. Якісні характеристики фактів

Кожен факт у творі має якісну характеристику: правдивість, або достовірність, типовість, соціально-політична значимість, ідейність, точність і доречність.

Правдивість — це істинність факту, знання про який не є хибними і не суперечать фактологічній системі, в межах якої розглядається певний факт. Типовість — основна вимога до журналістського факту. Кожен факт сприймається читачем як такий, що узагальнює, як типовий для суспільства. Факт як типове явище проникає у сферу прийняття рішення читачем, і читач оцінює свою діяльність, прогнозує свої дії з орієнтацією на факт як типовий для суспільства.

Соціально-політична значимість — характеристика факту, яка тісно пов'язана з актуальністю теми. Факт, який не відповідає інтересам читачів, суспільства, створює "фактологічний шум" у творі. Накопичення незначимих, другорядних фактів у творі заважає сприйманню теми, відволікає сприймача на побічні теми.

Ідейність — така якісна характеристика факту, яка визначає приналежність його до певної ідеї. Основна вимога до ідеологічного забезпечення твору — дбати про ідейну чистоту системи фактів, щоб вони не були ідейно суперечливими. Автор має право сповідувати будь-яку ідею, але він не має права заперечувати самого себе у творі.

Точність — одна з важливих характеристик факту, порушення якої веде до неправильного розуміння теми твору. Неточний факт часто є джерелом різночитань у тексті. Точність факту проявляється у наявності всіх необхідних для певного контексту ознак, параметрів, характеристик факту, коли не виникає потреби у додатковому уточненні події...

Доречність - така характеристика факту, яка означає його доцільне вживання у творі. Автор має чинити за комунікативною логікою, підказаною ситуацією, метою, смислом. Факт, що порушує комунікативну логіку, є недоречним, він збиває з пантелику сприймача твору, сіє сумніви в його душі стосовно описуваної події, особи і т.д.

Окрім якісної характеристики фактів, редактор повинен оперувати й поняттям обсягу фактажу. Кожна тема для її розкриття вимагає певної кількості фактів.

4 Технологія літературного редагування — це наукова ор­ганізація процесу аналізу й правки твору під час підготовки його до друку.Наукова організація праці залежить від уявлення про пред­мет праці (предмет технологічного впливу, технологічний об’єкт), засобів праці (технологічні засоби), носія технологічних функцій (працівника, колективу тощо), рівня технологічного розвитку суспільства. Вона мас безпосередній вияв у структурі виробничого процесу (технологічному процесі). Сфера літературного редагування передбачає таку модель організації праці, в основі якої лежить поняття про редакторську систему.

^ тр Редакторською системою називається така технологічна система, яка включає літредактора як носія функцій редактор­ської системи, предмет редакторського впливу — твір, ре­ципієнта, автора та засоби редагування.

Редакторська система є багатофункціональною і ре­алізується через вияв конкретної функції. Таким чином, можна виділити кілька редакторських підсистем, що мають свої функції:

1. контрольно-діагностичні підсистеми (редактор - [аналіз ] - твір; APT³ - [аналіз ] - твір);

2. мовленнєві підсистеми (редактор - [правка ] - твір; автор

• [правка ] - твір; APT - [правка ] - твір);

кібернетичні підсистеми (редактор - автор; автор - твір - читач; редактор - твір - читач; редактор - APT - твір; APT - редактор; APT - автор; інші соціальні ролі - редактор). У найзагальнішому вигляді технологічний процес літредагування у ЗМК традиційно являє собою систему таких дій (модель технологічного процесу):

3. редакторський аналіз:

   1. визначення теми твору,

   2. аналіз розкриття теми,

редакторський висновок;

4. редакторська правка:

   1. актуалізація теми й корекція тематичної структури твору,

   2. корекція розкриття теми.

Метод фразового членування твору. Основною одиницею вираження теми є фраза. З фраз утворюється фрагмент. Під фразою необхідно розуміти мовні структури, які забезпечують повну або можливу предикацію змісту (ствердження або запере­чення існування факту). Такими предикативними структурами є ті структури, що мають підметово-присудкову групу: прості речення, головні речення складних речень, частини сурядних речень, деякі, наприклад з’ясувальні, підрядні речення, частини безсполучникових речень. Окремими, але спаяними фразами можна вважати речення з однорідними підметами, присудками, додатками. Нижче поданий приклад фразового членування тек­сту З погляду тематичної організації твору відповідно фрази тво­ру бувають: тематично однорідні фрази і тематично неоднорідні фрази.

