроекція залежать від прий­нятої теоретичної позиції. Такі процеси, як регресія, перетворення та бо­ротьба "Я" з самим собою, не залежать від стадії психічного розвитку і є такими ж стародавніми, як самі інстинкти або як конфлікт між інстинктив­ними імпульсами і будь-якими перешкодами, з якими вони можуть зіткнутися на шляху їх задоволення.

Причину опору психоаналізу Фрейд бачив саме в існування захисних механізмів у кожного з нас: "У справі визнання психоаналізу обставини надзвичайно несприятливі ... кожен судить про психоаналізі - сам по собі людина, у якого також існують витіснення і який, можливо, з працею досяг такого витіснення. Отже, психоаналіз повинен викликати у цих осіб те ж саме опір, який виникає і у хворого. Це опір дуже легко маскується як відхилення розумом ... Тому-то так важко привести людей до переконання в реальності несвідомого і навчити їх тому новому, що суперечить їх свідомого знання ".

12. Стадії розвитку особистості дитини по Фрейду

Фрейд розглядає п'ять стадій пси­хо­сек­су­аль­но­го роз­вит­ку ди­ти­ни. Надмірна за­трим­ка лю­ди­ни на одній зі стадій, ано­маль­ний перехід від однієї стадії до іншої він характеризує терміном «фіксація».

Ораль­на стадія. Ос­нов­не спо­ну­кан­ня не­мов­ля­ти не соціальне і не міжособисте: це прос­то по­тре­ба в харчуванні, вга­му­ван­ня го­ло­ду й спра­ги.  Рот пер­ша об­ласть тіла, якою ди­ти­на мо­же управ­ля­ти. Ве­ли­ка час­ти­на доступної енергії лібідо направляється в цю об­ласть.

Пізня ораль­на стадія, після по­яви зубів, включає за­до­во­лен­ня аг­ре­сив­них інстинктів (ку­сан­ня гру­дей). У до­рос­лих це перетворюється у сар­казм, плітки, «на­ки­дан­ня» на їжу.

Ви­ник­нен­ня де­я­ко­го інтересу до ораль­них за­до­во­лень нор­маль­но. Це стає патологічним, як­що лю­ди­на перебільшено за­ле­жить від ораль­них зви­чок, послаблює ни­ми три­во­гу, на­пру­гу (смок­че па­лець, ниж­ню гу­бу, чмокає).  Аналь­на стадія. Ди­ти­на починає усвідомлювати нові області на­пру­ги та за­до­во­лен­ня. Між дво­ма та чо­тир­ма ро­ка­ми діти за­зви­чай на­вча­ють­ся кон­тро­лю­ва­ти сфінктер і се­чо­вий міхур.

Аналь­ний ха­рак­тер акуратність, ощадливість, упертість. Патологія нічне не­три­ман­ня сечі. Це не тільки фізіологічний недолік, це нестійкість ха­рак­те­ру.

На фалічній стадії з'яв­ля­ють­ся серйозні стра­хи у зв'яз­ку з сек­су­аль­ни­ми про­бле­ма­ми.

Формується Едипів ком­плекс. Хлоп­чик підсвідомо бажає володіти матір'ю і хо­че при­бра­ти «пе­реш­ко­ду» бать­ка. Він та­кож боїться бать­ка, боїться, що бать­ко зро­бить йо­го без­ста­те­вим і тим са­мим без­печ­ною істотою. Три­во­га з при­во­ду уявної кастрації, страх і лю­бов до бать­ка, лю­бов і сек­су­аль­не ба­жан­ня до матері не мо­жуть бу­ти повністю розв'язані. У дитинстві весь ком­плекс повністю придушується.

У дівчаток про­бле­ма подібна, але її ви­ра­жен­ня і дозвіл менш гост­ро, то­таль­но. Різниця в інтенсивності дозволяє дівчинці за­ли­ша­ти­ся в едіпівській ситуації не­ви­зна­че­но дов­го.  Ла­тент­ний період. Не­розв'язні сексуальні ба­жан­ня фалічної стадії вже не при­вер­та­ють ува­ги.  Генітальна стадія. Прихід статевої зрілості і по­вер­нен­ня лібідоносной енергії до ста­те­вих органів. Фрейд вважає, що будь-яка зі стадій, за­тяг­нув­шись, ро­бить лю­ди­ну ду­хов­но незрілою, а крім то­го, патологія роз­вит­ку викликає у лю­ди­ни підсвідому три­во­гу, внутрішнє, інстинктивне очікування чо­гось неприємного. «Ос­нов­на про­бле­ма душі полягає в то­му, як справ­ля­ти­ся з три­во­гою», пи­ше він.