Трудові ресурси

Кількість населення Республіки Білорусь на середину 2000 р. становила 10,2 млн осіб, середня щільність населення — 49,6 осіб/км². Як і в інших країнах Центрально-Східної і Східної Європи, в Білорусі складною є демографічна ситуація. Якщо згідно з даними ООН, у 1995 р. коефіцієнт народжуваності становив 11,0%с, коефіцієнт смертності — 13,0, коефіцієнт природного приросту — 2,0%о, то за період 1995-2000 pp. кількість населення в середньому скорочувалася за рік на 0,3%. Про складну демографічну ситуацію свідчить невисокий показник плідності жінок — 1,36. У віковій структурі населення частка представників молодшого віку (0~14 р.) — 19%, середнього віку (15-64 р.) — 68, старших 65 р. — 13%.

У релігійній структурі переважають віруючі російської православної церкви (60%). Частка віруючих католицької та інших церков — відповідно 8% і 2%. Решта віруючих — члени різних сект (30%).

Індустріалізація Білорусі зумовила ріст урбанізації: частка міського населення у 1939 р. становить 21%, 1959 р. — 31, 1970 р. — 43, 1979 р. — 55, 1993 р. — 67, 2000 р. — 71%. За період 1995-2000 pp. міське населення в середньому зростало на 0,38% за рік, тоді як сільське населення зменшувалось на 1,9%. Найбільші міста: Мінськ — 1,6 млн осіб, Гомель — 503 тис. осіб, Вітебськ — 369 тис. осіб, Могильов — 363 тис. осіб, Гродна — 285 тис. осіб, Бреста — 258 тис. осіб. У міському розселенні переважають містечка з населенністю до 10 тис. осіб.

Заселена Білорусь досить рівномірно. Дещо більшою є щільність населення у центральній частині — поблизу Мінська, Барановичів, Слуцька та в західній — у районі Вакависька, Пінська, Бреста, а також у басейні Дніпра та його притоки Сожу. Менша — на півночі та півдні країни, особливо на Поліссі.

В етнічній структурі переважають білоруси — 77,9%, росіян — 13,2%, поляків — 4,1, українців — 2,9, інших — 1,9%. Росіяни проживають переважно у великих містах, українці — на прикордонних з Україною землях, зокрема у Берестейщині.

Верховна Рада України ратифікувала Договір між Україною і Білоруссю про Державний кордон. Договором, який було підписано у травні 1997 p., визначається лінія проходження українсько-білоруського Державного кордону, довжина якого — 1084 км. Підписанням Договору завершено делімітацію українсько-білоруського кордону, яка тривала з 1993 до 1997 р.

Структура господарства.

Республіка Білорусь, як і інші країни, що утворилися після розпаду СРСР, переживає складну економічну ситуацію. В складі СРСР економіка країни розвивалася на гарантованих поставках сировини і палива і збувала продукцію на обширному радянському ринку. Білорусь і тепер виступає за посилення інтеграції нових незалежних держав шляхом створення єдиної банківської системи, рубльової зони тощо.

Економічні реформи в країні проводяться вкрай повільно. Рівень приватизації низький (85% зайнятих працює на державних підприємствах).

Незважаючи на Закон про приватну власність на землю, фермерство майже не розвивається (38% загального обсягу продовольства виробляється на особистих підсобних господарствах).

Білорусь належить до країн, де здійснюються ринкові перетворення (виробництво валового національного продукту на душу населення становило у 1998 р. 1360 дол. США, в Україні — 824 дол. США). За структурою народного господарства — це індустріально-аграрна країна: на промисловість припадає 55,8% національного доходу країни, сільське господарство — 29,3%.

Концепція соціально-економічного розвитку країни передбачає, насам-перед, подальший розвиток, хімічної промисловості та машино-будування.

