Тестові завдання

1. Хто з перерахованих вчених одним з перших визнав на- явність у тварин елементарної розумової діяльності?

а) І. М. Сеченов;

б) І. П. Павлов;

в) Ч. Дарвін;

г) П. К. Анохін;

д) В. Келер.

2. Яку тварину обрала об'єктом дослідження Н. Н Ладигіна- Котс, вивчаючи знарядійну та конструкторську діяльність?

а) гризунів;

б) хижаків;

в) комах;

г) птахів;

д) антропоїдів.

3. Який зміст вклав В. Келер в поняття "інсайт"?

а) розв'язання задач шляхом спроб та помилок;

б) раптове вирішення;

в) вирішення на основі тривалого індивідуального досвіду;

г) генетично запрограмована інформація;

д) вирішення завдання на основі наслідування.

4. Образне мислення тварин за І. С. Берітовим пов'язане з роботою...

а) зірчастих нейронів кори;

б) малих пірамідних нейронів;

в) великих пірамідних нейронів;

г) веретеноподібних нейронів;

д) зернистих нейронів.

5. Відповідно до праць Л. В. Крушинського найвищий рівень елементарної розумової діяльності характерний для...

а) білих пацюків;

б) сірих пацюків;

в) качок;

г) кішок;

д) дельфінів.

Завдання та запитання для самоконтролю

1. Форми індивідуально-пристосовницької діяльності.

2. Дайте визначення поняттю "мислення тварин".

3. Яким чином вивчали здібності тварин до узагальнення та абстрагування?

4. Наведіть приклади здібностей тварин до символізації.

5. У чому полягає методика вивчення здібностей тварин до узагальнення та абстрагування?

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Брушлинский А. В. О природных предпосылках психичес­кого развития человека. — М., 1977.

2. Войтонис Н. Ю. Предыстория интеллекта. — М.; Л., 1949.

3. Зорина З.А., Полетаева И. И. Зоопсихология. Элемен­тарное мышление животных. — М., 2001.

4. Правоторов Г. В. Зоопсихология для гуманитариев. — Новосибирск, 2001.

5. Тих Н.А. Предыстория общества. — Л., 1970.

6. Фабри К. Э. Основы зоопсихологии. — М., 1976.

7. Чайченко Г. М. Зоопсихологія та порівняльна психоло­гія. — К., 1992.

Розділ 8. КОМУНІКАТИВНА ПОВЕДІНКА ТВАРИН

1. "Мова" тварин та мова людини Загальноприйняті уявлення про структуру видоспецифічних мов тварин

У попередній темі були розглянуті докази того, що багато тварин здатні до здійснення базових операцій, характерних для мислення людини. Вважається, що цей рівень когнітивної діяльності — основа для виникнення в процесі еволюції мови. Найвищий рівень розвитку цих операцій характерний для лю­дини, у якої узагальнення й абстрагування реалізуються за до­помогою символів — слів.

Питання про те, чи є у тварин певні зародки здатності до символізації (використання знаків замість реальних стимулів і понять), закономірно виникало з перших кроків вивчення по­ведінки і психіки приматів. Тривалий час вважалося, що лю­диноподібні мавпи не тільки не змогли піднятися на цей сту­пінь розвитку психіки, але й навіть не наблизилися до нього (настільки "унікально людськими" вважалися особливості, які лежать у її основі).

Мова більшості тварин, включаючи і мову мавп, — це су­купність конкретних сигналів — звукових, нюхових, зорових тощо, що діють у даній ситуації і мимоволі відображають стан тварини в даний конкретний момент.

Важлива особливість основних видів комунікації переважної кількості тварин — їх ненавмисність, тобто сигнали не мають

безпосереднього адресата. Цим природні мови тварин прин­ципово відрізняються від мови людини, що функціонує під контролем свідомості та волі.

