11. 3. Літературно-мистецький стиль роману «Сімпліцій Сімпліціссімус».

Сюжет роману заснований на пригодах головного героя – Сімпліція, сільського «простака». Його ім’я вигадане й означає «Простий з найпростіших». Автор проводить свого героя дорогами Тридцятирічної війни, відправляє його на шабаш відьом і до центра Землі. Всі пригоди Сімпліція дані з однією метою – довести читачам, що світ повний божевілля, головним з яких автор вважає війну. Зіштовхуючи героя з різними людьми, Гріммельсгаузен знайомить читача з жахами війни, для чого нерідко з натуралістичною точністю описує страти, катування, мародерство, насильство. Антивоєнні мотиви пронизують весь роман. У структурі роману переплелося багато традицій і тенденцій, характерні для німецької літератури бароко. Величезний шар становить фольклорна традиція – казки, фабліо, шванки, різні легенди й сказання, у тому числі про примар, про скарби. Особливе місце в романі займає алегорія. Вона виникає в романі як «сновидіння» або алегорізована притча й супроводжує розвиток сюжету на його переломних етапах. Алегорія відбивала не тільки події Тридцятирічної війни, але й була наповнена достовірними подробицями громадського життя Німеччини і Європи того часу. «Сімпліціссімус – умовний літературний образ, що виконує в романі сатирико-алегоричну функцію. Але разом з тим він залишається людиною з народу, що прошла по важких дорогах війни й миру. Він прагне знайти й відстояти свою особистість. Найважливішим структурним елементом роману є "новелістична випадковість": багато епізодів, персонажі з'являються в романі випадково, без попередньої підготовки. Жанр роману "Сімпліціссімус" не можна визначити однозначно. У першу чергу, це роман-виховання. "Сімпліціссімус" був першим німецьким романом, де зображено розвиток особистості героя від раннього дитинства до зрілості. По-друге, "Сімпліціссімус" є сатиричним романом. Описуючи пригоди героя, письменник критикує сучасну соціальну дійсність, зображуючи її у всій непривабливості і потворності. "Сімпліціссімус" містить риси алегоричного роману. За алегоризмом роману проглядається реальне життя Німеччини 17 століття. З цієї точки зору "Сімпліціссімус" - реалістичний роман. Роман "Сімпліціссімус" можна назвати філософським, оскільки в ньому ведеться пошук відповіді на "вічні" питання: у чому сенс людського буття, що таке добро і зло. У центрі оповідання - пригоди героя. Але, на відміну від "справжніх" шахрайський романів, Гріммельсгаузен зосередив свою увагу не на зовнішньому світі, що оточує героя, а на його долі, детально описуючи її.

22. 2. Трагедія зображення любові у ф. Шіллера («Підступність і кохання», «Розбійники»).

Драми Шиллера, написані в штюрмерський період творчості, — «Розбійники» (1781), «Змова Фієско в Генуї» (1783), «Підступність і кохання» (1784), «Дон Карлос» (1785) — стали своєрідним підведенням підсумків розвитку німецької драматургії другої половини XVIII ст. Провідні мотиви цих творів: неприйняття цивілізації, сумнів у доцільності прогресу, критика офіційної церкви, дидактична форма висловлення основної художньої ідеї, симпатії до третього соціального стану. Драматургія Шиллера не лише гідно завершувала попередні здобутки німецької сцени, але й виявила яскраві риси ідейних та художніх новаторських пошуків. Так, уже перша драма Шиллера «Розбійники» виносила на німецьку сцену мотиви тираноборства, розроблені на матеріалі сучасності, а не далекого історичного минулого, як було до Шиллера, а його п'єса «Підступність і кохання» вперше в німецькій драматургії порушувала тему кохання представників різних суспільних прошарків і увійшла в історію літератури як перша «міщанська трагедія», яка доводила, що трагічні колізії можливі не лише в житті вельмож та аристократів, але й у долі звичайної простої людини — міщанина за походженням. Фердинанд полюбив дочку простого музиканта. Любові Фердинанда і Луїзи доводиться долати ворожнечу двох непримиренних станів, до яких вони належать. І ця ворожнеча так глибока, що нею до певної міри порушені й серця обох люблячих, передусім серце Луїзи, більш болісно переживає горе нерівності. Але, при всій своїй любові до Фердинанда, Луїза не може в собі заглушити страх дівчини з народу перед "сильними світу цього", перед батьком Фердинанда, а тому не здатна сміливо кинутися в боротьбу з існуючим порядком - в боротьбу, бути може, що загрожує загибеллю її рідним. Ревнощі Фердинанда призвели його до вбивства невинної Луїзи, а потім і до самогубства. Тим самим загибель цих люблячих (на відміну від загибелі Ромео і Джульєтти ") - не результат зіткнення їх згідно б'ються сердець із зовнішнім світом. Навпаки, вона підготовлена ​​зсередини, бо Фердинанд і Луїза, незважаючи на всю їхню готовність порвати зі своїм середовищем, з становими забобонами, самі порушені розтліваючим впливом суспільства: соціальні перегородки не до кінця ними зруйновані і у власних душах. При виняткової гостроти й підкресленою тенденційності політичних протиріч, відображених у трагедії, «Підступність і любов» відрізняється глибиною розкриття психології героїв, ускладненою деталізацією, діалектикою відносин особистого й суспільного.