1. Гендерні аспекти спілкування.

Однією з найважливіших проблем сучасної лінгвістики є дослідження комунікативної взаємодії індивідів (чоловік-жінка ) у співвідношенні з параметрами мови. Гендерні пошуки у лінгвістиці зводяться до таких підходів:

- маніфестація гендеру в стилі спілкування;

- виявлення особливостей мовлення чоловіків та жінок – мовні гендерні стереотипи:

- вираження гендеру на різних мовних стадіях: морфологічному, лексичному та текстуальному;

- гендер і традиції мовленнєвого етикету.

Як стверджують психологи, лінгвісти,стиль спілкування жінок і чоловіків найбільше виражається у професійній та діловій сфері. Чоловічий стиль спілкування орієнтований на домінування: чоловікам притаманна завищена самооцінка, самовпевненість, зосередженість на завданні, схильність до стереотипів у спілкування. Такий стиль називають авторитарний. Жінки репрезентують демократичний стиль спілкування: колегіальне прийняття рішень, заохочення активності учасників комунікативного процесу, що сприяє зростанню ініціативності співрозмовників, кількості нестандартних творчих рішень.

Гендерні особливості спілкування виразно виявляються в етикетному спілкуванні. Під час розмови жінки зазвичай відверто дивляться у вічі співрозмовника, чоловіки ж частіше уникають прямого погляду. Жінки здебільшого починають розмову, а чоловіки її контролюють. Жінки частіше просять вибачення, ніж чоловіки.

Білет 12

1. Мовленнєвий етикет. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.

Мовленнєвий етек – це реалізація мовного етикету в конкретних актах спілкування, вибір мовних засобів вираження. Мовець вибирає із системи словесних формул найбільш потрібну, зважаючи на її цінність. Він має простір «для маневру», можливість вираження своєї індивідуальності. Афоризм – «Людина – це стиль», знаходить своє підтверждення і тут. Із словесними формулами перебувають невербальні засоби вираження, сукупність мовних і немовних засобів спілкування, якими послуговуються у різних комунікативних ситуаціях становить спілкувальний етикет.

Під час виконання професійних обов’язків безліч разів повторювалися стандартні стереотипні ситуації, що мають етикетний характер. Ці етикетні ситуації представлені парадигмою мовних формул, якими варто послуговуватися і добре їх знати.(Приклади навести самостійно)

1. Вітання. Першим вітається молодший зі старшим, підлеглий з керівником, чоловік із жінкою, молода жінка з літнім чоловіком. Вітаючись, треба привітно усміхнутися і дивитись людині у вічі, зняти капелюх та окуляри та ін..

2. Звернення до незнайомої людини має таку послідовність: вітання, вибачення і прохання, подяка, прощання.

3. Знайомлення. При знайомстві обов’язково треба представитись(ім’я чи прізвище, або всі три компоненти – ім’я, прізвище, по батькові). Залежно від ситуації можна назвати посаду, фах, місце проживання тощо.

4. Порада – пропозиція, вказівка, як діяти за будь-яких обставин, допомога добрим словом у скруті. Адресат має на пропозицію відповідно відреагувати та подякувати.

5. Відмова. Якщо людина не завжди може задовольнити прохання, прийняти ту чи іншу пропозицію, вона змушена відмовити. Відмова має бути коректною, доброзичливою і переконливою (на жаль, дуже шкода, вибачте тощо). Варто уникати відмови, вживаючи слово Ні!.

6. Зауваження, критика. Критикувати людину необхідно так, аби не образити. При цьому слід дотримуватися наступного:

• вказувати на помилки лише віч-на-віч;

• уникати прямої критики;

• робити це по-дружньому;

• схвалювати те, що співбесідник виконує як слід;

• просити вибачення за зроблене зауваження тощо.

7. Комплімент. Основне його призначення – зробити приємне співрозмовникові, викликати взаємну симпатію. Не слід робити багатозначних компліментів. Комплімент повинен бути щирим. Варто уникати незрозумілих слів.

Білет 13

1. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.

При проведенні зустрічі відбувається ділова бесіда.

Ділова бесіда - цс спілку вання між особами з метою встановлю ділових стосунків, вирішення ділових проблем або вироблення правиль­ного підходу до них. Зазвичай предметом обговорення під час ділових бесід є конкретна справа.

Ділова бесіда є цілеспрямованим спілкуванням з передбачуваним або попередньо запланованим результатом. Прикладами таких бесідг обговорення нових проектів, бесіда з партнером по бізнесу, співбесіда з роботодавцем.