Тематично однорідні фрази формують тематичний фраг­мент.

Яі -Метод пофразового визначення тематичної системи твору. Оскільки фраза є носієм теми, природно, що тематично об’єднаний зміст твору формується зі змісту фраз. Це дає підстави редакторові простежити процес розгортання теми, сприймаючи фразу за фразою.

Застосування методу пофразового визначення теми твору є зручним способом тематичного аналізу, оскільки цей метод до­зволяє вловлювати різні тематичні відхилення, бачити загальну тематичну систему й структуру твору.

Будь-який твір є результатом авторської предикації (судження). Предикація має чотири рівні.

1. Рівень долокутивної предикації (спрямований на комунікаці.) На цьому рівні відбувається – збір матеріалу, вироблення мотивації , процес зародження задуму, формується зміст думки. Заважати може недостовірність та недосконалість фактів. Цей рівень предикації являє собою акт, в якому ще нема змісту твору, - він існує в загальній змістовій системі думки латентно, приховоно.

2. ріве локутивної внутрішньої предикації : розробка теми, зміст думки переходить у зміст твору, і все це відбувається в процесі аналітичної синтезуючої діяльності мозку, відбувається процес „муки творчості” – аферентний синтез. Коли відбулися муки тіворчості, то це значить, що задум визрів. Починається перехід від генотипової мови у фенотипову. Фенотипова – це загальновживана природна мова, генотипова – це кили спочатку існує наша думка.

3. Коли автор переходить до розкриття змісту твору, то наступає третій рівень предикації. Рівень локутивної явної мовної предикації: розкриття теми, вибір форми вираження.. вибір остоточного оформлення задуму, рівень остоточної лексичної організації змісту твору, а також його композиційної організації. Не можна не враховувати обмеженностей мовної і графічної форми твору, не здатної охоплювати всю багаторівневу організацію твору.речення не є паралельною структурою в структурі судження. Зміст твору не обмежується суспільно виробленими значеннями слів, включає психорлогічні образи, емоції автора, які залишаються для читача підтекстом.

4. рівень локутивної неявної мовної предикації. Автор працює з підтекстом твору, твір вже написанно, але автор аналізує цей твір. З боку автора – це свідоме програмування процесу сприйняття і розуміння твору читачем, це імітація роботи механізму асоціативного мислення.

Латентність- від лат. latentis — прихований, невидимий:

5 питання

Метод пофразового визначення тематичної системи твору. Оскільки фраза є носієм теми, то тематично об‘єднаний зміст твору формується зі змісту фраз. Це дає підстави редакторові простежити процес розгортання теми, сприймаючи фразу за фразою. Редактор завжди має справу з журналістськими матеріалами, у яких наявні тематичні відхилення, тобто тематична система твору є неоднорідною. Однотемний твір є ідеалізованим об‘єктом, реально не існуючим. Завдання редактора - максимально наблизити тематичну організацію конкретного твору до ідеальної структури. Після прочитання першої фрази поставити запитання "Про що розповідається у цій фразі?". До кожної наступної фрази редактор ставить те саме запитання і намагається об‘єднати кожну наступну фразу з попередніми тематично, на основі умовиводу. Редактор завжди виділяє першу, початкову тему твору. Всі інші теми, друга, третя, четверта і т.д., є для редактора похідними темами. Теми можуть бути авторськими і читацькими. Метод тематичного прогнозування. Цей метод дозволяє від кожної фрази спрогнозувати подальше логічне розгортання теми, створюючи при цьому у свідомості уявний загальнотематичний фон. Зіставляючи реальний зміст наступних фраз зі спрогнозованим змістовим фоном, редактор робить висновок про їхній збіг чи їхнє розходження. Останнє, звичайно, є сигналом для редактора про недосконалість тематичної організації твору.

Метод рубрикації. Суть методу - складання плану твору з метою групування фраз у тематичні фрагменти. В ідеалі однотемний текст має являти собою однотемний фрагмент. Порушення цієї структури веде до утворення кількох паралельних тематичних фрагментів.