5. За ступенем ризику:

- кредитна лінія – угода банка-кредитора надати кредит в майбутньому в розмірах, що не перевищують раніше обумовлені розміри, на визначений строк без додаткових спеціальних переговорів;

- овердрафт – кредит, що надається на поточний рахунок позичальника зі стійким фінансовим станом на певний період часу для фінансування господарської діяльності підприємства.

6. За способами надання:

- одноразово – у визначений строк у повному розмірі;

- в розстрочку – надається кількома виплатами;

- достроково – за вимогою кредитора або за заявою позичальника;

- з регресією платежів – часткова виплата у визначені строки.

7. За метою використання:

- фінансування оборотних активів;

- фінансування необоротних активів.

Нині найпоширенішим видом кредитів в Україні є банківський кредит і підприємство за такого виду кредитування виступає в ролі позичальника.

До кредитно-гарантійних послуг, що надаються підприємствам банками належать:

• акцептний кредит

• авальний кредит.

Акцептний кредит – це позика, яка передбачає акцептування банком інкасованої підприємством-позичальником брати за умови, що підприємство надає у розпорядження банку вексель до настання строку його оплати.

Особливість акцептного кредиту: банк дає підприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у визначений термін, тобто банк виконує умовне зобов’язання і здійснює оплату векселя лише тоді, коли підприємство не виконує своїх зобов’язань. Акцептний кредит короткостроковий. Підприємства за акцептним векселем сплачують лише комісійні.

Авальний кредит – це позика, при якій банк бере на себе відповідальність за зобов’язаннями підприємства у формі гарантії або поручительства, тобто умовне платіжне зобов’язання. За авальний кредит банк одержує комісійні залежно від виду вимог, що випливають із гарантії та терміну дії. За наданий кредит стягується також процент за діючими ставками.

Факторинг – це послуги кредитного характеру, що надаються банками підприємством, тобто система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів передає короткострокові вимоги по торговельних операціях комерційного банку. Факторингові операції включають кредитування у формі попередньої оплати торгових вимог, ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції, страхування клієнта від кредитного ризику, інкасації заборгованості клієнту.

Для отримання кредиту позичальник звертається до банку з листом, клопотанням чи заявою. У зазначених документах вказується необхідна сума креди­ту, його мета, строки погашення та форми забезпечення. Якщо рахунки позичальника відкриті в іншому банку, то він надає в банк установчі документи із зазначенням юридичної адреси, картку із зразками підписів, завірену банком довідку про залишки коштів на рахунках і наявність заборгованості за позич­ками.

Позичальник, що отримує одноразовий кредит на придбання товарів чи на оплату товарно-матеріальних цінностей за контрактами чи угодами, надає в банк копії цих контрактів і угод та інші документи, що стосуються операцій, надходженнями від яких передбачається погашення кредиту.

Позичальник, що звертається в банк за отриманням кредиту на споруджен­ня об'єктів для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, виробництва товарів народного споживання тощо, надає в банк проект будівниц­тва чи реконструкції підприємства, що відповідає встановленим законодавством санітарно-гігієнічним, екологічним та іншим нормам, а також висновки експертів щодо проектно-кошторисної документації, які підтверджують дотри­мання встановлених норм, та інші документи (контракт з будівельним підприє­мством, техніко-економічне обґрунтування, графіки виконання робіт), які не­обхідні для кредитування.

Позичальник, що отримує кредит на витрати, які не перекриваються над­ходженнями протягом календарного року, надають прогнозні розрахунки не­обхідності в короткостроковому кредиті на рік з поквартальною розбивкою.

Комерційний банк вивчає і аналізує діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту.

Фінансовий стан позичальника оцінюється за показниками ліквідності, фінан­сової сталості, складу і динаміки дебіторської та кредиторської заборгованості, рентабельності, грошових надходжень. На підставі визначених коефіцієнтів: терміну функціонування підприємства, його ділової активності, политу на ви­роблену продукцію, наявності державних замовлень і кредитної історії розра­ховується загальна фінансова вага позичальника, за якою його відносять до певного класу для прийняття рішення пре надання кредиту і розмір відсоткової ставки. Ставка відсотка залежить від облікової ставки НБУ на дату укладання кредитного договору і від ступеня ризику, який несе банк, надаючи кредит певному клієнту.