Фахівці з проблем ділового спілкування визначають ті чинники, що надають перевагу бесіді як формі взаємного спілкування:⁴¹

• можливість диференційованого підходу до предмета обгово­рення з урахуванням поглядів, думок інших з метою прийняття опти­мального рішення;

• швидкість реагування на висловлювання співбесідника з ура­хуванням його зауважень і пропозицій;

• підвищення компетентності співрозмовників за рахунок об­міну думками;

• усвідомлення єдності позицій у вирішенні проблеми:

• відчуття власної значущості під час вирішення проблеми отр* мання результату.

Зазвичай бесіда складається з таких етапів:

1. Визначення місця й часу зустрічі (на нейтральній, своїй, чужій території)

2. Початок бесіди. Він в іди pat о соб; нш\ роль \ створенні спри­ятливої атмосфери спілкування. Отже, на початку бесіди передусім слід заручитися прихильністю свого співрозмовника, тобто справити приємне враження про себе Час, відведений на це. досить обмеженні а тому слід продумати форму вітання, початкову фразу Па цьому етапі важливе значення мають невербальні форми взаємодії ~ вираз обличчя, поза, вітальний жест.

3. Формування мети зустрічі.

4. Обмін ду мками та пропозиціями.

5 Закінчення бесіди.

Під час бесіди слід триматися скромно, але впевнено. Не варто розмовляти уривчасто, ви маєте бути спокійним, чемним, щоби створити психологічно-сприятливу атмосферу довіри, доброзичливості.

Презентація – спеціально організоване спілкування з аудиторією, мета якого презентувати до дій. Презентацію здійснюють через три канали: вербальний (мовлення), вокальний (голос), невербальний (вирах очей, жести, рухи). Успішною вважається та презентація, під час якої досягнуто її мету. Розрізняють такі види презентацій:

1. презентація за сценарієм - традиційна презентація зі слайдами, доповнена засобами показу кольорової графіки й анімації з виведенням відеоматеріалу на великий екран або монітор;

2. інтерактивна презентація – це діалог користувача з комп’ютером. Користувач приймає рішення, який матеріал для нього важливий, і обирає на екрані потрібний об’єкт за допомогою миші або натисненням на клавіші;

3. автоматична презентація – це закінчений інформаційний продукт, перенесений на відеоплівку, дискету, ком пакт-диск і розісланий потенційним споживачам з метою виявлення їхньої зацікавленості.

4. навчальна презентація – призначена допомогти викладачеві забезпечити зручне і наочне вкиладання теоритичного і практичного матеріалу. Види: семінари, презентації для самоосвіти і презентації порадники.

Як правило, презентація складається з таких чпстин:

• експозиція – встановлення миттєвого контакту з аудиторією, створення атмосфери доброзичливості, утримування уваги та спонукання інтересу до теми презентації;

• вступ;

• основна частина.

Існують наступні типи презентацій:

• інформаційна;

• спонукальна;

• переконлива.

Здебільшого використовують змішаний тип композиції.

Білет 14

1. Словники у професійному мовленні. Типи словників.

Словники відображають культуру мови народу і сприяють її нормалізації. Вони є багатим джерелом її вивчення, зокрема правил написання, вимови, добору слова. Існують спеціальні словники понятійно довідкового характеру — енциклопедичні і словники власне мовні — лінгвістичні (або філологічні). В енциклопедичних словниках пояснюється зміст, характер і сутність предметів, явищ. У лінгвістичних словниках об'єктом розгляду є слово як одиниця мови. Лінгвістичні словники бувають одномовні і перекладні. Одномовні поділяються на: тлумачні, міжслівних зв'язків (синонімічні, антонімічні, паронімічні, омонімічні), діалектні, історичні, довідково-лінгвістичні (етимологічні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні, словотворчі, словники труднощів). Найбільш поширені в Україні двомовні перекладні словники. їх створення ґрунтується на багатих традиціях української лексикографії, відзначається безперервним удосконаленням, поглибленням наукового, мовного опрацювання. Серед одномовних словників найбільш вагомими є тлумачні словники, в яких пояснюється значення слів, подаються їх основні мовні характеристики — граматичні ознаки, наголос, написання, розкриваються стилістичні можливості та деякі особливості сполучуваності з іншими словами. Різновидами тлумачних словників є також словники іншомовних слів, одномовні термінологічні словники (які водночас тяжіють і до енциклопедичних), словники мови письменників, у яких також розкриваються можливості змістового і стилістичного вживання слів. У словниках іншомовних слів уміщуються сло­ва, запозичені з різних мов. Орфографічні словники подають нормативне написання слів, мають велике значення для розвитку культури писемного мовлення. В етимологічному словнику пояснюється походження слів, розкривається їх первинне значення, історичний розвиток. Фразеологічні словники вміщують насамперед цілісні звороти (фразеологізми, крилаті слова, ідіоми та ін.).

