23. Вплив державного боргу на фінансове становище держави

Державний борг як економічна категорія визначає економічні відносини держави як позичальника з кредиторами з приводу перерозподілу частини вартості ВВП на умовах платності, строковості та повернення.

За умовами залучення розрізняють внутрішній і зовнішній державний борг.

Державний внутрішній борг (ДВБ) – це строкові боргові зобов’язання уряду України, що виникли в результаті запозичення на внутрішньому ринку.

зобов'язаннями ДБТ гарантує усім майном, що є у загальнодержавній власності.

Величина ДВБ згідно зі статтею 18 БКУ не повинна перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП, в разі перевищення кабмін повинен вжити заходів для зменшення суми ДБ.

Державний зовнішній борг (ДЗБ) – це борг, який складається з строкових зобов’язань уряду України, що виникли в результаті запозичень на зовнішньому ринку.

ДЗБ складається з позик на фінансування державного бюджету України та погашення зовнішнього боргу, позик на підтримку національної валюти, позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів, гарантії іноземних контрагентів, що до виконання зобов’язань в зв’язку з некомерційними, ризиками, державні гарантії, що надаються кабміном для проектів, фінансування яких передбачає державний бюджет України.

Вивчення міжнародного досвіду в регулюванні боргових проблем і аналіз ситуації з державною заборгованістю в Україні дає змогу зробити слідуючи висновки, стосовно шляхів виходу України з боргової кризи.

1. Застосування помірної ринкової емісії для часткового погашення боргових зобов’язань на рівні 1.7%

2. Досягнення первинного профіциту бюджету 3.6% ВВП.

3.Скорочення імпорту споживчих товарів, шляхом врегулювання тарифів на товари.

4Розширення валютного регулювання та застосування інших механізмів припинення руху капіталу за кордон.

5Укладення угод з кредиторами про реструктуризацію заборгованості на умовах зниження боргового навантаження, а також конверсії боргових зобов’язань у корпоративні цінні папери та товарні поставки.

24. Страховий ринок: поняття, організаційна структура, учасники страхового ринку, форми інвестування страхових компаній

Страхування є складовою частиною фінансів, однією з ланок фінансової системи. При цьому, якщо фінанси пов’язані з формуванням, розподілом та перерозподілом фінансових ресурсів, то страхування охоплює лише сферу перерозподілу, в чому і полягає його специфіка.

Страхування – це сукупність особливих перерозподільчих відносин між суб’єктами господарювання з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодування можливої шкоди, завданої юридичним і фізичним особам, у зв’язку з настанням страхових випадків.

Економічна необхідність страхування для формування і використання страхового фонду з’являється в ринкових умовах, коли держава позбавлена можливості широкого маневрування фінансовими ресурсами суб’єктів господарювання та засобами окремих фізичних осіб.

Функції страхування:

1. Ризикова. Полягає у перерозподілі вартості в зв’язку з настанням страхових подій.

2. Попереджувальна. Передбачає використання частини страхового фонду на зменшення страхового ризику.

3. Заощаджувальна.

4. Контрольна. Передбачає строго цільове формування і використання коштів.

Грошові потоки у страхуванні

Згідно даної схеми страхові відносини включають:

1. Страхові платежі;

2. Виплату страхового відшкодування;

3. Перестрахування;

4. Розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку;

5. Отримання доходів від розміщення коштів на фінансовому ринку.