Розвиток машинобудування зумовлюється значними виробничими потужностями, створеними ще в колишньому СРСР. Зокрема, це виробництво тракторів (Мінськ), вантажних автомобілів (Мінськ, Могильов, Жодіна), сільськогосподарських машин (Гомель, Ліда), верстатів (Мінськ, Вітебськ, Гомель, Орша, Молодечно, Барановичі).

Хімічна промисловість розвивається на місцевих ресурсах калійної та кам'яної солі (Салігорськ). На базі російської нафти працюють нафтопереробні комбінати у Новополоцьку і Мозирі, на газі з Російської Федерації функціонує багато підприємств, що виробляють штучні волокна, азотно-туковий завод в Гродна.

Комплексний розвиток господарства передбачає повніше використання лісових ресурсів шляхом модернізації лісопереробної промисловості (ви-робництво фанери, сірників, будівельних матеріалів, паперу, картону, продуктів лісохімії). Найбільші центри лісопереробної промисловості — Бобруйськ, Борисов, Гомель, Добруш, Чашники, Молодечно, Мости.

На світовий ринок країна може виходити з продукцією легкої промис-ловості — льоноволокном і льняними тканинами (Орша, Шклов, Слонім).

Республіка Білорусь має достатньо розвинене сільське господарство У структурі посівних площ переважають зернові культури (більше 40%), головним чином, жито. Республіка повністю забезпечує себе зерном за рахунок власного виробництва. Значна частка у структурі посівних площ припадає на кормові культури (більше 35%) та картоплю (до 15%). Природна кормова база, а також розвинене картоплярство зумовлюють розвиток тваринництва, зокрема свинарства. Картопля, а також продукція тваринництва є експортними товарами Білорусі.

Розвиток галузей промисловості та сільського господарства забезпечується достатньою інфраструктурою: електроенергетикою, транспортом.

Електроенергетика країни представлена багатьма TEC, з яких найбільшою за потужністю є Лукомльська (2,4 млн кВт).

Зовнішні економічні зв'язки Білорусі відображають особливості гос-подарського комплексу, а також політичні орієнтири країни. У структурі експорту переважає продукція машинобудування (48,9%). Продукція легкої та хімічної промисловості становить відповідно 12,7 та 12,2%. Експортний потік товарів спрямований в країни СНД (понад 70%). 3 країн Заходу найбільш тісні зовнішньоекономічні зв'язки Білорусь підтримує з Польщею (12,8% експорту) та Німеччиною (11,9%).

У структурі імпорту переважають енергоносії (38,7%), продукція машинобудування (18,5) та хімічної промисловості (13,8%).

Зовнішньоекономічна діяльність Білорусі, крім зовнішньої торгівлі, здійснюється шляхом залучення іноземних інвестицій і технічної допомоги, будівництва спільних підприємств, активізації прикордонного співробітництва ("Єврореґіон "Буг").

У Республіці Білорусь створені 4 вільні економічні зони (ВЕЗ "Мінськ", ВЕЗ "Брест", ВЕЗ "Вітебськ", ВЕЗ "Гомель-Ратон") з ліберальними умовами господарювання у вигляді податкових пільг: звільнення від податку на прибуток на 5 років, фіксований перелік податків, податок на прибуток і доходи - 15 % (по країні - 25 %), податок на додану вартість - 10 % (по країні - 20%); пільгового митного режиму: мито і заходи економічної політики не поширюються на товари, що ввозяться на територію зони з-за кордону; при вивозі продукції власного виробництва резидентів ВЕЗ за межі Республіки Білорусь мито та митні платежі не стягуються, також не встановлюються квоти і не вводиться ліцензування. Після розширення Європейського союзу ВЕЗ "Брест" розташована безпосередньо на кордоні ЄС.

Однак ці процеси, порівняно з іншими країнами СНД, значно сповільнені (за обсягом грошового обороту в спільних підприємствах на душу населення Білорусь більш ніж у два рази поступається Росії і в сім разів — Україні).