У профейсійному мовленні мають значення всі словники, але найбільша увага звертається на термінологічні (різновид лінгвістичних словників, що подють значення термінів певної галузі знань). Укр мова має термінологічні словники з багатьох галузей: біологія, медицина, математика і тд.

Користуючись словником, ви підвищете свою фахову культуру мовлення. зокрема оволодіїте правилами правописку, вимову, наголошення, семантично точно і стилістично доречно виберете слово з граматично і стилістично правильною його сполучиваністю.

Білет 15

1. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види співбесід. Співбесіда з роботодавцем.

Усне фахове спілкування відбувається у межах конкретних форм, яким властива особлива організація мовних засобів. В основу виокремлення цих форм покладено різні критерії.

1. За способом взаємодії між комуні кантами:

- монологічне;

- діалогічне;

- полі логічне.

2. За кількістю учасників:

- індивідуальне;

- колективне.

3. З урахуванням каналів комунікації:

- безпосереднє (віч-на-віч);

- опосередковане (телефон, радіо, телебачення)

4. Залежно від змісту повідомлення:

• побутове (обговорення щоденних проблем);

• наукове (обговорення наукових проблем);

• фахово-ділове;

• естетичне.

Співбесіда з роботодавцем є основним методом відбору кандидатів при влаштуванні на роботу. Успіх чи невдача залежить як від професійних характеристик (освіта, досвід, кваліфікація тощо), так і від того, як себе зарекомендує пошукач на співбесіді.

Типи співбесід

Попередня співбесіда – спілкування з роботодавцем по телефону з метою первинного виявлення відповідності претендента вимогам вакансії.

Перша та друга співбесіди. Перша – проходить з представником відділу кадрів або агентства з підбору персоналу, її мета така ж, як і попередньої співбесіди. Друга – безпосередньо з тим, хто приймає остаточне рішення про працевлаштування.

Співбесіда з представниками рекрутингових агентств для надання замовникові списку кандидатів на співбесіду з роботодавцем.

Співбесіда, що проводиться комісією. Цей вид співбесід використовується корпораціями, державними органами влади.

Групова співбесіда. Цей вид співбесід практикують деякі компанії для вибору одного або декількох працівників з групи претендентів.

Співбеседа з роботодавцем – це спеціальна бесіда, підчас якої роботодавець оцінює претендента на вакантну посаду.

Отже, неабияке значення для досягнення успіху матиме підготовка до співбесіди:

1. Зберіть якомога більше інформації про установу, в яку вас за­прошують на співбесіду. Таку інформацію можна Одержати різними способами:

   • прочитати в Інтернеті або газетній статті про організацію;

   • ознайомитися з продукцією чи послугами, які надає установа;

   • поговорити з людиною, яка працює або працювала в цій організації;

   • поспілкуватися з консультантом агентства, куди ви звернулися.

Що треба знати про організацію, в яку ви йдете на співбесіду:

• які послуги або продукцію пропонує організація;

• кому і де реалізує свою продукцію;

• скільки років уже існує;

• юридичний статус організації;

• склад керівництва та як часто змінюється;

• який має прибуток;

• чи проводилося скорочення штатів за останні три роки;

• відгуки преси про установу;

• ставлення керівництва до працівників;

• нові проекти, що розробляються в організації;

• партнерів за кордоном;

• І чи входить організація в інше об’єднання.

Приготуйте копії дипломів, свідоцтв, резюме та інших необхід­них документів. Особи творчих професій можуть принести свої статті, малюнки тощо.

Приготуйтеся назвати прізвища і контактні телефони осіб, які можуть дати вам рекомендаційного листа.

Заздалегідь дізнайтеся точну адресу організації. Розраху йте так свій час, щоби ви прийшли за 15 хвилин до початку співбесіди. Якщо ж ви запізнюєтеся, то обов’язково зателефонуйте й повідомте про це, а пройшовши, попросіть вибачення.

Подбайте про діловий стиль одягу. Не можна приходити на спів­бесіду в мініспідниці, джинсах чи супермодному одязі, треба дотри­муватися в усьому міри.