У мовах тварин сигнали видоспецифічні: загалом вони одна­кові у всіх особин даного виду, їхні особливості визначені гене­тично, а їхній набір практично не підлягає розширенню. Сиг­налізація (мови) більшості видів тварин містить такі основні категорії:

• сигнали, призначені статевим партнерам і можливим кон­курентам;

• сигнали, які забезпечують обмін інформацією між батька­ми і потомством;

• крики тривоги, які найчастіше мають таке ж значення для тварин інших видів;

• повідомлення про наявність їжі;

• сигнали, які допомагають підтримувати контакт між чле­нами зграї;

• сигнал-"перемикачі", призначення яких — підготувати тва­рину до дії наступних стимулів, наприклад, сповістити про намір гратися;

• сигнали "наміру", які передують якійсь реакції (напри­клад, птах перед злетом робить особливі рухи крилами);

• сигнали, пов'язані з вираженням агресії;

• сигнали миролюбства;

• сигнали незадоволеності (фрустрації).

Особливості природних мов високоорганізованих тварин

Багато доказів свідчить про те, що мови приматів і, мож­ливо, інших високоорганізованих тварин іноді виходять за рам­ки видоспецифічної комунікаційної системи. Відомо, напри­клад, що в мові зелених мавп і шимпанзе є звукові сигнали для позначення конкретних об'єктів і явищ, зокрема різних видів хижаків. Вони позначають не "хижака взагалі" як небезпеку, а конкретно леопарда, змію тощо. Так само є сигнали для по­значення не будь-якого корму для утамування голоду, а певної їжі (Зоріна та ін., 1999; Рєзнікова, 2000).

Здатність шимпанзе до розуміння мови, виявлену при засво­єнні мов-посередників і спілкуванні з людиною в лаборатор­них дослідженнях, очевидно, можна побачити й у природній поведінці цих тварин. Доведено, що в "довгих лементах" шим­панзе присутні варіабельні елементи, які у неоднакових ситуа­ціях йдуть у різній послідовності. У формуванні індивідуального звукового репертуару кожного самця шимпанзе велике значен­ня має наслідування родичам. Ця властивість суттєво відрізняє їхню мову від звичайних комунікативних систем тварин.

Було навіть висловлене припущення, що природна комуніка­тивна система шимпанзе є проміжною між мовою людини і ко­мунікативними системами інших тварин.

Системи комунікації, якими користуються тварини, І. П. Пав­лов називав першою сигнальною системою, загальною для тва­рин і людини.

Мова людини дозволяє передавати інформацію в опосередко­ваній формі за допомогою слів-символів, які є сигналами ін­ших, конкретних сигналів. Саме тому І. П. Павлов називав слово сигналом сигналів, а мову — другою сигнальною систе­мою. Вона дозволяє не тільки реагувати на конкретні стимули і події, але й в узагальненій формі зберігати і передавати інфор­мацію про відсутні предмети, а також про події минулого і май­бутнього.

На відміну від комунікативних систем тварин мова людини служить не лише засобом передачі інформації, але й апаратом її переробки. Вона необхідна для забезпечення вищої когнітив-ної функції людини — абстрактно-логічного (вербального) мис­лення.

Мова людини — це відкрита система, запас сигналів у якій практично необмежений, водночас кількість сигналів у репер­туарі природних мов тварин є невеликою.

Нині наявність зачатків другої сигнальної системи досліджу­ють у приматів, а також у деяких інших видів високоорганізо-ваних тварин: дельфінів, папуг, а також воронових птахів.

Існує два підходи до аналізу цієї проблеми:

1. проведення тестів на символізацію у звичайних лабора­торних експериментах;

2. навчання тварин особливих мов — так званих мов-посе-редників, які є спрощеними аналогами мови людини; мови-по-середники переважно відтворюють її структуру, але реалізовані вони за допомогою доступніших для тварин засобів — жестів, ви­бору жетонів, натискань на клавіші комп'ютера тощо.

Розглянемо послідовно кожний з цих підходів.