- •Культура фахового мовлення. Комунікативне призначення мови в професійній сфері. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
- •1. Державотворча роль мови. Функції мови. Державна мова – мова професійного спілкування. Мовне законодавство та мовна політика України.
- •Державні пріоритетні напрямки.
- •1. Культура мови (культура мовлення під час дискусії). Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
- •1. Мова і професія. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
- •Майстерність публічного виступу. Види публічного мовлення.
- •1. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Стилі. Основні ознаки функціональних стилів.
- •1. Комунікативні ознаки культурної мови. Типологія мовних норм.
- •1. Мовний, мовленнєвий етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- •1. Основні види, типи і форми професійного спілкування.
- •1. Гендерні аспекти спілкування.
- •1. Мовленнєвий етикет. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.
- •1. Термінологічна і професійна лексика. Українська термінологія у професійному спілкуванні.
- •1. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева, вузькоспеціалізована термінологія. Термінологія обраного фаху.
- •1. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми.
- •1. Вживання слів іншомовного походження у професійному мовленні.
- •1. Орфографічні норми сучасної української літературної мови.
- •1. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм.
- •1. Документ – основний вид ділового мовлення. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
- •1. Назвіть довідково-інформаційні документи. Подайте їх визначення та коротку характеристику.
- •1. Назвіть види службових листів, позначте вимоги до офіційного листування та етикет ділового листування.
- •Довідково-інформаційні документи.
- •1. Обліково-фінансові документи. Визначення, правила оформлення на отримання матеріальних цінностей.
- •20 Вересн 2008 р. (підпис) н. П. Василько
1. Мова і професія. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
Провідною метою навчання мови на „пороговому” рівні визнають формування комунікативної компетенції, що має кілька складових: лінгвістичну, соціолінгвістичну, соціокультурну, стратегічну, соціальну та дискурсивну.
Лінгвістична компетенція передбачає оволодіння певною сумою формальних знань і відповідних їм навичок, пов'язаних із різними аспектами мови: лексикою, фонетикою, граматикою. При цьому постає питання: які слова, граматичні структури та інтонеми необхідні людині того чи іншого віку, професії тощо для забезпечення нормальної взаємодії мовою, яка вивчається.
Соціолінгвістична компетенція – це здатність здійснювати вибір мовних форм, використовувати і перетворювати їх відповідно до контексту.
Мова відбиває особливості життя людей. Вивчаючи багатоманітність планів вираження, можна багато що зрозуміти і дізнатися про культуру країни мови, що вивчається. А це підводить нас до необхідності формування соціокультурної компетенції. Набуття соціокультурної компетенції не зводиться лише до формування глобальних уявлень про світ. Вона пропонує весь процес навчання мови.
Певні вміння й навички в організації мовлення, вміння вибудовувати його логічно, послідовно й переконливо, ставити завдання й досягати поставленої мети – це вже новий рівень комунікативної компетенції, що у матеріалах Ради Європи названий стратегічним чи дискурсивним.
Багато питань даного рівня комунікативної компетенції прекрасно розроблено в курсі риторики: недарма деякі гуманітарнозорієнтовані школи включають цю дисципліну до обов'язкової програми.
Ключовим поняттям концепції вивчення і мов у європейських країнах є «поріг комунікації», а методичними орієнтирами - правильна вимова і сучасне розмовне мовлення. Вивчення мови, таким чином, виходить за рамки педагогіки і набуває важливого політичного значення. Йдеться про переорієнтацію з оволодіння граматичними структурами на оволодіння живою мовою.
Останньою зі складових комунікативної компетенції, але жодним чином не останньою за значущістю є соціальна компетенція. Вона передбачає готовність і бажання взаємодіяти з іншими, впевненість у собі, а також уміння поставити себе на місце іншого і здатність впоратися із ситуацією, що склалася.
Знати мову професії – це вільно володіти лексикою свого фаху і вільно послуговуватися.
Ділове спілкування – це цілеспрямований процес обміну інформацією, що переслідує конкретну мету.
Метою є організацію, регулювання, оптимізація професійної, наукової, комерційної чи іншої діяльності. В основі лежить рух суб’єктів до успіху.
Ділове спілкування концетрує в собі все, що сприяє згуртованості комунікативному співробітництву учасників спілкування та прояву індивідумальної ініціативи. Це двосторонній процес, що репрезентує спільну мовленнєву діяльність.
Отже ділове спілкування – це будь-яка професійно-комунікативна дільність (головно-мовленнєва), репрезентованна сферою, яка дає відповідь на 4 запитання: задля якої мети мі це говоримо, що ми хочемо сказати, за допомогою яких мовних засобів ми це робимо і яка реакція на наше мовлення.
Компетентність у сфері ділового спілкування безпосередньо пов’язана з успіхом чи неуспіхом у будь-якій сфері.
Білет 6
