Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Экзамен Укр Мова - Виправлено.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
15.09.2019
Размер:
733.18 Кб
Скачать

1. Культура мови (культура мовлення під час дискусії). Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.

Слово, мова - показники загальної культури людини, її інтелекту, мовної культури. За В. Радчуком, «слово - візитна картка віку, професії, соціального стану» людини. Мовна культура шліфується і вдосконалюється у процесі спілкування, зокрема під час виконання професійних обов’язків. Вона виявляється у володінні професійною мовою, вмінні висловлюватися правильно, точно, логічно, майстерно послуговуватися комунікативно виправданими мовними засобами залежно від мети і ситуації спілкування. Усі ці критерії регламентує мовознавча наука - культура мови.

До якої би сфери не відносилося поняття «культура мови», воно завжди репрезентує три основні аспекти: ортологічний, комунікатив­ний і етичний.

Отже, культура мови - це галузь мовознавства, що кодифікує норми, стандарти репрезентації мовної системи. Вона не лише утверджує норми літературної мови, а й пропагує їх, забезпечуючи стабільність і рівновагу мови.

Правильність мовлення - це базова вимога культури мови, її основа.

Чи важливо знати норми української літературної мови особі, що­денною практикою якої є ділове спілкування? На це запитання можна відповісти однозначно: - Так! Адже особа з низьким рівнем мовної культури, яка не вміє висловлювати свої думки, яка припускається по­милок під час спілкування, приречена на комунікативні невдачі. Осо­бливо важливо для всіх фахівців оволодіти нормами мови документів і усного ділового спілкування.

Нормативний аспект культури мови - один із найважливіших, але не єдиний. Можна, не порушуючи норми української літературної мови, справити негативне враження на співбесідника.

є величезний запас мовних засобів, якими треба послуго- аховуючи ситуацію, сферу спілкування, статусні ознаки ків. Усі ці засоби мають бути мобілізовані на досягнення ої мети. Ці питання передовсім становлять комунікативний ри мови.

аспект культури мовлення вивчає лінгвістична дисциплі- етикет: типові формули вітання, побажання, запрошення, еабияке значення мають і тон розмови, вміння вислухати но й доречно підтримати тему.

Мова має величезний запас мовних засобів, якими треба послуго­вуватися, враховуючи ситуацію, сферу спілкування, статусні ознаки співбесідників. Усі ці засоби мають бути мобілізовані на досягнення комунікативної мети. Ці питання передовсім становлять комунікативний аспект культури мови.

Етичний аспект культури мовлення вивчає лінгвістична дисциплі­на - мовний етикет: типові формули вітання, побажання, запрошення, прощання. Неабияке значення мають і тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему.

Отже, високу культуру мовлення фахівця визначає досконале воло­діння літературною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності. Важливе значення для удосконалення культури мовлення має система­тичне й цілеспрямоване практикування в мовленні - спілкування рідною мовою із співробітниками, колегами, знайомими, приятелями, оскільки вміння і навички виробляються лише в процесі мовленнєвої діяльності.

Культура мовлення - невід’ємна складова загальної культури осо­бистості. Володіння культурою мовлення - важлива умова професійного успіху та фахового зростання.

Природними формами мовного спілкування, виявами комунікативної функції мови є такі форми спілкування: МОНОЛОГ, ПОЛІЛОГ, ДІАЛОГ.

Змістом діалогів можуть бути повсягденні справи, політичні питання, проблеми господарської діяльності, мистецтво, науки, техніки. Ведення діалогу вимагає дотримання мовного етикету. Укр. діал мовлення передбачає поширення формул ввічливості (Пробачте, будьте ласкаві, перепрошою, тощо), особливі форми звертання.

Культура діалогічного спілкування потребує певних комунікатианих умінь та навичок мовця. Наприклад, уміння починати, розгортати діалог, завершувати розмовку, ставити запитання, адекватно реагувати на реплики співрозмовника, застосовувати емоційно-експресивний потенціал мовних засобів залежно від характеру размови та очікуваних (прогнозованих, непрогнозованих) результатів. Для цього слід формувати та розвивати в собі спеціфічні комунікативні навички, які уможливлюють здатність вступати в розмову, згортати її і поновлювати, дотримуватися своєї стратегічної лінії у спілкуванні. Найважливіщі умови ведення культурного діалогу: шановливе, доброзичливе ставлення до спірозмовника; уміння ввічливо говорити; звертатися до старших на Ви; чітко ставити запитання і зрозуміло висловлюватися тощо.

Білет 5