Державні пріоритетні напрямки.

Державна мовна політика на сьогодні має зосереджуватися на таких пріоритетних напрямках:

1. внесення на розгляд Верховної Ради України проекту закону України про розвиток і застосування мов в Україні;

2. приведення мовного законодавства практики його застосування у сувору відповідність з Конституцією України та Рішенням Конституційного Суду України;

3. утвердження української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України;

4. створення незалежної нормативної бази підтримки і пільг для українських ЗМІ;

5. вироблення дієвих засобів захисту від актів зовнішньої мовно-культурної експансії та публічної дискредитації української мови;

6. поліпшення якості українського на теле- і радіоканалах України;

7. сприяння розвитку мов національних меншин;

8. запобігання дискримінації за мовною ознакою;

9. сприяння підвищенню загальної культури громадян України;

10. створення системи контролю за дотриманням мовного законодавства;

11. врегулювання питань пов’язаних з удосконалення юридичної відповідальності за порушення законів, які регулюють питання використання державної мови.

Функції мови:

• комунікативна;

• експресивна;

• мисле творча;

• ідентифікаційна;

• гносеологічна (засіб пізнання світу, що закодовано в мові);

• культура логічно;

• естетична;

• номінативно-пізнавальна;

• етична;

• фатична(беззмістовна мова).

Білет 3

1. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.

Національна мова – це мова, що є засобом усного і письмового спілкування нації. Національною мовою української нації є українська мова. Формування української національної мови відбувалося на основі мови народності в період інтенсивного становлення української нації (друга половина 18 – початок 19 ст.) як стійкої спільності людей, що мають спільну територію, економсічні та політичні зв’язки, літературну мову, культуру. Сьогодні нею розмовляє більша частина нації, тобто вона має загальнонаціональний характер.

Поняття «національна мова» охоплює всі мовні засоби спілкування людей – літературну мову та діалекти.

Українська літературна мова – унормована, регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, обслуговує усі сфери суспільної діяльності і реалізується в усній та писемній формах.

Характеризується українська літературна мова такими ознаками:

• унормованістю

• уніфікованістю (стандартністю)

• над діалектністю

• поліфункціональністю

• стилістичною диференціацією (система стилів).

Унормованість є найістотнішою ознакою.

Наддіалектність – функціонування без будь-яких обмежень на території України. Допускається регіональне варіювання.

Поліфункціональність – всі сфери комунікативної практики.

Літературна мова реалізується в усній та писемній формах, їм властиві загальномовні норми.

Писемна форма – функціонує у сфері державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.

Усна форма – обслуговує безпосереднє спілкування, побутові й виробничо-професійні потреби.

Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І.П. Котляревський – автор перших високохудожніх творів українською мовою („Енеїда”, „Наталка Полтавка”, „Москаль-чарівник”). Він першим використав народорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору.

Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше „ своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав основи для розвитку в ній наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови...”

Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих норм. Унормованість – основна ознака літературної мови.

Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих реалізацій мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації.

Ці правили оберігають літературну мову від проникнення в неї суржику, сленгу, діалективізму і всього того, що може розхитати, спотворити її структуру.

Сучасна українська літературна мова багатофункціональна, вона обслуговує всі потреби життя і діяльності української нації. Використання її в най різноманітних сферах і зумовило виділення в ній функціональних стилів. Функціональний стиль – це різновид української літературної мови, який відзначається сферою її функціонування і характеризується специфічними мовними засобами. У зв’язку з тим, що українська літературна мова має дві форми – писемну и усну, існують стилі писемні, або книжні й усні.

До усних належать стилі: розмовний, ораторський.

До писемних належать стилі: науковий, офіційно-діловий.

Білет 4